Джанлуїджі Лентіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джанлуїджі Лентіні
Джанлуїджі Лентіні
Джанлуїджі Лентіні
Особисті дані
Народження 27 березня 1969(1969-03-27) (55 років)
  Карманьйола, Італія
Зріст 181 см
Вага 82 кг
Громадянство  Італія
Позиція фланговий півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986–1988 Італія «Торіно» 22 (0)
1988–1989 →  Італія «Анкона» 37 (4)
1989–1992 Італія «Торіно» 89 (16)
1992–1996 Італія «Мілан» 63 (13)
1996–1997 Італія «Аталанта» 31 (4)
1997–2000 Італія «Торіно» 93 (6)
2001–2004 Італія «Козенца» 84 (9)
2004–2008 Італія «Канеллі» 103 (49)
2008–2009 Італія «Савільянезе» 30 (15)
2009–2011 Італія «Нічезе» 8 (2)
2011–2012 Італія «Карманьйола» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1987–1990 Італія Італія U-21 2 (0)
1991–1996 Італія Італія 13 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Джанлуїджі Лентіні (італ. Gianluigi Lentini, нар. 27 березня 1969, Карманьйола) — італійський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника.

Виступав, зокрема, за «Мілан», куди перейшов 1992 року за 13 млн. фунтів, ставши найдорожчим гравцем в історії футболу[1]. Також виступав за національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 27 березня 1969 року в місті Карманьйола[2]. Вихованець футбольної школи клубу «Торіно». Вже у 16 років, 1986 року, Лентіні був включений до основної команди, що виступала в Серії А. У сезоні 1986/87 і 1987/88 Джіджі зіграв по 11 матчів, але жодного м'яча так і не забив. Після цього сезон 1988/89 проводить в «Анконі», за яку провів аж 37 матчів і забив чотири м'ячі. Після цього Лентіні повернувся в Турин[3] і наступні три сезони був основним гравцем, де під керівництвом Еміліано Мондоніко у стані «гранатових» дійшов до фіналу Кубка УЄФА і третього місця в чемпіонаті 1991/92[4], а також виграв Кубок Мітропи.

Своєю грою молодий півзахисник зацікавив «Ювентус» і «Мілан». Лентіні практично підписав контракт з «б'янконері», проте в боротьбу за 23-річного вінгера включився міланський суперклуб, який перебив ціну «Ювентуса». Туринський гранд також не хотів здаватись і підіймав суму. Ціна за Лентіні злетіла до позахмарних на ті часи висот. Цей «аукціон» викликав потужну дискусію у світовій пресі. На сумі в 13 мільйонів фунтів «Ювентус» здався і перехід Лентіні в стан «россонері» став найдорожчим в історії світового футболу[5]. У справу втрутився навіть Ватикан. Протягом всієї фінансової війни Ватикан активно протестував проти самого явища — сплати великих грошей за одного футболіста. А коли трансфер відбувся, і була оголошена його сума — 13 мільйонів! — Ватикан піддав анафемі Джанлуїджі Лентіні[6]. Тільки через чотири роки був побитий цей трансферний рекорд, коли Алан Ширер перейшов з «Блекберн Роверс» в «Ньюкасл Юнайтед» за £ 15 мільйонів.

У той час «Торіно» зазнавав серйозних фінансових труднощів, і продаж Лентіні була життєво необхідним. Але фанати клубу були настільки розлючені розставанням зі своїм лідером, що навіть пообіцяли вбити президента «Мілану» Сільвіо Берлусконі[7]. Джанлуїджі повністю виправдав вкладення. У першому своєму сезоні за «Мілан» він зіграв 30 матчів і допоміг клубу завоювати Скудетто. Лентіні швидко став одним з лідерів і мотором команди[8].

3 серпня 1993 року на трасі П'яченца-Турин[9] Джанлуїджі не впорався з керуванням свого «Porsche-turbo». Машина не вписалася в поворот і, кілька разів перекинувшись, звалилася в кювет, де загорілася[10]. Футболіст дивом залишився живий, але отримав серйозні травми: сильні опіки, безліч переломів, в тому числі й перелом основи черепа. Через годину після аварії Лентіні в коматозному стані доставили в шпиталь, розташований неподалік містечка Асті, де йому була надана перша медична допомога. Після цього футболіста негайно переправили в Турин.[11]. Лентіні декілька днів провів в комі[12], пройшов величезне число відновних операцій. А поспішав гравець на побачення з жінкою, яка була колишньою дружиною Сальваторе Скіллачі, нападника збірної Італії, який проявив себе на ЧС-1990. Тото Скілаччі все знав і розлучився з невірною дружиною, після чого його кар'єра пішла вниз[13].

