Задорожна Людмила Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Задорожна Людмила Іванівна

Народження 14 травня 1942(1942-05-14)
Скибинці, Погребищенський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 2 червня 2022(2022-06-02) (80 років)
  Київ, Україна
Країна  Україна
 СРСР
Жанр пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання Український поліграфічний інститут (1980)
Діяльність художниця
Вчитель Казанцев Анатолій Вікторович, Ган Ніна Сергіївна, Юр'єв Флоріан Ілліч, Ламах Валерій Павлович, Забашта Василь Іванович і Родін Микола Олексійович
Працівник Національний музей Тараса Шевченка
Член Спілка радянських художників України
Сайт zadorozhna.org.ua

Людми́ла Іва́нівна Задоро́жна (14 травня 1942, Скибинці — 2 червня 2022, Київ) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1979 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 14 травня 1942 року в селі Скибинцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). Ще коли вона була дитиною, її сім'я переїхала на околицю Києва — до Водогону, де дівчинка закінчила семирічну школу. Протягом 1956—1961 років навчалася у Київському училищі прикладного мистецтва у Євгена Святського, Анатолія Казанцева, Ніни Ган[1].

Протягом 1968—1980 років працювала у Державному музеї Тараса Шевченка у Києві, одночасно навчалась на факультеті графіки вечірнього відділу Київської філії Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова у Василя Забашти, Миколиа Родіна[2], Флоріана Юр'єва, Валерія Ламаха (закінчила у 1980 році). Відтоді на творчій роботі.

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Жилянській, № 45, квартира № 87[3]. Померла у Києві 2 червня 2022 року[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала у галузях станкового живопису і станкової графіки, створювала пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт:

живопис
  • «Той, хто дарує сонце» (1968);
  • «Древо життя. Козацькі могили» (1968);
  • «Пробудження» (1973);
  • серія «Мир землі нашій» (1985);
  • «Бульдонежі» (1991);
  • «Двоє» (1993);
  • «На озері» (1998);
  • «Осінній натюрморт» (1998);
  • «Осінь», диптих «Реквієм» (1999);
  • «Захід сонця» (2002);
  • «Зимовий настрій» (2002);
  • «Літній день» (2004);
  • «Гортензії квітнуть» (2005);
  • «Відчуття літа» (2006);
  • «У полоні літа» (2006);
  • «Коли душа співає», «Орхідеї» (2008);
  • «Соняхи квітнуть» (2009);
  • «Пагорби» (2009);
  • «Клоун» (2009);
графіка
  • «Радість» (1978);
  • серія «Самі собі в своїх господах…» (1986);
  • «Дерева, що танцюють» (1986);
  • «Айстри» (1987);
  • «Симфонія у синіх кольорах» (1999);
  • «Букет» (2003);
  • «Котики» (2006);
  • «Жовті квіти» (2006).

Оформила книжки «Чебрики» Дмитра Чередниченка, «Дивувалася зима» Якова Щоголіва, «Гра в залізного ключа» Лесі Українки[1].

Її роботи перебувають в багатьох музеях та приватних колекціях в Канаді, Німеччині, ОАЕ, Польщі, Португалії, Сирії, США, Україні, Франції, Чехії, Японії[2].

Виставки[ред. | ред. код]

Мала 18 персональних виставок в Україні та за кордоном. Серед них:

Інші виставки:

  • «Образотворче мистецтво України» (Москва, 1985)
  • виставка українських художників у Берліні (Німеччина, 1986)
  • виставка українських художників у Софії (Болгарія, 1986)
  • «Der Kuss» в галереї «Raum & Kunst» (Гамбург, Німеччина, 1992)
  • «Hanse-Pferd» у виставковому залі «Messe-Hallen» (Гамбург, Німеччина, 1992)

Роботи художниці брали участь у виставках в Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, на Мальорці (1996—2000 роки, Іспанія).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]