Гірсу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 31°33′43″ пн. ш. 46°10′31″ сх. д. / 31.56194° пн. ш. 46.17528° сх. д. / 31.56194; 46.17528 Гірсу (Girsu) (клиноподібний:?; шумерське: Ĝirsu; аккадське: ?), нині Телло (Tell Telloh) в Іраку, давнє шумерське місто, розташоване за 25 км на північний захід від Лагашу, між Тигром і Євфратом. Через початкову букву, транскрипція Ĝirsu зазвичай записувалася як Ngirsu (також: G̃irsu, Girsu, Jirsu).

Історія[ред.ред. код]

У найдавніший період (5300-4800 рр. до н.е.) Гірсу можливо був вже заселеним, але істотні рівні діяльності почалися у Ранній династичний період Шумеру (2900-2335 рр. до. н.е.). В часи Гудеа, протягом Третьої династія Лагашу, Гірсу став столицею Лагашського царства і продовжував бути його релігійним центром після того, як політична влада перемістилася до міста Лагаш.[1] Протягом Третьої династії Уру Гірсу був головним адміністративним центром імперії. Після послаблення Ура, значення Гірсу понизилося, але він залишався заселеним принаймні до 200 рр.до н.е..

Археологія[ред.ред. код]

Звіт про ячміньні порції, видані щомісячно дорослим й дітям, клиноподібний напис на глиняній табличці, написаний в 4 році царя Урукадіна (приблизно у 2350 році до н.е.). Гірсу, Ірак. Британський Музей, Лондон

В іракському місті Телло було екстенсивно розкопане перше шумерське місто, котрим став древній Гірсу. Спочатку розкопки велися під керівництвом французького віце-консула в Басрі Ернеста де Серцеса (Ернест de Sarzec) з 1877 року до 1900 року. І завершено його наступником Гастоном Кросом (Gaston Cros), 1903–1909 роки.[2][3] Розкопки продовжувалися під Abbé Henri de Genouillac в 1929–1931 і під André Parrot в 1931–1933.[4][5][6] В Гірсу було знайдено кам'яний барельєф з зображенням Ур-Нанше, царя Лагашу, побожно несучого корзину з глиною на голові, для побудови нового храму і фрагменти Стели коршунів (стерв'ятників), де зображено військову перемогу внука Ур-Нанше Еатанума. Стела отримала назву від тієї її частини, котра зображує частини тіл ворога, які розтягують стерв'ятники. Місце розкопок потерпало від примітивних методів і стандартів проведення археологічних досліджень, а також від нелегальних розкопок. Але і в таких умовах там було знайдено близько 50 000 табличок з клиноподібними написами.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dietz Otto Edzard, Gudea and His Dynasty. University of Toronto Press, 1997, ISBN 0-8020-4187-6
  2. Découvertes en Chaldée, E. de Sarzec, Paris, Leroux, 1884–1893
  3. Nouvelles fouilles de Tello, Gaston Cros, Paris, 1910
  4. Fouilles de Telloh I: Epoques presargoniques, Abbé Henri de Genouillac, Paris, 1934
  5. Fouilles de Telloh II: Epoques d'Ur III Dynastie et de Larsa, Abbé Henri de Genouillac, Paris, 1936
  6. A. Parrot, Tello: vingt campagnes de fouilles 1877–1933, Paris, A. Michel ,1948
  7. Telloh Tablets at Haverford Library

Посилання[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

  • Harriet Crawford, The Construction Inférieure at Tello. A Reassessment, Iraq, vol. 49, pp. 71–76, 1987
  • Benjamin R. Foster, The Sargonic Victory Stele from Telloh, Iraq, Vol. 47, pp. 15-30, 1985
  • Claudia E. Suter, A Shulgi Statuette from Tello, Journal of Cuneiform Studies, vol. 43/45, pp. 63–70, (1991–1993)