Ніппур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

32°07′34″ пн. ш. 45°13′51″ сх. д. / 32.12611° пн. ш. 45.23083° сх. д. / 32.12611; 45.23083

Руїни храму в Ніппурі

Ніппур (шумер. Нібру (Nibru), аккад Ніббур (Nibbur) — давнє священе місто Шумеру, історія якого розпочалася ще до 5 тисячоліття до н.е. Розташоване за 160 км на південний схід від Багдаду, Ірак. Сучасна назва — Нуффар.

Історія[ред.ред. код]

Ніппур розташовувався на обох сторонах каналу Шатенніл (Shatt-en-nil), котрий був одним з найдавніших, що поєднував річки Євфрат і Тигр. Сьогодні місто виглядає як великий комплекс пагорбів з залишками руїн, відомих до арабів. Сучасна назва Нуффар (Nuffar), була подана у раніших письмових згадках як Ніффер (Niffer). Найвища точка конічних пагорбів, що піднімаються на висоту близько 30 м вище рівня природного ланшафту, північний схід від русла каналу, називається арабською Бінт-ель-Емір (Bint el-Amiror) «дочка еміра, принцеса»

У Ніппурі знаходився Е-кур-храм (Himmels) головного шумерського бога Енлілля. Таким чином Ніппур був релігійним центром Шумеру, але не відігравав визначної ролі в політичному житті шумерського світу, особливо в часи аккадського поневолення. Значення міста зросло в кутійський період, особливо в часи другої династії Лагашу. Але вже при третій династії Ура вплив Ніппура значно знизився. У Ніппурі проводилися висвячення правителів Шумеру.

У XVIII столітті до н. е. Ніппур був захоплений Вавилонією, пізніше мав внутрішню автономію.

Археологія[ред.ред. код]

Перші розкопки в Ніппурі проводив сер Остін Генрі Лейярд (Austen Henri Layard) в 1851 році. Лейярд також відомий як відкривач Німрода, Ніневії, Ашура та інших давніх міст.[1]

Повномаштабні розкопки розпочала експедиція від університету Пенсільванії. Роботи відбувалися протягом чотирьох сезонів між 1889 і 1900 роками і приводилася Джоном Петерсом (Джон Punnett Peters), Джоном Гейнес (Джон Henry Haynes) і Гельманом Гільпрехтом (Герман Volrath Hilprecht). У ході цих розкопок були знадені руїни храму, спорудженого за царя Ур-Намму й палац під пагорбом, умовно позначеним археологами під № 1. Під пагорбом № 5 було виявлено біля 5000 глиняних табличок з написами. Тож пагорб № 5 було названо «пагорбом табличок». Під пагорбом № 10 було виявлено залишки храму часів третьої династії Ура і 2000 табличок.

З 1893 року Д.Гейнес самостійно, протягом трьох років, проводив розкопки в пустелі, де знайшов біля 8000 глиняних табличок з написами. У 1899–1900 роках групу вчених США очолив Гільпрехт, у котрій був і Гейнес. Вони знайшли фундамент зікурату найдавнішого періоду, дренажну систему шумерів, складену з глиняних труб діаметром 40-60 мм і храмову бібліотеку з 20 000 глиняних табличок.[2][3][4][5][6]

Потім на півстоліття дослідження Ніппура призупинилися й відновились лише 1948 року. Протягом 19 сезонів між 1948 і 1990 роками розкопки Ніппура проводила група археологів Азіатського Інституту з Чикаго. До цієї експедиції також долучалися дослідники Пенсільванського музею археології й антропології і американської школи дослідження Азії. Ними було знайдено таблички з записами релігійних гімнів, судових протоколів і господарських записів. А також схованку з більш як 50 статуетками, складеними під підлогою храму часів першої половини третього тисячоліття до н. е.[7][8][9][10][11][12][13][14]

Безпосередньо навпроти храму, був розкопаний великий палац, очевидно періоду Селевкідів. І в цій південній околиці Ніппура було знайдено багато табличок з написами різних періодів, зокрема храмові архіви і комерційні архіви Перського періоду.

