Ніппур

32°07′34″ пн. ш. 45°13′51″ сх. д.

Руїни храму в Ніппурі

Ніппур (шумер. Нібру (Nibru), аккад Ніббур (Nibbur) — древнє священе місто Шумеру, історія якого розпочалася ще до 5. тисячоліття до н.е.. Воно лежить у 160 км на південний схід від Багдаду, Ірак. Сучасний Нуффар.

Історія

Ніппур був розташований на обох сторонах каналу Шатенніл (Shatt-en-nil), котрий був одним з найраніших, котрий поєднував річки Євфрат і Тигр. Сьогодні місто виглядає як великий комплекс пагорбів з залишками руїн, відомих до арабів. Сучасна назва Нуффар (Nuffar), була подана у раніших письмових згадках як Ніффер (Niffer), котрий був поділеним на дві частини (вже сухим) руслом каналу Шатеннніл (Arakhat). Найвища точка цих конічних пагорбів, що піднімаються на висоту близько 30 м. вище рівня природного ланшафту , північний схід від русла каналу, називається арабами Бінт-ель- Емір (Bint el-Amiror) "дочка еміра, принцеса"

У Ніппурі знаходився Е-кур-храм (Himmels) головного шумерського бога Енлілля. Тому Ніппур був релігійним центром Шумеру, але не відігравав визначної ролі в політичному житті шумерського світу, особливо в часи аккадського поневолення. Значення міста піднялося в кутійський період, особливо в часи другої династії Лагашу. Але вже при третій династії Ура вплив Ніппура значно знизився. В Ніппурі проводилися висвячення правителі на царство над усім Шумером.

Про релігію шумерів науці відомо дуже багато і разом з тим дуже мало. Відомі імена сотень “богів”, є прочитаними багато релігійних текстів, але сама суть їх релігії є нерозкритою, бо шумерське духовенство не описало систему своєї віри, віри, що би допомогло сучасним людям її збагнути. Можливою причиною цього є те, що до нас дійшли в основному тексти написані вже не самими шумерами, а народами, котрі знищивши шумерів населяли Межиріччя вже пізніше. Котрі вже могли просто використовувати лише авторитетну форму релігії шумерів, з вставленням свого внутрішнього світобачення. Подібність обрядів ще не є подібністю вірувань.

У XVIII столітті до н. е. Ніппур був захоплений Вавилонією, пізніше мав внутрішню автономію.

Археологія

Ріппур був вперше розкопаний, частково, сером Генрі Остін Лейярд (Austen Henri Layard) в 1851році, англійського військового розвідника. Котрий став відкривачем Німрода, Ніневії, Ашура й й інших давніх міст.

Повномаштабні розкопки розпочала експедиція від університету Пенсільванії. Роботи відбувалися протягом чотирьох сезонів між 1889 і 1900 роками і приводилася Джоном петерсом (Джон Punnett Peters), Джоном Хейнес (Джон Henry Haynes) і Гельманом Гільпрехтом (Герман Volrath Hilprecht). У тих розкопках були знадені руїни храму побудованого при царі Ур-Намму й палацу під пагорбом позначеним ними під №1. Під пагорбом №5 було виявлено біля 5000 таличок з написами. Тому пагорбу №5 було дано назву “пагорб табличок”. Під пагорбом №10 було виявлено залишки храму часів третьої династії Ура і 2000 табличок. З 1893 року Д.Хейнес самостійно, протягом трьох років, проводив розкопки в пустині, зібравши біля 8000 глиняних табличок з написами. В 1899-1900 роках групу вчених США очолив Гільпрехт, у котрій був і Хейнес. Вони знайшли фундамент зікурату найдавнішого періоду, дринажну систему шумерів складену з глиняних труб діаметром 40-60 мм і храмову бібліотеку з 20000 глиняних табличок.

Потім була велика перерва у розкопках, майже у пів століття. Дослідження Ніппура відновилося лише у 1948 році командою Азіатського Інституту з Чікаго, котра провадила розкопки Ніппура протягом 19 сезонів між 1948 і 1990 роками. До цієї експедиції частково приєднувалися університет пенсільванського музею археології й антропології і американська школа дослідження Азії. Ними були знайдені таблички з записами релігійних гімнів, судових протоколів і господарських записів. А також схованку з більш як 50 статуетками складеними під підлогою храму часів першої половини третього тисячтліття до н.е.

Безпосередньо напроти храму, був розкопаний великий палац, очевидно періоду Селевкідів. І в цій околиці, дальше на південь, було знайдено, у великих кількостях, таблички з написами різних періодів, у тому числі храмові архіви і комерційні архіви Персидського періоду.

У верхній шарах було знайдено залишки значного єврейського кварталу, з часів початку Арабського періоду, 2-го століття після Р.Х. Тобто будинки в яких були, у великій кількості, кулі заклинання.

Таблички господарської звітності

Зокрема "Книги і папери" будинку Мураші (Murashu), торгівельного агента правителя, котрі висвітлюють умови проживання в місті і діяльність адміністрації країни Персидського періоду, з 5-е століття до н.е. Згідно них виглядає, що ціле місто Ніппур було, в той час, додатком до храму. В Шумері приватної власності на землю не було, шумери вважали що земля належить Богові. Тому храм виступав безпосереднім розпорядником землі, котрий розподіляв землю між людьми. І селяни зобов'язані були пред'явити належні письмові звіти про адміністрування довіреною їм землею, котрі були збережені в архівах храму. Є також від цих архівах і списки платні храмових посадових осіб за певні періоди часу.

