Домбровицька волость
| Домбровицька волость | ||||
| Губернія | Волинська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Повіт | Рівненський повіт | |||
| Центр | Домбровиця | |||
| Площа | 23 994 (1885) | |||
| Населення | 11 990 осіб (1916) | |||
| Наступники | ґміна Домбровиця | |||
Домбровицька волость (рос. дореф. Домбровицькая волость[1]), або Дубровицька волость (рос. дореф. Дубровицькая волость[2]) — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Домбровиця.
У складі Російської імперії[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1885[2] | 8425 | — |
| 1890[1] | 6926 | −17.8% |
| 1896[3] | 7508 | +8.4% |
| 1898[4] | 7606 | +1.3% |
| 1900[5] | 8379 | +10.2% |
| 1910[6] | 9861 | +17.7% |
| 1913[7] | 11 758 | +19.2% |
| 1916[8] | 11 990 | +2.0% |
| Динаміка населення | ||
Домбровицька волость входила до IV стану та до 2-ї судово-мирової ділянки Рівненського повіту Волинської губернії[9][10]. На півночі волость межувала з Висоцькою волостю, на сході — з Любиковицькою волостю Рівненського повіту, на заході — з Осівською волостю (пізніше Бережницькою) Луцького повіту[11]. У волость входило 8 сільських общин[1].
Станом на 1885 рік волость складалася з 16 поселень, 10 сільських общин[2]. Населення — 8425 осіб (4178 чоловічої статі та 4247 — жіночої), 637 дворових господарства[2]. Основні поселення волості на 1885 рік[2]:
- Домбровиця — колишнє державне і власницьке містечко при річці Горинь за 140 верст від повітового міста, 2188 осіб, 204 двори; волосне правління; 2 православних церкви, костел, кладовищенська католицька каплиця, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, школа, 3 постоялих вдори, 5 постоялих будинків, 47 лавок, 2 водяних млини, вітряк. За 3 версти — садиба Воробин із католицькою каплицею (домова), водяним млином, пивоварним та винокурним заводами. За 4 та 8 верст — цегельні заводи.
- Берестя — колишнє державне і власницьке село при річці Горинь, 625 осіб, 69 дворів, кладовищенська православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Залішани — колишнє власницьке село при струмкові, 85 осіб, 11 дворів, православна церква.
- Селець — колишнє власницьке село при річці Горинь, 815 осіб, 86 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Станом на 1890 рік у Домбровицькій волості налічувалося 16 поселень, 8 сільських общин, 1154 дворів і 6926 жителів[1]. Волосним старшиною був Гнат Воротнюк, писарем — Феодосій Рабешко[1].
Станом на 1896 рік у Домбровицькій волості налічувалося 16 поселень (1 містечко, 15 сіл та інших поселень), 8 сільських общин, 1156 дворів і 7508 жителів[3]. Старшиною волості був Андрій Ракович, писарем — Павло Хранчевський[3].
Станом на 1898 рік у Домбровицькій волості налічувалося 16 поселень (1 містечко, 15 сіл та інших поселень), 8 сільських общин, 1288 дворів і 7606 жителів[4]. Старшиною волості був Андрій Ракович, писарем — Олександр Шмутківський[4].
Станом на 1900 рік у Домбровицькій волості налічувалося 23 поселення (1 містечко, 22 села та інших поселень), 8 сільських общин, 1550 дворів і 8379 жителів[5]. Волосним старшиною був Григорій Пінчук, писарем — Віктор Сус[5].
У 1906 році у волості було 40 поселень: 1 містечко, 15 сіл, 4 фільварки, 9 урочищ і 11 пунктів лісової сторожі[12]. Список населенех пунктів волості у 1906 році[12]:
| Назва | Вид | Дворів | Населення |
|---|---|---|---|
| Антонин | фільварок | 4 | 31 |
| Антонин | лісова сторожа | 1 | 7 |
| Берестя | село | 148 | 994 |
| Вашкели | лісова сторожа | 1 | 6 |
| Веревичка | урочище | 1 | 5 |
| Вовківня | лісова сторожа | 1 | 8 |
| Вонячівка | урочище | 2 | 12 |
| Воробин | фільварок | 18 | 461 |
| В'язовець | лісова сторожа | 1 | 7 |
| Грицьки | село | 54 | 357 |
| Домбровиця | містечко | 839 | 5459 |
| Дукарівська | урочище | 2 | 21 |
| Залішани | село | 25 | 165 |
| Зарудів'я | урочище | 1 | 5 |
| Каравиця | урочище | 1 | 9 |
| Коростель | лісова сторожа | 1 | 8 |
| Крупове | село | 69 | 571 |
| Літвиця | село | 53 | 371 |
| Мости | урочище | 1 | 5 |
| Мочулище | село | 64 | 521 |
| Мочулище | фільварок | 3 | 26 |
| Нивецьк | село | 54 | 376 |
| Нивецьк | лісова сторожа | 1 | 13 |
| Нивецьк | лісова сторожа | 1 | 9 |
| Нивецьк | фільварок | 3 | 37 |
| Орв'яниця | село | 220 | 1167 |
| Острівці | село | 38 | 239 |
| Острівці I | лісова сторожа | 1 | 7 |
| Острівці II | лісова сторожа | 1 | 4 |
| Парослище | урочище | 1 | 7 |
| Піщанка | лісова сторожа | 1 | 5 |
| Працюки | село | 16 | 103 |
| Пруд | урочище | 1 | 3 |
| П'ята | урочище | 1 | 5 |
| Селець | село | 221 | 1309 |
| Семенове | село | 48 | 430 |
| Сохи | село | 23 | 324 |
| Шепелі | лісова сторожа | 1 | 8 |
| Ясенець | село | 33 | 165 |
| Яцулі | село | 15 | 105 |
| Разом | 1970 | 15 524 | |
Станом на 1910 рік у Домбровицькій волості налічувалося 18 поселення (1 містечко, 17 сіл та інших поселень), 8 сільських общин, 2103 двори і 9861 житель[6]. В. о. волосного старшини був Пінчук, писарем — А. Мельник[6].
