Сохи (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сохи
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Основні дані
Перша згадка 1523[⇨]
Існувало до 1941—1946[⇨]
Географічні дані
Географічні координати 51°30′44″ пн. ш. 26°28′54″ сх. д. / 51.51222° пн. ш. 26.48167° сх. д. / 51.51222; 26.48167Координати: 51°30′44″ пн. ш. 26°28′54″ сх. д. / 51.51222° пн. ш. 26.48167° сх. д. / 51.51222; 26.48167
Карта
Сохи. Карта розташування: Земля
Сохи
Сохи
Сохи. Карта розташування: Рівненська область
Сохи
Сохи
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сохи.

Сохи — колишнє село в Дубровицькому районі Рівненської області України. Згадується 1523 року, знищене під час Другої світової війни.[⇨] У 1921 році населення становило 324 особи.[⇨] Село дало назву однойменному урочищу, яке сьогодні є місцем несанкціонованого видобутку бурштину.[⇨]

Назва[ред. | ред. код]

Назва села можливо походить від назви дерев'яного плуга, сохи, якою жителі орали землю[1]. Польською мовою згадується як Sochy[2], російською — як Сохи[3].

Географія[ред. | ред. код]

Село було розташоване за 136 км від Рівного[4], за 5 верст від села Залішани[5], поблизу села Нивецьк та хутору Антонин, найближче містечко — Домбровиця[6].

Урочище Сохи[ред. | ред. код]

Урочище Сохи розташоване поблизу села Нивецьк[7]. Свою назву отримало від колишнього однойменного села[1]. В урочищі зафіксовані часті випадки незаконного видобутку бурштину[7][8][9][10]. Ландшафт урочища сильно перетворений, оцінка антропізації — 7,8, що є найвищим показником у Дубровицькому районі, коефіцієнт екологічної стабільності — 0,2, коефіцієнт антропогенного навантаження — 7,9, рівень навантаження характеризується як високий[7].

Історія[ред. | ред. код]

Сохи на мапах
Село Сохи[ком. 1] на російській спеціальній мапі Шуберта 1826—1840 років (рос. дореф.)
Сохи[ком. 2] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Сохи[ком. 3] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Село Сохи згадується в акті від 7 липня 1523 року, за яким князь Юрій Гольшанський подарував село Борису Чешейку та визначив його межі річкою Мостковою[11]. За іншими даними хутір Сохи був заснований на захід від панського поля бідними поляками (мазурами), які займалися сільським господарством та землеробством[1].

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії[3]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[12][13].

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі[14]. У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[2]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[15]. У 1933 році в Сохах відкрито однокласну школу[16]. У 1936 році належало до громади Сохи гміни Домбровиця Волинського воєводства[17].

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. Після встановлення у 1939 році радянської влади декілька мешканців було репресовано, серед них — репресовані в 1940 році поляки Станишевські: Рішард, Станіслав, Тадеуш, Едвард, Леонтіна та Яніна-Люція[18][19].

У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби[20], у селі проводилися двотижневі курси ОУН[21], діяла боївка СБ «Іскри»[22]. За повідомленнями керівників радянських партизанів 9 лютого 1943 року у Сохах було вбито 30 родин поляків та групу партизан з 11 осіб[23]. У 1943 році група німців на 6 машинах прибула в Сохи з метою грабежу худоби для забезпечення частин в Сарнах, проте була розгромлена бійцями УПА на чолі з Михайлом Раковичем («Поштарем»), а їхні автомобілі дісталися повстанцям[24]. Ймовірно цей ж бій згадує дослідник Олександр Денищук, за яким у липні 1943 року банда німців та поляків у кількості близько 20 осіб пограбувала Сохи, проте після грабунку їх перестріла поблизу села Нивецьк та повністю розбила сотня «Поштаря»[25]. За даними українського націоналістичного підпілля 6 жовтня 1944 року більшовицька банда кількістю близько 100 осіб напала на Сохи, пограбувала селян, спалила 10 господарств і забрала 7 дівчат, після чого вирушили через Бережницю на Дубровицю[26]. Загалом встановлено 19 жителів Сіх, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 6 загинуло, 11 було репресовано[27].

Село зруйноване під час Другої світової війни[1]. В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній[28]. Згадка про село залишилася в назві урочища Сохи[1].

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1859[29] 88 —
~1902[4] 196 +122.7%
1906[3] 324 +65.3%
1921[2] 324 +0.0%
Динаміка населення

Станом на 1859 рік, у поміщицькому селі Сохи налічувалося 13 дворів та 88 жителів (42 чоловіки і 46 жінок), з них 42 православні, 42 римо-католики, 4 юдеї[29].

Близько 1902 року в селі налічувалося 28 домів та 196 мешканців[5]. Станом на 1906 рік у селі було 23 двори та мешкало 324 особи[3].

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 54 будинки та 324 мешканці, з них[2]:

  • 165 чоловіків та 159 жінок;
  • 258 римо-католиків, 62 православні та 4 юдеї;
  • 272 поляки, 48 українців та 4 євреї.

