Джетере Нуріє Джелілівна
Нуріє Джетере (Джелілова) | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
11 січня 1912 Бахчисарай, Таврійська губернія | |||
Померла |
15 квітня 1991 (79 років) Ташкент, Узбекистан | |||
Національність | кримська татарка | |||
Громадянство |
Російська імперія Російська СФРР СРСР | |||
Діяльність | акторка, танцівниця | |||
Роки діяльності | 1925-1950 | |||
|
Нуріє Дже́тере (Джелілова) (крим. Nuriye Cetere, 11 січня 1921, Бахчисарай — 15 квітня 1991, Ташкент) — кримськотатарська акторка, танцівниця. Дружина Сервера Джетере.
Біографія[ред. | ред. код]
Нуріє Джелілова народилая в Бахчисараї 11 січня 1912 року.
Закінчила Сімферопольське театральне училище, після закінчення якого, з 1925 до 1937 працювала актрисою Кримськотатарського драматичного театру. Швидко увійшла в число провідних артистів театру. Грала головні ролі у виставах «Собака на сіні» Лопе де Вега (Діана), «Останні» Максима Горького (Настя), «Гамлет» Шекспіра (Офелія), «Намус» Ширванзаде (Севіль), «Бахчисарайський фонтан» Раїси Беньяш (Зарема). Роль Зареми в «Бахчисарайському фонтані» (драма за однойменною поемою Пушкіна) авторка написала спеціально для Нуріє Джелілової. Як танцівниця Нуріє була учасницею і переможницею конкурсів у Москві і Ростові — мистецтво кримських татар зазвичай представляли три людини — Сабріє Ереджепова (вокал), скрипаль-віртуоз Аппаз Меджитов і Нуріє Джелілова, яка виконувала національні танці, серед яких «Тим-тим» і «Аг'ир ава ве хайтарма»[1]. Передбачалося закордонне турне цього колективу, його проведенню перешкодила Друга світова війна.
У 1932 році Нуріє вийшла заміж за кримськотатарського актора і драматурга Сервера Джетере, від якого мала дитину — дочку Дженні, яка нині проживає в Торонто (Канада)[2].
Під час окупації Криму в 1942-1944 роках залишалася в Сімферополі. В травні 1944 року депортована до селища Нова Ляля Свердловської області. На початку 1947 року чоловік домігся аби Нуріє з дочкою дозволили виїхати з місць депортації до нього в Махачкалу, але сім'я проіснувала не довго — три місяці. Після розлучення Нуріє Джелілова, аби не потрапити в заслання переїхала до родичів, які були депортовані у Наманган в Узбекистані. Працювала помічником режисера в Наманганському театрі юного глядача[2].
Померла 15 квітня 1991 року. Похована в Ташкенті.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гульнара Бекирова (25.08.2016). Слезы Сервера Джетере: в жизни и на сцене. Крим.Реалії. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. (рос.)
- ↑ а б Дженни Джетере (18.05.2012.). Изгнанницы. milli-firka.org. Голос Крыма, № 20. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Урсу Д. П. Джетере Нуріє Джелілівна [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
- Нурие Джетере (1912—1991) Сайт Республиканской крымскотатарской библиотеке им. И. Гаспринского (рос.)