Станом на 1913 рік у Домбровицькій волості налічувалося 42 поселення (1 містечко, 41 село та інших поселень), 8 сільських общин, 1490 дворів і 11 758 жителів[7]. Волосним старшиною був Т. Пінчук, писарем — А. Мельник[7].
Станом на 1916 рік у Домбровицькій волості налічувалося 42 поселення (1 містечко, 41 село та інших поселень), 8 сільських общин, 1872 двори і 11 990 жителів[8]. Старшиною волості був П. Пінчук, писарем — А. Мельников[8].
У складі Польщі[ред. | ред. код]
| Гміна Домбровиця | |
| 1920—1939 | |
| Воєводство |
Поліське (1920—1930), Волинське (1930—1940) |
|---|---|
| Повіт | Сарненський |
| Адмінцентр гміни | Домбровиця |
| Тип гміни | Сільська |
| Громади | 23 |
| Населення (1921) • населення • густота населення |
12 214 |
Після захоплення Полісся поляками волость називали ґміна Домбровиця і включили до Сарненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Домбровиця. Містечко Домбровиця утворювало окремо міську гміну.
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в гміні налічувалося 2072 будинки та 12 214 мешканців, з них: 5902 чоловіки та 6312 жінок; 11 198 православних (91,68 %), 701 римо-католик (5,74 %), 314 юдеїв (2,57 %) та 1 євангельський християнин; 10 438 українців (85,46 %), 765 поляків (6,26 %), 701 «тутейший» (5,74 %), 273 євреї (2,24 %), 17 білорусів, 15 росіян, 2 литовці, 2 шведи та 1 естонець[13]. Станом на 1921 до гміни належало 48 населених пунктів (17 сіл, 3 хутори, 4 фільварки, 16 лісничівок, 3 цегельні, 1 селище, 1 смолярня, 1 тартак, 1 млинарське селище, 1 залізнична станція)[13]:
| Назва | Вид | Дворів | Населення |
|---|---|---|---|
| Антонин | фільварок | 3 | 29 |
| Берестя | село | 215 | 1400 |
| Вервечка | хутір | 1 | 11 |
| Вигон | лісничівка | 1 | 4 |
| Вонячівка | лісничівка | 5 | 27 |
| Вонячівка | смолярня | 2 | 14 |
| Воробин | фільварок | 10 | 152 |
| Гать | тартак | 2 | 8 |
| Грицьки | село | 59 | 354 |
| Домбровиця | село | 641 | 3567 |
| Домбровиця | залізнична станція | ||
| Домбровиця | цегельня | - | - |
| Дукарівська | цегельня | - | - |
| Дукарівська I | лісничівка | 1 | 5 |
| Дукарівська II | лісничівка | 2 | 8 |
| Залішани | село | 40 | 211 |
| Заруче | лісничівка | 1 | 10 |
| Заріччя | село | 20 | 137 |
| Кадлубок | лісничівка | 1 | 5 |
| Каравиця | лісничівка | 1 | 9 |
| Кривиця | село | 56 | 304 |
| Кривиця | лісничівка | ||
| Кривиця | цегельня | 1 | 9 |
| Кривиця | млинарське селище | 1 | 5 |
| Крупове | село | 100 | 583 |
| Літвиця | село | 61 | 321 |
| Мочулище | село | 86 | 469 |
| Мочулище | фільварок | 3 | 12 |
| Мостки | лісничівка | 1 | 8 |
| Нивецьк | село | 56 | 363 |
| Нивецьк | лісничівка | ||
| Нивецьк | фільварок | 1 | 4 |
| Орв'яниця | село | 248 | 1457 |
| Острівці | село | 40 | 197 |
| Ошкела | лісничівка | 1 | 4 |
| Пасіка | лісничівка | - | - |
| П'ята | лісничівка | 1 | 6 |
| Працюки | село | 23 | 134 |
| Рівчаки | хутір | 1 | 2 |
| Садівна | лісничівка | 1 | 6 |
| Селець | село | 252 | 1572 |
| Смолярня | селище | 2 | 5 |
| Сохи | село | 54 | 324 |
| Сохи | лісничівка | - | - |
| Хутір Озерський | хутір | 4 | 22 |
| Цегельня | лісничівка | 1 | - |
| Яцулі | село | 18 | 100 |
| Ясенець | село | 55 | 356 |
| Разом | 2072 | 12 214 | |
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі від 23 березня 1928 року з ліквідованої ґміни Бережниця до ґміни Домбровіца передані населені пункти — містечко: Бережниця; села: Грані, Кураш, Осова, Ремчиці, Рудня, Соломіївка, Зульня; селища: Головенська і Обшар; колонії: Бережниця Нова, Білаші, Морги, Острів, Павлівка, Трипутня, Зажечина; хутір: Кіцині; фільварок: Адольфів[14].
