Жан Батист Ламарк
| Jean-Baptiste Lamarck | |
 |
|
| Народився | 1 серпня 1744 Базантен, Пікардія |
|---|---|
| Помер | 18 грудня 1829 (85 років) Париж |
| Національність | француз |
| Заклад | Французька академія наук; Національний музей природничої історії; Сад рослин |
| Відомий завдяки: | еволюція, успадкування набутих ознак |
Жан Бати́ст П'єр Антуа́н де Моне́ Лама́рк (Jean-Baptiste Pierre Antoine de Monet, Chevalier de Lamarck; *1 серпня 1744 — †18 грудня 1829) — французький учений. Він став першим біологом, який створив цілісну теорію еволюції живого світу. Сучасники не оцінили його теорію, але вже півстоліття потому вона стала предметом палких дискусій, які не припинюються і сьогодні. Важливою працею Ламарка стала «Філософія зоології», яка побачила світ у 1809 році.
| Lam. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Жан Батист Ламарк. Перегляньте таксони приписувані цьому автору в International Plant Names Index (IPNI). |
Зміст |
Біографія [ред.]
Жан Батист П'єр Антуан де Моне, шевальє де Ламарк, народився 1 серпня 1744 року в місті Базантен, у родині небагатій, але знатного роду. Батьки хотіли зробити із нього священослужителя, але у 16 років після смерті батька, Ламарк залишив єзуїстський коледж і пішов добровільно до діючої армії. У боях проявив себе як хоробрий воїн, отримав звання офіцера.
У 24 роки Ламарк покинув військову службу та приїхав до міста Париж. У 1772-1776 роках вивчав там медицину у Вищій медичній школі. Для того, щоб мати якийсь заробіток, влаштувався працювати клерком у банк. Під час навчання у медичній школі дуже захоплювався природничими науками, особливо ботанікою. Залишити медицину та зайнятись ботанікою Ламарка переконав Ж. Ж. Руссо, з яким майбутній вчений познайомився у Парижі. Талановитий та наполегливий Ламарк вже у 1778 році публікує тритомник «Французька флора» («Flore française», (фр.)). Після цієї події він став одним із найвеличніших ботаніків Франції свого часу. Чрез п'ять років вчений вже був обраний академіком Паризької академії наук.
У 1789—1794 роках у Франції розпочалася Французька революція, яку Ламарк зустрів досить охоче. Ця революція вплинула на долю багатьох французів. 1793 рік змінив також і долю Ламарка. Старі заклади зачиняли чи переорганізовували. Королівський Ботанічний сад, де працював Ламарк, перетворили за його пропозицією на Музей природничої історії. Ламарку запропонували залишити ботаніку та очолити кафедру «природньої історії комах та червів». Тепер би таку кафедру назвали кафедрою зоології безхребетних тварин.
Ламарк узявся за «безхребетних» (саме він запропонував у 1796 році цю назву). Із 1815 по 1822 роки виходить семитомна праця Ламарка «Природня історія безхребетних». Там були описані усі відомі на той час роди та види безхребетних. Карл Лінней поділив їх тільки на два класи (черви та комахи), тоді як Ламарк вже запропонував 10 різних класів.
У 1802 році Ламарк запропонував ще один термін, яке ми вживаємо досить широко — «Біологія».
Помер Ламарк у віці 85 років, 18 грудня 1829 року, у бідності. До останнього дня поряд з ним була його дочка, Корнелія, якій він надиктовував свої думки (вчений 1819 року осліп). У 1909 році, до століття «Філософії зоології», у Парижі відкрили пам'ятник Ламаркові. Він сидить у кріслі, старий та незрячий, а його дочка, яка стоїть поруч, говорить: «Нащадки будуть пишатися Вами, тату. Вони помстяться за Вас».
Філософія зоології [ред.]
У 1809 році з'являється іще одна праця Ламарка — «Філософія зоології». У цьому творі вчений сформулював своє бачення еволюції тваринного світу.
Усіх тварин Ламарк поділив на шість рівнів, сходинок (чи «градацій») у залежності від складності їхньої організації. Найвіддаленіші від людини — інфузорії, найближчі — ссавці. Усім тваринам, згідно з цією теорією, притаманний рух від простого до складного, розвиток, переміщення до верхніх сходинок.
