Урук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Урук (також Ерех)  — стародавнє місто-держава у Шумерi (шумерське Унуг, біблійне Ерех, грецьке Орхоя — паща).

У Біблії, Буття 10:8-9 сказано, що Ерех разом з Вавилоном, Аккадом й Калне був початком царства Німрода, який розпочав на землі велетнів.

На місці Урука нині перебуває селище Варива (65 км на північній захід від міста Насирія). Систематичні розкопки Урука ведуться з початку 20 ст. німецькою експедицією під керівництвом спочатку Ю. Йордана, потім А. Нельдеке, Х. Ленцена.

Історія Урука[ред.ред. код]

У 28-27 стт. до н. е. (При напівлегендарних правителях Енмеркарі, Лугальбанді, Гільгамеші, про яких збереглися епічні сказання) під гегемонією Урука були об'єднані міста-держави Південного Дворіччя (1 династія Урука). У 24 ст. до н. е. при Лугальзаггісі Урук був столицею Шумеру. Після завоювання Саргоном Давнім (24 ст.) Урук увійшов до складу його держави. В кінці 22 ст. цар Урука Утухегаля створив у Дворіччі об'єднане «царство Шумера і Аккада», після його смерті влада перейшла до Ур-Намму — засновнику III династії Ура. Урук залишався важливим містом до кінця 1-го тис. до н. е. У 8-2 ст. до н. е.. — Автономним храмовим місто у складі вавілонського і ахеменідського та селевкідського царств. У 3 ст. н. е. зруйнований Сасанідами. Систематичні розкопки Урука ведуться з початку 20 ст. німецької експедицією під керівництвом спочатку Ю. Йордана, потім А. Нельдеке, Х. Ленцема (ФРН).

Урук, один з найдавніших міст світу, що розвивався паралельно всієї історії Месопотамії. Пагорб Варка розташований на північний захід від Ура, за 56 км вище за течією Євфрату. Пам'ятник досліджений, починаючи з 1912 поруч німецьких експедицій, роботи яких відрізнялися великою науковою строгістю. Ранні шари поселення дали ім'я археологічної культури Варки (друга половина 4 тис. до н. е.), Що змінила попередню їй Убайдську культуру.

В середині 4 тис. до н. е. на місці майбутнього міста знаходилася сільська округа — близько сотні сіл, розташованих навколо мережі проток і невеликих штучних каналів. Її центром був обнесений стіною священна ділянка Е-Ана, місце вшанування богині, відомої в історичну епоху як Інанна. На території священної ділянки виявлені фундаменти кількох храмів, з яких особливе значення має т.зв. Білий храм (бл. 3000 до н. е.) На високій, що досягає 13 м сирцевої платформі — прообраз майбутніх зіккуратів. Поряд розташовувався сучасний Білому храму архітектурний комплекс, що отримав назву «Червона будівля», який, можливо, був місцем засідання ради старійшин. Він являв собою оточений стінами великий двір площею бл. 600 м ², на якому знаходився майданчик-піднесення з сирцевої цегли. Стіни і масивні колони будівлі були прикрашені мозаїкою з багатобарвної обпалених глиняних конусів, які вдавлювалися в сиру штукатурку і утворювали геометричний орнамент.

У нач. 3 тис. до н. е. Урук був одним з найбільших землеробських поселень Дворіччя, центром культу шанованих шумерами богині Інанни і бога неба Ану. Місто було утворено в результаті злиття поселень Е-Ана, Урук і Кулаба, займав площу бл. 125 га і був центром невеликої держави. Територію Урука захищала стіна з цегли завдовжки 9 км, споруджена, за переказами, легендарним царем Гільгамешем. Будівництво стіни свідчить про війни, які Урук вів з сусідніми містами-державами Дворіччя.

Епічне сказання «Гільгамеш і Ага» оповідає про боротьбу Урука з містом Кішем, правитель якого зробив його облогу. Перемога Гільгамеша принесла Уруку панування над Південним Дворіччям, що зберігалося протягом правління I династії Урука (бл. 2615–2500 до н. t.). У сер. 3 тис. до н. е.. її змінює I династія Ура, до якого переходить контроль над іригаційними системами в низов'ях Євфрату.

Наприкінці ранньодинастичного періоду Урук входить в союз міст Дворіччя, створений в результаті військових завоювань Лугальзаггісі (сер. 24 ст. до н. е.). Іменували себе царем Урука і царем Країни. В кін. 24 ст. до н. е. Урук був завойований Саргоном Давнім, який зруйнував стіни міста і включив його в утворену їм державу Аккаду. У наступні епохи історії Месопотамії Урук зберігав своє значення великого торгово-ремісничого і релігійного центру. Збереглися руїни зиккурата, храм, побудований царем касситской династії Караіндашем, палац парфянських царів. Урук залишався осередком загальномесопотамскої епічної традиції, що оповідає про його богів і діяннях царя Гільгамеша, пов'язаних з уявленнями про початок історії Шумеру.

В XXVI столітті до н. е., починаючи з Гільгамеша, правителі Урука панували в Південному Дворіччі. Проте близько XXV століття до н. е.. гегемонія в регіоні перейшла до міста Ур.

Галерея: архітектура Урука[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]