Релігія[ред. | ред. код]

У першій половині XIX століття Сохи належали до греко-католицької парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості Ровенського повіту[30], яка з 1840-х років діяла вже як православна[31][32][5]. У 1859 році до православної парафія Успіння Богородиці села Залішани належало 38 вірян із Сіх[33]. Католицька громада села в 1938 році належала до парафії Домбровиці[34].

Особистості[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Веремко Сергій Васильович («Устим»; 1923 — 3 березня 1946) — підрайонний провідник ОУН, політичний референт Дубровицького надрайонного проводу ОУН[35].
  • Довжик Адам Миколайович («Береза», «Орлик»; 1927—1952) — підрайонний провідник ОУН, провідник Висоцького районного проводу ОУН (1949 — грудень 1950)[35].
  • Ютовець Михайло Павлович (нар. 15 жовтня 1949) — український художник-аматор[36][37].

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ рос. [деревня] Сохи, до 20 дворів.
  2. ↑ рос. Сохи, 7 дворів.
  3. ↑ нім. Szochi, 7 дворів.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Сохи. berestya.dubrlibr.rv.ua. Процитовано 9 листопада 2019.
  2. ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 60. (пол.)
  3. ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 208. (рос.)
  4. ↑ а б Цинкаловський О. Сохи // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
  5. ↑ а б в Sochy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 602. (пол.)
  6. ↑ Лист 20-5 c привязкой, Дубровица (Домбровица). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Процитовано 9 листопада 2019. (рос.)
  7. ↑ а б в Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Процитовано 9 листопада 2019.
  8. ↑ Нелегальні старателі все ще у підпіллі. www.ukrrudprom.com. Процитовано 9 листопада 2019.
  9. ↑ Чотири мотопомпи та обладнання для незаконного видобутку бурштину вилучили у старателів на Рівненщині | Новини по-рівненськи. tomat.rv.ua. Процитовано 9 листопада 2019.
  10. ↑ За добу на Рівненщині вилучили 65 кілограмів бурштину та мотопомпу (ФОТО). Радіо ТРЕК. Процитовано 9 листопада 2019.
  11. ↑ Вѣстник Европы[ru] / Составляемый Михаиломъ Каченовскимъ. — Москва : Въ Университетской Типографіи, 1820. — Т. 113. — С. 53. (рос.)
  12. ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
  13. ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919.
  14. ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
  15. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  16. ↑ Хитрий Ч. Минувшина Рівненщини – далека і близька. — Рівне : Волинські обереги, 2011. — 108 с.
  17. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  18. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Процитовано 9 листопада 2019. (рос.)
  19. ↑ Списки жертв. lists.memo.ru. Процитовано 29 жовтня 2019. (рос.)
  20. ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 9 листопада 2019.
  21. ↑ Ольховський І. Мандрагорська смердота, або Новітні методи паплюження пам’яті борців за незалежну Україну | Поліська Січ (укр.). Процитовано 9 листопада 2019.
  22. ↑ Мозоль, Володимир. Боївка «Іскри». Дубровицький Вісник (укр.). Процитовано 9 листопада 2019.
  23. ↑ Сергій Рябенко. Що сталося в Парослі? Хто приніс смерть у польську колонію на Волині. Історична правда. Процитовано 9 листопада 2019.
  24. ↑ Думки з приводу статті в газеті «Дубровицький вісник». dubrmrada.rv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
  25. ↑ Денищук, 2003, с. 121.
  26. ↑ Літопис УПА / НАН. України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.C.Грушевського. — Київ-Торонто : Видавництво "Літопис УПА” та ін, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-1946. — С. 762. — (Нова серія) — ISBN 966-96340-5-9.
  27. ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 239. — ISBN 978-966-8424-79-3.
  28. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  29. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 649. (рос. дореф.)
  30. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65. Архівовано з джерела 18 червня 2018
  31. ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 429.
  32. ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 г. — Житомир : Типо-лит. Е. П. Льва, 1892. — Т. 2. — С. 518. (рос. дореф.)
  33. ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть I. — 1859. — С. 592-593. (рос. дореф.)
  34. ↑ Dąbrowica (parafia). www.wolhynia.pl. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 9 листопада 2019. (пол.)
  35. ↑ а б Антонюк Ярослав. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930-1955). — Львів ; Торонто : Літопис УПА, 2014. — С. 169, 259-260. — (Літопис УПА. Бібліотека ; т. 13) — ISBN 978-966-2105-56-8.
  36. ↑ Ютовець Михайло Павлович. dubrlibr.rv.ua. Процитовано 9 листопада 2019.
  37. ↑ Митець з Дубровиччини презентує. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 9 листопада 2019.

Книги[ред. | ред. код]

  • Олександр Денищук. Злочини польських шовіністів на Волині. Книга перша. Рівненська область. — Рівне : ППДМ, 2003. — 352 с. — ISBN 966-96174-4-8.

Мапи[ред. | ред. код]

  • Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сохи_(Україна)&oldid=41189599