Еріх Людендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Gun2.JPG
Статтю «Еріх Людендорф» створено або суттєво доповнено в рамках конкурсу «Військова справа у Вікіпедії».
Від розміру та якості цієї статті станом на 10 грудня 2014 року залежатиме остаточний бал конкурсанта, який її створив чи доповнив.
Стаття оцінюватиметься в номінації «Найкращий внесок із написання статей про військову справу у Вікіпедії».

Wikimedia-UA-logo.svg

Людендорф Еріх
Erich Ludendorff.jpg
Народився 9 квітня 1865(1865-04-09)
Німецька імперія Німецька імперія
Помер 20 грудня 1937(1937-12-20) (72 роки)
Третій Рейх Баварія Німеччина
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Рід військ піхота
Роки служби 18831919
Звання генерал-полковник
Війни/битви Перша Світова війна
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Максиміліана Йозефа (Баварія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу

Людендо́рф Е́ріх (Ludendorff, Erich) (9 квітня 186520 грудня 1937) — німецький воєначальник, генерал-полковник часів 1-ї Світової війни. Брав участь у Галицькій битві.[1]

Військова кар’єра[ред.ред. код]

У 1881 році Людендорф закінчив Військову академію. У віці 18 років отримав офіцерське звання. У 1894 був переведений в Генеральний штаб німецької армії і в 1904-1913 очолював відділ мобілізації. Людендорф брав участь у докладній розборці плану Шліффена, зокрема, подолання бельгійських фортифікаційних споруд навколо Льєжа.

У 1913 соціал-демократи стали найбільш потужною партією у рейхстазі. За непохитний характер Людендорф був знятий з займаної посади у Генеральному штабі і призначений командувати піхотною дивізією.

Перша світова війна[ред.ред. код]

На початку війни був призначений заступником начальника штабу 2-ої німецької армії під командуванням Карла фон Бюлова. Людендорф отримав народне визнання у серпні 1914 року, коли Німеччина почала бойові дії за планом Шліффена.

Гінденбург (зліва) і Еріх Людендорф у штабі під час Першої світової війни

5 серпня, після першої великої невдачі під час штурму Льєжа, Людендорф став на чолі 14-ої бригади, командувач якої був убитий. Він відрізав Льєж від бельгійської армії і викликав облогову артилерію. До 16 серпня Льєж упав, що дозволило німецькій армії продовжити наступ.

Російська імперія підготувалась до війни і вела бойові дії значно краще, ніж це очікувалося за планом Шліффена. Німецькі війська, що стримували російський наступ на Кенігсберг, не справлялися. З цієї причини через тиждень після падіння Льєжа, під час штурму іншої бельгійської фортеці в Намюрі, Людендорф був відкликаний кайзером для служби в якості начальника штабу 8-ої армії на Східному фронті. Людендорф прибув на східний фронт разом з Паулем фон Гінденбургом, який був відкликаний з відставки, щоб замінити командувача Максиміліана Прітвіца, який пропонував відступити і залишити Східну Прусію російським військам. Гінденбург за допомогою Людендорфа і Макса Хоффманна зміг розбити російські війська під час Східно-Прусської операції.

У серпні 1916 року Еріх фон Фалькенхайн залишив посаду начальника німецького Польового генерального штабу і його місце зайняв Гінденбург. Людендорф отримав посаду заступника начальника штабу. Для прориву Британської блокади Людендорф дав добро на необмежену підводну війну, що було його грубою стратегічною помилкою, оскільки це в результаті призвело до вступу США у військові дії в квітні 1917 року.

Еріх Людендорф

У 1917 році Росія вийшла з війни, і Людендорф брав участь у переговорах про перемир‘я з новим урядом Росії. В результаті у березні 1918 року було підписано Брестський мир. У цей час Людендорф як головнокомандувач розробляв і приводив у виконання план наступу на Західному фронті, який увійшов в історію як весняний наступ. Ця спроба завершити війну вирішальним ударом зазнала невдачі, в результаті 26 жовтня Людендорф пішов у відставку.

Після завершення війни Людендорф втік до Швеції.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Під час вигнання Людендорф написав кілька книг і статей про німецьку армію. Він вважався одним із засновників теорії про «удар ножем у спину». Людендорф був переконаний, що Німеччина вела виключно оборонну війну. Він вважав, що кайзер не зміг провести хорошу компанію по контрпропаганді.

Людендорф досить підозріло ставився до соціал-демократів і лівих, яких він звинувачував у приниженні Німеччини за укладання Версальського миру. Він звинувачував підприємницький клас в слабій підтримці, оскільки вважав, що вони ставлять свої фінансові інтереси вище патріотичних міркувань.

На думку Людендорфа сили Антанти почали війну з метою знищити німецьку державу.

Політична кар’єра[ред.ред. код]

Е. Людендорф та А. Гітлер

У 1920 році (за деякими джерелами – на весні 1919 року) Людендорф повернувся до Німеччини. Керівники Веймарської республікі збиралися вислати його і кількох інших генералів, але через обмеження Версальського миру наказ був скасований,а висилка з країни настільки відомих генералів могла зашкодити репутації уряду.

Людендорф відчував сильну неприязнь до політиків, звинувачував їх у відсутності патріотизму, національного духу. Політичні погляди Людендорфа, як німецького націоналіста, привели його до правих партій. Одним з небагатьох політиків, яких поважав Людендорф був Адольф Гітлер.

У 1923 році разом з Адольфом Гітлером очолював нацистський путч в Мюнхені.

У травні 1924 року Людендорф був обраний до рейхстагу від Націонал-соціалістичного визвольного руху. У 1925 році брав участь у президентських виборах від НСДАП, але набрав лише 285793 голосів (приблизно 1%). Серед причин невдачі Людендорфа називали його учать у Пивному путчі, що зашкодило його репутації, а також занадто скромну виборчу компанію – він покладався на свій образ героя минулої війни.

Останні роки[ред.ред. код]

У 1928 році Людендорф пішов з політики. Він більше не довіряв Гітлеру і вважав його політиком-популістом. 1 лютого 1933 року Людендорф відправив президенту Гінденбургу телеграму, в якій висловив своє несхвалення його рішенням призначити Гітлера канцлером.

Призначивши Гітлера рейхсканцлером, Ви віддали нашу батьківшину одному з найбільших демагогів всіх часів. Я урочисто передбачаю Вам, що ця людина зіштовхне нашу державу в прірву, увергне нашу націю в невимовне нещастя. Прийдешні покоління проклянуть Вас за те, що Ви це зробили.

Щоправда цю цитату нібито з листа Гінденбургу вважають доведеною фальшивкою.

Людендорф написав декілька книг, в яких він прийшов до висновку, що у світових проблемах винні християни, євреї і масони. Разом з жінкою Матильдою він заснував «Товариство пізнання бога».

У 1935 році Гітлер запропонував Людендорфу звання фельдмаршала, але Людендорф відмовився, сказавши: «фельдмаршалами народжуються, а не стають».

Після смерті в 1937 році Гітлер наказав поховати Людендорфа з усіма почестями.

Книги[ред.ред. код]

  • Мої військові спогади, 1914-1918. – Еріх Людендорф.

Посиланння[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич,Коло, 2009 рік, стор. 121;— ISBN 978-966-7996-46-8