Зикурат в Урі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зикурат в Урі має основу 64 на 46 м, висотою до 30 м.

Великий зикурат в Урі (зіккурат Етеменнігуру[1]) — найкраще збережений храмовий комплекс Стародавнього Межиріччя. Зведений у XXI столітті до н. е.. (Близько 2047 до н. е.) в місті Ур місцевими царями Ур-Намму і Шульгі, як і святилище Екішнугаль, на честь місячного божества Нанна. Згодом не раз перебудовувався, був значно розширений нововавилонський царем Набонідом.

Історія[ред.ред. код]

Будівництво зикурату вела третя династія Ура, що відновила місцеву державність після нашестя аккадців і гутіїв. Зикурат був покликаний служити не тільки храмом, а й громадською установою, архівом і царським палацом. З його вершини як на долоні можна було споглядати все місто.

Зикурат був 20-метровою цегляною будівлею, яка розташовувалася на платформах різної ширини, з трьома поверхами. Фундамент був складний з сирцевої цегли, зовнішні стіни викладені кам'яними плитами.[1]

Вся поверхня будівлі була облицьована цеглою, яка попередньо пройшла обробку бітумом.

Можливо, так виглядав зіккурат в давнину.

Три підйоми на зразок приставних сходів (крута-центральна і дві бічні з'єднувалися вгорі) вели на перший майданчик, звідки сходи вели в цегляну надбудову, де містилося головне святилище-храм бога місяця Нанна. Верхній майданчик служив також жерцям для спостережень за зірками. Всередині стін, що підтримують платформи, знаходилося безліч кімнат, де жили священики і працівники храму.[1]

Надбудова не збереглася.[2] Перший дослідник споруди, Леонард Вуллі, вважав, що ці сходи були в давнину обсаджені деревами, щоби вся споруда нагадувала жителям аллювіальної рівнини священну гору.[3]

Зикурат в Урі був шанованим зразком для зодчих Стародавнього Межиріччя. Не виключено, що або сам зикурат Етеменнігуру, або побудований за його зразком зикурат в Вавилоні були прообразом описаної в Біблії Вавилонської вежі.[4]

Сучасний стан[ред.ред. код]

У XX столітті експедиція Леонарда Вуллі з Британського музею очистила зикурат від багатовікових нашарувань, після чого він був частково реконструйований. У дворі зикурату Вуллі відкрив рештки храмового архіву — глиняні таблички з інформацією про торговельні угоди, в яких жерці виступали представниками місячного божества.

На рубежі XXI століття пам'ятник зазнав нових випробувань. Саддам Хуссейн розпорядився відтворити фасади будівлі і монументальні сходи, чим спотворив його вигляд. Поруч з зикуратом розташовані руїни храму Навуходоносора II. Найближче до пам'ятника місто — Насирія.

Література[ред.ред. код]


  • Вуллі Л.: Ур халдеїв
  • Mitchell T. C.Biblical Archaeology: Documents from the British Museum. Cambridge University Press, 1988. P. 25.
  • Leick G.A Dictionary of Ancient Near Eastern Architecture. ISBN 0-415-00240-0. P. 230.
  1. а б в Б.Байер, У. Бирштайн и др. История человечества 2002 ISBN 5-17-012785-5
  2. Gardner's Art Through the Ages. ISBN 0-495-41058-6. Pages 41-42.
  3. ' 'International Dictionary of Historic Places. Taylor & Francis, 1996. Pages 718 = 719.
  4. William W. Hallo. Origins: The Ancient Near Eastern Background of Some Modern Western Institutions. Brill Academic Publishers, 1996. Page 279.