Лентіні ж зумів повернутися у футбол в кінці сезону 1993/94[14] і навіть виграв з «Міланом» в 1994 році Лігу чемпіонів. У фінальному матчі проти «Барселони» Джанлуїджі вийшов на поле за чотири хвилини до закінчення основного часу поєдинку, замінивши Звонимира Бобана. Але в цілому Лентіні серйозно здав і до того ж став дуже схильний до травм. За наступні три сезони після відмінного дебютного він зіграв за россонері всього 33 матчі[15].

1996 року Лентіні перейшов в «Аталанту», де грав з майбутньою зіркою Філіппо Індзагі, але провівши лише один рік Джанлуїджі повернувся в рідне «Торіно», з яким у сезоні 1998/99 домігся виходу до Серії А. Саме у наступному сезоні 1999/00 Лентіні востаннє грав у вищому дивізіоні, провівши 24 матчі, проте голів не забивав.

У січні 2001 року Лентіні став гравцем «Козенци»[16], яку очолював Бортоло Мутті, практично домагаючись виходу з наю в Серію А, але втрачає цю можливість лише в заключній частині сезону. У 2003 році «Козенца» вилітає з Серії В відразу до Серії D. В цей період Лентіні став капітаном команди й не залишив її, незважаючи на відправлення в нижчі дивізіони, після чого отримує високу оцінку і повагу тифозі клубу[17]. Загалом за 4 сезони в «Козенці» він забив 9 голів у 84 матчах[18].

У 2004 році Джанлуїджі переходить в маленьку команду «Канеллі». Тут разом зі своїм другом Дієго Фузером, з яким разом починав кар'єру у «Торіно», у сезоні 2005/06 виводять регіональний клуб в Серію D. Джанлуїджі вносить вагомий внесок в успіхи «Канеллі», забиваючи 19 м'ячів у 29 матчах. Роком пізніше в Серії D він забиває 12 голів у 25 зустрічах за сезон[19]. Проте 6 вересня 2006 року Лентіні знову став учасником небезпечного ДТП: на своєму моторолері він зіткнувся з автомобілем, їдучи на тренування команди. Під час зіткнення Джанлуїджі пошкодив коліна, після чого переніс на них операцію[20]. У наступному сезоні він продовжив контракт з «Канеллі», де грав до 2008 року.

У сезоні 2008/09 разом з Дієго Фузером Лентіні захищав кольори «Савільянезе» у сьомому за рівнем дивізіоні Італії, після чого у 2009 році 40-річний півзахисник перейшов в аматорську команду «Ніцезе», провів за 3 сезони 8 матчів і забив 2 голи.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Карманьйола»[4], за команду якого виступав протягом сезону 2011/12 років, після чого закінчив грати у футбол у віці 43 років[21][22].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1987—1990 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, разом з якою був учасником молодіжного Євро-1990, де італійці дійшли до півфіналу. Всього на молодіжному рівні зіграв у 2 офіційних матчах.

13 лютого 1991 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Бельгії (0:0). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 13 матчів.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат
Ліга Ігор Голів
1986–87 Італія «Торіно» A 11 0
1987–88 A 11 0
1988–89 Італія «Анкона» B (II) 37 4
1989–90 Італія «Торіно» B (II) 22 6
1990–91 A 34 5
1991–92 A 33 5
1992–93 Італія «Мілан» A 30 7
1993–94 A 7 0
1994–95 A 17 5
1995–96 A 9 1
1996–97 Італія «Аталанта» A 31 4
1997–98 Італія «Торіно» B (II) 34 3
1998–99 B (II) 35 3
1999–00 A 24 0
2000–01 Італія «Козенца» B (II) 11 1
2001–02 B (II) 26 1
2002–03 B (II) 33 4
2003–04 D (V) 14 3
2004–05 Італія «Канеллі» Ечч. (VI) 20 6
2005–06 Ечч. (VI) 29 19
2006–07 D (V) 25 12
2007–08 Ечч. (VI) 29 12
2008–09 Італія «Савільянезе» Про. (VII) 26 15
2009–10 Ечч. (VI) 4 0
2009–10 Італія «Нічезе» Ечч. (VI) 8 2
2010–11 Про. (VII) ? ?
2011–12 Італія «Карманьйола» Про. (VII) ? ?