В табличках згадується і “дім плугів”, котрий був храмовим складом сільськогосподарського обладнання, звідки селяни отримували плуги, мотики, робочих тварин і зерно для посіву і корму тварин. Тобто в Шумері не було і приватної власності на засоби виробництва.

В полі працювали групами, під наглядом досвідченого селянина , призначеного храмовою адміністрацією. Вирощували в основному ячмінь і пшеницю, також цибулю, боби, буряк, ріпу, огірки, укріп, тмин, аніс, шафран, фінікові пальми й інше. Весь урожай звозився в храмові зерносховища, а потім селяни отримували там необхідні продукти, одяг й інше.

Колективізація господарського життя Шумеру була викликана особливостями природних умов Дворіччя. Тільки завдяки їй стало можливим будівництво й утримання надзвичайно складної системи орошення.

Дрехем

Дрехем (Drehem) або древній Русріш Даган (Puzrish-Dagan), передмістя Ніпура, - краще всього відоме місто з так званих центрів шумерського ренесансу, періоду відродження Шумеру після акадського поневолення. Воно розташоване приблизно в 10 кілометрах на південь від Ніпуру. Тисячі клинописних табличок свідчать, що управління перерозподілом тваринами (рогата худоба, вівця і кози) держави для храмів і посадових осіб царських палаців проводилося тоді централізовано в Дрехемі. Храми сусіднього Ніппура, релігійної столиці шумерської культури, були головними місцями призначення худоби. Частково клиноподібні архіви цього міста знаходяться в Королівському Музеї Онтаріо , Торонто.

Ресурси інтернету

• Oriental Institute of the University of Chicago СВЯЩЕННЕ МІСТО НІППУР (англ.)
• Tell Nuffar (ancient: Nippur) — давній Ніппур (англ.)
• University of Pennsylvania Museum excavations at Nippur Ніпур в музеї Пенсільванського університету. (англ.)
• The Nippur Expedition: the holy city of Nippur; history of excavations. - Експедиція в Ніппурі: священне місто Ніппур; історія розкопок. (англ.)
• Nippur Archaeological Site Photographs at Oriental Institute Ніппур, археологічні фотографії сайту Азіатського Інституту. (англ.)
• Drehem cuneiform tablets at Milliken University - Архів клиноподібних знаків в Університеті Milliken (англ.)
• GeoLocation from Google - GeoLocation від Google (англ.)
• Tablet, cuneiform receipt for livestock, terracotta, Drehem, 2041 BCE - Глиняна табличка, клиноподібна квитанція для худоби, теракота, Drehem, 2041р. до нашої ери. (англ.)

Див. також

Ніппурский бідняк — вавилонская сказка.

Література

• Marcel Sigrist, Drehem, CDL Press, 1993, ISBN 0-9620013-6-8
• McGuire Gibson (Oriental Institute, U. of Chicago) 'Patterns of occupation at Nippur,' 1992
• Donald E. McCown, Excavations at Nippur, 1948-50, Journal of Near Eastern Studies, vol. 11, no. 3, pp. 169-176, 1952
• V.E. Crawford, Nippur the Holy City, Archaeology, vol. 12, pp. 74-83, 1959
• D.P. Hanson and G.f. Dales, The Temple of Inanna Queen of Heaven at Nippur, Archaeology, vol. 15, pp. 75-84, 1962
• [2] Edward Chiera, Cuneiform Series, Volume I: Sumerian Lexical Texts from the Temple School of Nippur, Oriental Institute Publication 11, 1929
• [3] E. C. Stone, Nippur Neighborhoods, Oriental Institute, Studies in Ancient Oriental Civilization, vol. 44, 1987, ISBN 0-918986-50-8
• A. L. Oppenheim, Siege Documents from Nippur, Iraq, vol. 17, no. 1, pp. 69-89, 1955
• T. Fish, The Summerian City Nippur in the Period of the Third Dynasty of Ur, Iraq, vol. 5, pp. 157-179, 1938
• John P. Peters, The Nippur Library, Journal of the American Oriental Society, vol. 26, pp. 145-164, 1905
• McGuire Gibson, A Re-Evaluation of the Akkad Period in the Diyala Region on the Basis of Recent Excavations at Nippur and in the Hamrin, American Journal of Archaeology, vol. 86, no. 4, pp. 531-538, 1982

• Hans Baumann: Im Lande Ur. S. 96/97
• Robert D. Biggs. A Letter from Kassite Nippur. Journal of Cuneiform Studies 19/4, 1965, 95-102.
• Michael Jursa: Neo-Babylonian Legal and Administrative Documents. Typology, Contents and Archives (Guides to the Mesopotamian Textual Record 1), Münster 2005.

• Matthew W. Stolper: Murašû, in: Erich Ebeling, Bruno Meissner : Reallexikon der Assyrologie, 8. Bd. Meek - Mythologie, 1978, 427-429.

• Matthew W. Stolper: Entrepreneurs and Empire. The Murašû Archive, the Murašû Firm, and Persian Rule in Babylonia (Uitgaven van het Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut te IstanbulI 54), Leiden 1985.

• Matthew W. Stolper: Fifth Century Nippur: Texts of the Murašûs and from Their Surroundings, in: Journal of Cuneiform Studies 53 (2001), S. 83-132.

• G. van Driel: The Murašûs in Context, in: Journal of Economic and Social History of the Orient 32 (1989), 203-229.