Ячмінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ячмінь
Ячмінне поле
Ячмінне поле
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Pooideae
Триба: Пшеничні (Triticeae)
Рід: Ячмінь (Hordeum)
L., 1753
Види
близько 30
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Hordeum
ITIS logo.jpg ITIS: 40865
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4512
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hordeum

Ячмі́нь (Hordeum), рід рослин родини злакових.

Ботанічна характеристика[ред.ред. код]

Одно- та багаторічні трав'янисті рослини з солом'яним стеблом 50 — 110 см завдовжки. Плід — зернівка (плівчаста або гола).

Широко поширене вирощування ячміню звичайного (Hordeum vulgare), інші види вирощуються рідко або ростуть в дикому вигляді.

Види[ред.ред. код]

Рід ячменю — Hordeum L. — об'єднує близько 30 видів (за різними даними 18 — 50) серед яких лише один культурний вид — ячмінь посівний (Hordeum sativum Jessen.) (2n-14), усі інші — багаторічні та однорічні форми дикорослого ячменю з набором хромосом 2n-14, 28, 48. Поширені в Европі, Азії, Америці, Північній Африці. В Україні 7 видів, з них у культурі 2 види. Існують та вирощуються озимі та ярі форми ячменю.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Вміст крохмалю в зернах 75%[1], білків — майже 10%. Ячмінь містить 8 незамінних амінокислот[2][3].

Історія[ред.ред. код]

Ячмінь належить до найдавніших культурних рослин. Як і пшениця, він був окультурений в епоху неолітичної революції на Близькому Сході не менше 10 тис. років тому.[4]. Дикий ячмінь (Hordeum vulgare) виростає на широкому просторі від острова Крит і Північної Африки на заході до Тибетських гір на сході[5]. В Палестині його вживали в їжу не пізніше, ніж 17 тис. років тому. Найдавніші зразки культурного ячменю знайдені в Сирії і відносяться до однієї з найдавніших неолітичних культур докерамічного періоду. Він знайдений також в найдревніших єгипетських гробницях і в залишках озерних пальових будівель (тобто, в кам'яному та бронзовому періодах)

В Європу ячмінь поширився з Малої Азії у IV–III тисячоліттях до н. е. У той же період, а можливо і раніше, ячмінь почали вирощувати на території сучасної України. У країнах Америки ячмінь порівняно нова культура, яку завезли переселенці з Європи у XVI–XVIII століттях.

Озимий ячмінь молодша культура, ніж ярий ячмінь орієнтовно на 2000 років. Нині у багатьох країнах відмічається перехід до вирощування озимого ячменю. Практично повністю на осінню сівбу перейшли Румунія та Болгарія, більше половини площ у Німеччині та Франції, багато озимого ячменю сіють в Угорщині та Польщі. Взагалі, у світовому рослинництві на озимий ячмінь припадає близько 10%.

Ячмінне зерно

Виробництво[ред.ред. код]

Ячмінне поле
Ячмінне поле
Найбільші виробники ячменю у світі (2009)[6]
 Ранг  Країна  Кількість 
(в тонах)
 Ранг  Країна  Кількість 
(в тонах)
   1 Росія Росія    17.880.760    13 Данія Данія    3.421.000
   2 Франція Франція    12.879.600    14 КНР КНР    3.400.000*
   3 Німеччина Німеччина    12.288.100    15 Казахстан Казахстан    2.519.000
   4 Україна Україна    11.833.100    16 Алжир Алжир    2.203.359
   5 Канада Канада    9.517.200    17 Фінляндія Фінляндія    2.171.000
   6 Австралія Австралія    8.098.000    18 Білорусь Білорусь    2.123.424
   7 Іспанія Іспанія    7.399.700    19 Чехія Чехія    2.003.032
   8 Туреччина Туреччина    7.300.000    20 Індія Індія    1.690.000
   9 Велика Британія Велика Британія    6.969.000    …        
   10 США США    4.949.370    31 Австрія Австрія    835.107
   11 Польща Польща    3.983.900    53 Швейцарія Швейцарія    198.091
   12 Іран Іран    3.446.227     Всього у світі    152.125.329

(* Оцінка FAO)

Застосування[ред.ред. код]

Ячмінь використовують як корм для тварин, для виготовлення круп, борошна, а також як сировину для пивоварної промисловості.

Корм[ред.ред. код]

Ячмінь є важливим кормовим зерном у багатьох районах світу, які не підходять для виробництва кукурудзи за кліматом, особливо у північних країнах, наприклад, у північній та східній Європі. Ячмінь є основним кормовим зерном в Канаді, Європі та на півночі США.[7] Половина урожаю ячменю у Сполучених Штатах використовується як корм для телят[8].