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
13/02/1991 Терні Італія Італія 0 – 0 Бельгія Бельгія товариський матч - вийшов на 67'
12/06/1991 Мальме Італія Італія 2 – 0 д.ч. Данія Данія Scania Cup -
16/06/1991 Стокгольм Італія Італія 1 – 1 д.ч.
(3-2 п.п.)		 СРСР СРСР Scania Cup -
12/10/1991 Москва СРСР СРСР 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧЄ 1992 - замінений на 58'
19/02/1992 Чезена Італія Італія 4 – 0 Сан-Марино Сан-Марино товариський матч - вийшов на 46'
25/03/1992 Турин Італія Італія 1 – 0 Німеччина Німеччина товариський матч - вийшов на 61'
09/09/1992 Ейндговен Нідерланди Нідерланди 2 – 3 Італія Італія товариський матч - замінений на 90'
14/10/1992 Кальярі Італія Італія 2 – 2 Швейцарія Швейцарія Відбір до ЧС 1994 -
18/11/1992 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 -
20/01/1993 Флоренція Італія Італія 2 – 0 Мексика Мексика товариський матч - замінений на 74'
24/02/1993 Порту Португалія Португалія 1 – 3 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 - вийшов на 72'
01/05/1993 Берн Швейцарія Швейцарія 1 – 0 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 - вийшов на 64'
06/11/1996 Сараєво Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 2 – 1 Італія Італія товариський матч - вийшов на 46'
Усього Матчів 13 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1992–93, 1993–94, 1995–96
«Мілан»: 1992, 1993, 1994
«Мілан»: 1993–94
«Мілан»: 1994
«Торіно»: 1991

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Oliver Irish (2 вересня 2001). The 10 biggest wastes of money in football history. The Observer. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 28 січня 2016.
  2. ↑ Convocazioni e presenze in campo: Lentini Gianluigi. Club Italia: Nazionale A (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2011.
  3. ↑ Daz Pearce (24 березня 2010). Calcio Retro - the Lentini story. footballitaliano.co.uk. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 25 лютого 2012.
  4. ↑ а б Gianluigi Lentini (Italian) . Storie di Calcio. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 18 січня 2015.
  5. ↑ Per il processo Lentini prosciolti Berlusconi e Galliani [Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] Repubblica.it
  6. ↑ Преданный анафеме. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  7. ↑ dal sito Maidirecalcio.com [1] [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.].
  8. ↑ Жизнь, смерть и футбол. 10 историй для Вилановы. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  9. ↑ pag.25 del Corriere della sera del 4/8/1993, vd. Archivio Storico Corriere della sera [2] [Архівовано 5 жовтня 2010 у Wayback Machine.].
  10. ↑ pag.45 del Corriere della sera del 28/9/2003, vd. Archivio Storico Corriere della sera [3] [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Звезда "Милана" пребывает в коме. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  12. ↑ Lentini 'will recover' from car crash injuries. The Independent. 4 серпня 1993. Архів оригіналу за 15 листопада 2009. Процитовано 10 січня 2010.
  13. ↑ Взлет и падение Джанлуиджи Лентини. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 10 серпня 2016.
  14. ↑ Gigi Lentini si racconta in tv. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  15. ↑ Где Джиджи Лентини? "Роналду" 90-х и футболист-ДТП канул в "Канелли". Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  16. ↑ Ушедшие слишком рано. Часть 1. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  17. ↑ Amarcord: l'ex capitano rossoblu Lentini compie 43 anni. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 10 серпня 2016.
  18. ↑ Gianluigi Lentini – Legend Of Calcio Or Not. Forza Italian Football. 5 листопада 2011. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 23 листопада 2012.
  19. ↑ ОСНОВНОЙ СОСТАВ / ДЖАНЛУИДЖИ ЛЕНТИНИ — acmilanfan.ru. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  20. ↑ Lentini, nuovo incidente [Архівовано 9 серпня 2009 у Wayback Machine.] tgcom.mediaset.it
  21. ↑ Quelli che non mollano il calcio [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] lettera43.it
  22. ↑ Intervista a Gigi Lentini «Balotelli? sopravvalutato» [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.] ilquotidianodellacalabria.it

Посилання[ред. | ред. код]

В Антоніолі • В Перуцці • В Фіорі • З Бенедетті • З Костакурта • З Краверо • З Гарз'я • З Ланна • З Россіні • П Карбоне • П Ді Каніо • П Фузер • П Лентіні • П П'ячентіні • П Сальваторі • П Строппа • П Вентурін • П Дзанончеллі • Н Брешіані • Н Казірагі • Н Бузо • Н Сімоне • Тренер: Чезаре Мальдіні
Італія


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джанлуїджі_Лентіні&oldid=36179420