Ашшур (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 35°27′24″ пн. ш. 43°15′45″ сх. д. / 35.45667° пн. ш. 43.26250° сх. д. / 35.45667; 43.26250

Ашшур (Калат-Шергат)
Ashur (Qal'at Sherqat)
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна Ірак Ірак
Тип Культурний
Критерії iii, iv
Ідентифікатор 1130
Регіонb Арабські країни

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2003
27-ма сесія
Загроза 2003-

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Месопотамія в другому тисячолітті до н. е. (назви французькою мовою)

Ашшур (𒀸𒋩 Aššur, أشور, אַשּׁוּר, Aššûr, ܐܫܘܪ, Ašur) — стародавнє місто, що існувало з 4-го тис. по 614 до н. е. на території сучасного Іраку. Назване на честь бога Ашшура. З середини 2-го тисячоліття до н. е. Ашшур був столицею Ассирії. Сьогодні на території древнього міста залишились руїни Калат-Шаргат на відстані 260 км на північний захід від Багдаду.

Від стародавнього міста збереглися залишки укріплень, храмів, зіккурати, житлові і торгові квартали, бібліотека клинописних текстів. Руїни відкриті у 1821, вперше досліджені англійським ученим О. Лейардом в 1845—47. В 1903—14 німецькі вчені Р. Кольдевей і В. Андре відкрили 2 лінії оборонних споруд з монументальними воротами і бастіонами. Знайдена бібліотека (давніша ніж бібліотека Ашшурбаніпала) с клинописними текстами (в т. ч. хеттськими).

Руїни міста входять до «Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО».

Історія[ред.ред. код]

На початку ІІІ тисячоліття до нашої ери семітське плем'я аккадського походження племенем, що поклонялося своєму племінному богові Ашшуру заснувало однойменне місто на місці старішого сабарійського поселення. Це місто та територія навколо нього дуже довго було акадським (семітським) острівцем посеред субарійського та хуритського населення північного Межиріччя. Місто виникло як релігійний центр і довгий час було фактично поселенням племені навколо храму Ашшура. В XXI столітті до нашої ери місто знаходилося під владою царів Третьої династії Уру які присилали до нього своїх намісників-енсі. Потім місто захопили хуритські князі. І лише десь в середині XX століття до нашої ери влада у місті з'явилися власні правителі — ішшіакуми. Це були верховні жерці Ашшура які відали будівництвом та храмовим господарством, але одночасно були й міськими головами. Ішшіакуми очолювали громаду Ашшура «алем Ашшур», але не стояли над нею. Хоч їх влада була спадковою, вона обмежувалася державною радою. Щоправда, до цієї ради схоже входили лише представники знаті та старійшини, бо відомостей про збори громади в ассирійських джерелах нема. Перші з відомих історії ішшіаккумів мали ще не ассирійські, а ймовірно субарійські імена — Ушпіа та Кіккіа. Останнього ассирійська традиція вважала будівником міста. З того часу протягом шести віків[1] Ашшур був типовою стародавньою номовою державою, що переодично підкорялася сильнішим сусідам.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тобто увесь староассирійський і початок новоассирійського періоду

Джерела[ред.ред. код]

  • Ашшур
  • Walter Andrae: Das wiedererstandene Assur. Hinrichs, Leipzig 1938 (2. Aufl. Beck, München 1977). ISBN 3-406-02947-7
  • Walter Andrae: Babylon. Die versunkene Weltstadt und ihr Ausgräber Robert Koldewey. de Gruyter, Berlin 1952.
  • Eva Cancik-Kirschbaum: Die Assyrer. Geschichte, Gesellschaft, Kultur. C.H.Beck Wissen, München 2003. ISBN 3-406-50828-6
  • Olaf Matthes: Zur Vorgeschichte der Ausgrabungen in Assur 1898-1903/05. MDOG Berlin 129, 1997, 9-27. ISSN 0342-118X