У тваринному світі постійно відбувається поступова еволюція. Ламарк дійшов висновку, що біологічних видів у природі насправді не існує, існують лише окремі особини. «Природа не робить стрибків», Ламарк посилався на свій величезний досвід систематика:
 |
Лише той, хто довго та наполегливо займався визначенням видів, звертався до величезних колекцій, може знати, як сильно види зливаються один із одним. Я питаю, який досвідчений зоолог чи ботанік не впевнений у тому, що я тільки що сказав? Підійміться до риб, рептилій, птахів, навіть до ссавців, і ви побачите скрізь, поступовий переход між сусідніми видами і навіть родами. |  |
Чому ж людина не помічає постійне перетворення одних видів на інші? Ламарк відповідав на це питання так: "Припустимо, життя людини триває одну секунду. За цей час жодна людина не побачить руху годинної стрілки годинника. Навіть через декілька десятків поколінь ніхто не помітить, що годинна стрілка рухається. "
Перший закон Ламарка [ред.]
Організми пристосовуються до умов навколишнього середовища. Для пояснення цього вчений сформулював декілька «законів». Перш за все, це закон «Тренування чи не тренування органів». Наприклад: жирафи постійно витягують шию, щоб дотягнутися до листків над головою. Тому їхні шиї стають довшими. Кротові, який мешкає під землею, очі лише заважають, тому вони поступово зникають.
Якщо тварина тренує свій орган, вона його розвиває. Якщо не тренує — орган поступово зникає.
Другий закон Ламарка [ред.]
Другий закон Ламарка — це «Закон наслідування набутих ознак». Корисні ознаки, набуті твариною з життя, за Ламарком, передаються нащадкам. Жирафи передали нащадкам довгу шию та довгі ноги, кроти — очі, які не бачать.
Ламарк подарував свою книгу Наполеонові Бонапарту, але той взявся безжалісно критикувати твір, чим довів немолодого вже вченого до сліз. Чарльз Дарвін теж не сприйняв ідею прогресу та пристосування, викладену Ламарком.
Ламаркізм [ред.]
Ламаркізм — еволюційна концепція, що грунтується на теорії, висунутій на початку XIX століття Жаном Батистом Ламарком в трактаті Філософія зоології.
Погляди самого Ламарка достатньо складні для розуміння, оскільки базуються на ряду концепцій XVIII століття, що абсолютно не інтерпретуються в рамках сучасної науки (первинно-створені Богом матерія як пасивний початок і природа як порядок і енергія для його здійснення; концепція п'яти елементів, з яких найважливішу роль грає ефір, у вигляді «тонких флюїдів» циркулюючий в органічних тілах; постійне мимовільне зародження життя, зокрема її складних форм, з неорганічної і органічної матерії; заперечення вимирання видів; заперечення наявності нервової системи і статевого розмноження у «нижчих тварин» і т. д.). У зв'язку з цим, сучасний «ламаркізм» нагадує їх лише в найзагальніших рисах. У широкому сенсі до ламаркістів відносять різні еволюційні теорії (в основному, що виникли в XIX — першій третині XX століть), в яких як основна рушійна сила еволюції (зміна видів) розглядається внутрішньо властиве організмам прагнення до вдосконалення. Як правило, велике значення в таких теоріях надається і впливу «вправи» і «невправи» органів на їх еволюційні долі, оскільки передбачається, що наслідки вправи або невправи можуть передаватися по спадковості.
Теза ламаркізму про спадкоємство придбаних змін викликала найбільшу кількість суперечок, які продовжуються і до цього дня. У другій половині XX століття ламаркізм був скомпрометований в професійному співтоваристві завдяки тому, що радянський агроном Т. Д. Лисенком, методи якого йшли всупереч з представленнями більшості біологів, дотримувався поглядів, близьких до ламаркізму (так званий «радянський творчий дарвінізм»). Проте, і в наш час[Коли?] ряд учених продовжує виступати з ламаркістськими концепціями. З найбільш значущих спроб слід зазначити праці австралійського імунолога Д. Стіла, який вважає, що описані ним явища в області трансплантації тканин отримують більш задовільне пояснення з ламаркістських позицій.
Системи штучного інтелекту У системах моделювання штучного життя, ламаркізм у поєднанні з «генетичною пам'яттю» досить часто застосовується для прискорення еволюції природженої поведінки, для цього вся пам'ять модельованої особини передається її потомству. На відміну від класичної генетичної пам'яті потомству передається пам'ять тільки попереднього покоління. При цьому ламаркізм може поєднуватися з дарвінізмом, який може використовуватися для моделювання інших аспектів моделей організмів.
Див. також [ред.]
- Еволюція
- 7296 Ламарк - астероїд, названий на честь вченого.
- історія біології
- теорія сталості видів
- катастрофізм
- успадкування ознак
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Jean-Baptiste Lamarck |
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Жовтень 2011) |