Алкогольні напої[ред.ред. код]

Більша частина решти виробництва використовується у пивоварінні, для якого ячмінь є найкращим зерном[9]. Це ключовий компонент у виробництві пива і віскі. Дворядний ячмінь традиційно використовується в німецькому та англійському пиві. У США для виробництва пива традиційно використовувався шестирядний ячмінь, але в даний час широко вживаються обидва сорти.[10] В Ірландії та Шотландії основним компонентом віскі є ячмінь (дистиляція із зеленого пива[9]), в той час як інші країни використовують більш різномані джерела алкоголю, нп., кукурудзу, жито і пшениц. в США. У США, тип зерна може бути ідентифікований за етикеткою віскі, якщо цей тип зерна становить не менше 51% компонентів.

У 18 столітті поширеним алкогольним напоєм було ячмінне вино. Воно виготовлялося кип'ятінням ячменю у воді, потім змішуванням відвару з білим вином та іншими інгредієнтами, такими як огіркова трава, лимон і цукор. У 19 столітті різні вина з ячменю виготовлялися за рецептами давньогрецького походження.[11]

Безалкогольні напої[ред.ред. код]

Безалкогольні напої, такі як ячмінна вода[11] і ячмінний чай (mugicha)[12] виготовляються кип'ятінням ячменю у воді. З ячменю також часто виготовляють сурогати кави (ячмінна кава). Цей напій може бути підготовлений з використанням кавоварки, чи звичайним запарюванням. В Італії широко використовувавався під час фашистського періоду через блокаду і проблеми з імпортом кави. Пізніше він продавався як сурогат кави для дітей. В даний час ячмінна кава переживає відродження як альтернатива кави для людей, котрим, за станом здоров'я, кофеїн вживати не рекомендується.[13]

Харчування[ред.ред. код]

Вироби з ячменю та вівса

Згідно з нещодавніми дослідженнями, вживання цілих зерен ячменю може регулювати рівень цукру в крові (наприклад, обмежити підвищення вмісту глюкози в крові у відповідь на вживання їжі) протягом 10 годин після споживання.[14] Ефект пояснюють специфікою ферментації нестравних вуглеводів.

Ячмінне борошно, у тому числі борошно грубого помелу, легше, ніж пшеничне, але має темніший колір і використовується в Шотландії для приготування каші подібної до вівсяної.[15] Каша з ячмінного борошна відома в арабському світі як «Sawiq».[16]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265–266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
  2. Womens-health-symmetry.com
  3. Essentialfood.co.uk
  4. -Saltini Antonio, I semi della civiltà. Grano, riso e mais nella storia delle società umane,, prefazione di Luigi Bernabò Brea Avenue Media, Bologna 1996
  5. Zohary, Daniel; Maria Hopf (2000). Domestication of Plants in the Old World: The Origin and Spread of Cultivated Plants in West Asia, Europe, and the Nile Valley (вид. 3rd edition). Oxford University Press. с. 59–69. ISBN 0198503571. 
  6. Статистика FAO 2009, 4 липня 2011
  7. AG.ndsu.edu
  8. «Barley». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-02-02. 
  9. а б McGee, Harold (1986). On Food and Cooking: The Science and Lore of the Kitchen. Unwin. ISBN 0-04-440277-5. 
  10. Ogle, Maureen (2006). Ambitious brew : the story of American beer. Orlando: Harcourt. с. 70–72. ISBN 0151010129. 
  11. а б Ayto, John (1990). The glutton's glossary : a dictionary of food and drink terms. London: Routledge. с. 16–17. ISBN 0415026474. 
  12. Clarke, ed by R J (1988). Coffee. London: Elsevier Applied Science. с. 84. ISBN 1851661034. 
  13. Ячмінь оздоровить з ніг до голови // Медична газета України, № 3(778) Здоров'я і довголіття
  14. Nilsson, A.; et al. (2006). «Effects of GI and content of indigestible carbohydrates of cereal-based evening meals on glucose tolerance at a subsequent standardised breakfast». European Journal of Clinical Nutrition 60 (9). с. 1092–1099. doi:10.1038/sj.ejcn.1602423. PMID 16523203.  (наведено за англійською вікіпедією)
  15. Simon, André (1963) Guide to Good Food and Wines: A Concise Encyclopedia of Gastronomy Complete and Unabridged p. 150 Collins, London
  16. Tabari, W. Montgomery Watt, M. V. McDonald (1987). The History of Al-Tabari: The Foundation of the Community: Muhammad at Al-Madina, A. D. 622-626/ijrah-4 A. H.. SUNY Press. ISBN 0887063446, 9780887063442 Перевірте значення |isbn= (довідка). 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.