У верхній шарах було знайдено залишки великого єврейського кварталу з часів початку Арабського періоду, 2-го століття.

Таблички господарської звітності[ред.ред. код]

Під час розкопок Ніппура було знайдено зокрема «Книги і папери» дому Мураші (Murashu), торгівельного агента правителя, котрі висвітлюють умови проживання в місті і діяльність адміністрації країни Перського періоду, з 5 століття до н. е. Згідно з ними виглядає, що ціле місто Ніппур належало в той час храмові. В Шумері приватної власності на землю не було, шумери вважали що земля належить Богові. Тому храм виступав безпосереднім розпорядником землі, котрий розподіляв землю між людьми. Селяни зобов'язані були пред'явити належні письмові звіти про адміністрування довіреною їм землею, котрі потім зберігалися в архівах храму. У цих архівах знайдено також списки платні храмових посадових осіб за певні періоди часу.

У табличках згадується і «дім плугів», котрий був храмовим складом сільськогосподарського обладнання, звідки селяни отримували плуги, мотики, робочих тварин і зерно для посіву і корму тварин. Тобто в Шумері не було і приватної власності на засоби виробництва.

У полі працювали групами, під наглядом досвідченого селянина, призначеного храмовою адміністрацією. Вирощували в основному ячмінь і пшеницю, також цибулю, боби, буряк, ріпу, огірки, укріп, тмин, аніс, шафран, фінікові пальми й інше. Весь урожай звозився в храмові зерносховища, а потім селяни отримували там необхідні продукти, одяг й інше.

Колективізація господарського життя Шумеру була викликана особливостями природних умов Межиріччя. Тільки завдяки їй стало можливим будівництво й утримання надзвичайно складної системи зрошення.

Дрехем[ред.ред. код]

Дрехем (Drehem) або давній Пусріш Даган (Puzrish-Dagan), передмістя Ніппура, — відоме як місто з так званих центрів шумерського ренесансу, періоду відродження Шумеру після акадського поневолення. Воно розташоване приблизно за 10 кілометрів на південь від Ніппуру. Тисячі клинописних табличок свідчать, що управління перерозподілом тваринами (рогата худоба, вівці, кози) держави для храмів і посадових осіб царських палаців проводилося тоді централізовано в Дрехемі.[15] Храми сусіднього Ніппура, релігійної столиці шумерської культури, були головними місцями призначення худоби. Частково клинописні архіви цього міста знаходяться в Королівському Музеї Онтаріо, Торонто.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Discoveries among the Ruins of Nineveh and Babylon; with Travels in Armenia, Kurdistan, and the Desert: Being the Result of a Second Expedition Undertaken for the Trustees of the British Museum, Austen H. Layard, Harper, 1856 (also in reprint by Kessinger Publishing, 2007, ISBN 0-548-16028-7)
  2. Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates; the narrative of the University of Pennsylvania expedition to Babylonia in the years 1888–1921 — Volume 1, John Punnett Peters, G. P. Putnam's sons, 1897
  3. Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates; the narrative of the University of Pennsylvania expedition to Babylonia in the years 1888–1921 — Volume 2, John Punnett Peters, G. P. Putnam's sons, 1897
  4. Explorations in Bible Lands during the 19th Century, H.V. Hilprecht, 1903
  5. Nippur, or Explorations and Adventures on the Euphrates; the narrative of the University of Pennsylvania expedition to Babylonia in the years 1888–1921 — Volume 1, John Punnett Peters, G. P. Putnam's sons, 1897
  6. Explorations in Bible Lands during the 19th Century, H.V. Hilprecht, 1903
  7. Nippur I, Temple of Enlil, Scribal Quarter, and Soundings: Excavations of the Joint Expedition to Nippur of the University Museum of Philadelphia and the Oriental Institute of the University of Chicago, Donald E. McCown and Richard C. Haines, Oriental Institute Publication 78, 1967
  8. Cuneiform Texts from Nippur: The Eighth and Ninth Seasons, Giorgio Buccellati and Robert D. Biggs, Oriental Institute Assyriological Studies 17, 1969
  9. Excavations at Nippur: Eleventh Season, McGuire Gibson et al., Oriental Institute Communication 22, 1976, ISBN 0-226-62339-4
  10. Excavations at Nippur: Twelfth Season, McGuire Gibson et al., Oriental Institute Communication 23, 1978, ISBN 0-918986-22-2
  11. Nippur, Volume 2. The North Temple and Sounding E: Excavations of the Joint Expedition to Nippur of the American Schools of Oriental Research and the Oriental Institute of the University of Chicago, D. E. et al., Oriental Institute Publication 97, 1978, ISBN 0-918986-04-4
  12. Nippur, Volume 3: Kassite Buildings in Area WC-1, R. L. Zettler, Oriental Institute Publication 111, 1993, ISBN 0-918986-91-5
  13. Nippur, Volume 4: The Early Neo-Babylonian Governor's Archive from Nippur, S. W. Cole, Oriental Institute Publication 114, 1996, ISBN 1-885923-03-1
  14. Nippur V: The Area WF Sounding: The Early Dynastic to Akkadian Transition, Augusta McMahon, Oriental Institute Publication 129, 2006
  15. [1]Hilgert Markus, Clemens D. Reichel Drehem Administrative Documents from the Reign of Amar-Suena. Cuneiform Texts from the Ur III Period // Oriental Institute Publications. — 121 (2003) С. xxxviii + 649.