16 грудня 1930 ґміна у складі Сарненського повіту була передана до Волинського воєводства[15].
Польською окупаційною владою на території ґміни велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 23 громад[16]:
- Берестя — село: Берестя, селище: Антонин та хутір: Шепель;
- Бережниця — містечко: Бережниця;
- Бережниця — село: Бережниця, хутори: Біляші, Монополь, Морги і Нова-Бережниця — село: Нова-Бережниця, колонія: Зарічиця, лісничівка: Зарічиця та гаївка: Зарічиця;
- Домбровиця — село: Домбровиця, фільварок: Воробин та селище: Заріччя;
- Грані — село: Грані та фільварок: Грані;
- Грицьки — село: Грицьки;
- Ясинець — село: Ясинець, лісничівки: Каравиця і Рівчаки та хутір: Садівне;
- Крупове — село: Крупове, гаївка: Ошкела та лісничівка: Вовківня;
- Кривиця — села: Кривиця і Залішани та залізнична станція: Кривиця;
- Кураш — село: Кураш та фільварок: Кураш;
- Літвиця — села: Літвиця і Яцулі, гаївки: Цегельня, Кадлубок і Заружі та лісничівка: Вонячівка;
- Мочулище — село: Мочулище, фільварок: Мочулище, гаївки: Дукарівка, Хрести і Парослищі, урочище: Гать та хутір: Волище;
- Нивецьк — село: Нивецьк, лісничівка: Нивецьк, селище: Озерське та гаївки: П'ята і Вервечка;
- Орв'яниця — село: Орв'яниця;
- Осова — село: Осова, колонія: Острів та хутір: Павлівка;
- Працюки — село: Працюки;
- Ремчиці — село: Ремчиці та хутори: Грабини, Кіцин, Клин, Липники, Масляничі, Невеселі і Підкрпище;
- Рудня — село: Рудня, гаївки: Рудня і Деревок та лісничівка: Деревок;
- Селець — село: Селець та гаївка: Попова Гора;
- Сохи — село: Сохи;
- Соломіївка — село: Соломіївка та селище: Адольфів;
- Трипутня — село: Трипутня;
- Зульня — село: Зульня.
Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Дубровицького району.
Див. також[ред. | ред. код]
- Домбровицький повіт
- Дубровицьке князівство (Дубровицька волость)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Памятная книжка Волынской губерніи на 1891 годъ. — Житоміръ : Типографія Губернскаго правленія, 1890. — С. IV 6-7. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г д Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 196-197, 234. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1896 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1896. — С. IV 10-11. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1898 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1898. — С. IV 10-11. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1900. — С. IV 30-31. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1911 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1910. — С. III 84-85. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1914 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1913. — С. 146-147. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ. — Житоміръ : Волынская Губернская типографія, 1916. — С. 82-83. (рос. дореф.)
- ↑ Забелин А. Военно-статистическое обозрение Волынской губерніи. — Кіевъ : Типографія Штаба Кіевскаго военнаго Округа, 1887. — С. 361. (рос. дореф.)
- ↑ Теодорович Н. И. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. — Почаев : Тип. Почаево-Успенской Лавры, 1889. — Т. 2: Уѣзды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. — С. 436. (рос. дореф.)
- ↑ Карта волостей Волынской губерніи. 1892. (рос. дореф.)
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 188-212. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 46 poz. 452 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 77-78 [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 196-197, 234. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Mapa Administracyjna Rzeczypospolitej Polskiej 1:300 000 /1937/ Sarny. Mapster (пол.)
- Mapa Administracyjna Rzeczypospolitej Polskiej 1:300 000 /1937/ Kowel. Mapster (пол.)
| |||||||||||||||||
_(1796).gif)