Література[ред.ред. код]

  • Marcel Sigrist, Drehem, CDL Press, 1993, ISBN 0-9620013-6-8
  • McGuire Gibson (Oriental Institute, U. of Chicago) 'Patterns of occupation at Nippur,' 1992
  • Donald E. McCown, Excavations at Nippur, 1948-50, Journal of Near Eastern Studies, vol. 11, no. 3, pp. 169-176, 1952
  • V.E. Crawford, Nippur the Holy City, Archaeology, vol. 12, pp. 74-83, 1959
  • D.P. Hanson and G.f. Dales, The Temple of Inanna Queen of Heaven at Nippur, Archaeology, vol. 15, pp. 75-84, 1962
  • [2] Edward Chiera, Cuneiform Series, Volume I: Sumerian Lexical Texts from the Temple School of Nippur, Oriental Institute Publication 11, 1929
  • [3] E. C. Stone, Nippur Neighborhoods, Oriental Institute, Studies in Ancient Oriental Civilization, vol. 44, 1987, ISBN 0-918986-50-8
  • A. L. Oppenheim, Siege Documents from Nippur, Iraq, vol. 17, no. 1, pp. 69-89, 1955
  • T. Fish, The Summerian City Nippur in the Period of the Third Dynasty of Ur, Iraq, vol. 5, pp. 157-179, 1938
  • John P. Peters, The Nippur Library, Journal of the American Oriental Society, vol. 26, pp. 145-164, 1905
  • McGuire Gibson, A Re-Evaluation of the Akkad Period in the Diyala Region on the Basis of Recent Excavations at Nippur and in the Hamrin, American Journal of Archaeology, vol. 86, no. 4, pp. 531-538, 1982
  • Hans Baumann: Im Lande Ur. S. 96/97
  • Robert D. Biggs. A Letter from Kassite Nippur. Journal of Cuneiform Studies 19/4, 1965, 95-102.
  • Michael Jursa: Neo-Babylonian Legal and Administrative Documents. Typology, Contents and Archives (Guides to the Mesopotamian Textual Record 1), Münster 2005.
  • Matthew W. Stolper: Murašû, in: Erich Ebeling, Bruno Meissner : Reallexikon der Assyrologie, 8. Bd. Meek — Mythologie, 1978, 427–429.
  • Matthew W. Stolper: Entrepreneurs and Empire. The Murašû Archive, the Murašû Firm, and Persian Rule in Babylonia (Uitgaven van het Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut te IstanbulI 54), Leiden 1985.
  • Matthew W. Stolper: Fifth Century Nippur: Texts of the Murašûs and from Their Surroundings, in: Journal of Cuneiform Studies 53 (2001), S. 83-132.
  • G. van Driel: The Murašûs in Context, in: Journal of Economic and Social History of the Orient 32 (1989), 203–229.