Йоффе Семен Ісайович

Йоффе Семен Ісайович
Народження	12 березня 1909(1909-03-12) Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	6 грудня 1991(1991-12-06) (82 роки)
	Харків, Україна
Країна	СРСР Україна
Навчання	Харківський художній інститут
Діяльність	сценограф
Вчитель	Падалка Іван Іванович, Єрмилов Василь Дмитрович і Кокель Олексій Опанасович
Член	Національна спілка художників України

Семе́н Іса́йович Йо́ффе (12 березня 1909, Конотоп — 6 грудня 1991, Харків) — український радянський художник театру; член Об'єднання молодих митців України з 1931 року та Харківської організації Спілки художників України з 1944 року.

Біографія

Народився 12 березня 1909 року у місті Конотопі (нині Сумська область, Україна). Впродовж 1926—1929 років навчався у Харківському художньому інституті, був учнем Івана Падалки, Василя Єрмилова, Олексія Кокеля.

Був одним із організаторів «Бригади трьох» (Семен Йоффе, Борис Чернишов, Олексій Щеглов) у якій протягом 1929—1937 років працював художником-постановником Харківського театру робітничої молоді; у 1929 році і у 1938—1972 роках (з переврою на німецько-радянську війну, в якій брав участь) — художник-постановник Харківського театру музичної комедії (з 1964 року обіймав посаду головного художника). Мешкав у Харкові, в будинку на вулиці Культури № 12, квартира № 29. Помер у Харкові 6 грудня 1991 року.

Творчість

Сценографія вистави за п'єсою Д. Модуньо «Чорний дракон», 1983.

Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва. У Харківському театрі робітничої молоді оформив вистави:

• «Бойові дні» А. Лейна (1929);
• «Чудовий сплав» Володимира Киршона (1934);
• «Аристократи» Миколи Погодіна (1934);
• «Далі буде» Олександри Бруштейн (1935);
• «Устин Кармелюк» Володимира Суходольського (1935).

Створив ескізи декорацій та костюмів до вистав

Харківський театр музичної комедії

• «Орфей у пеклі» Жака Оффенбаха (1929, у співавторстві з Борисом Чернишовим і Олексієм Щегловим);
• «Солов'їний сад» Семена Заславського (1938);
• «Фраскіта» Франца Легара (1940);
• «Принцеса цирку» Імре Кальмана (1945);
• «Одинадцять невідомих» Микити Богословського (1947);
• «У краю блакитних озер» Арвіда Жилинського (1957);
• «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова (1959; 1971, частина ескізів — темпера, вугілля; Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України);
• «Терезина» Оскара Штрауса (1960);
• «Кажан» Йоганна Штрауса (1965);
• «На світанку» Оскара Сандлера (1966);
• «Вам — моє життя, сеньйора» Віталія Беренкова (1967);
• «Графиня Маріца» Імре Кальмана (1968);
• «Цілуй мене, Кет» Коула Потера (1968, частина ескізів костюмів — темпера; Харківський художній музей);
• «Любить? Не любить?» Дмитра Клебанова (1971);
• «Вірка і червоні вітрила» Георгія Портнова (1971, частина ескізів — темпера; Харківський художній музей);
• «Ходжа Насреддін» Бориса Арапова (1972, варіант ескізу завіси у Харківському художньому музеї);

Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка

• «Дорога в Нью-Йорк» Роберта Ріскіна (1946);
• «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера (1948);
• «Овід» за Етель Ліліан Войнич (1949);
• «По той бік» Анатолія Барянова (1949);
• «Незабутній 1919-й» Всеволода Вишневського (1951, постановка не здійснена);
• «З коханням не жартують» Педро Кальдерона (1952);

Харківський російський драматичний театр імені Олександра Пушкіна

• «Дядя Ваня» Антона Чехова (1954);
• «Марія Стюарт» Фрідріха Шиллера (1963);
• «Хто є хто» Анатолія Галієва і Едуарда Тропініна (1968);
• «Катрін Лефевр» Віктор'єна Сарду і Еміля Моро (1973);
• «Орфей спускається в пекло» Теннессі Вільямса (1975).

Виконав афіші до вистав

• «Графиня Маріца» Імре Кальмана (1956);
• «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова (1959);
• «Пограбування опівночі» Мирослава Митровича (1965);
• «Вам — моє життя, сеньйора» Віталія Беренкова (1967);
• «Роздуми» на музику Петра Чайковського (1970) та інші.

Виконав «Автопортрет» (туш, 1970). В останні роки працював у техніці металопластики, виконав портрети режисерів Костянтина Станіславського, Всеволода Мейєрхольда, Леся Курбаса, Соломона Міхоелса та інших (усі — дерево, латунь, 1972), низку дружніх шаржів на художників і режисерів (туш, перо, 1962). Серед його робіт також: «Дон Кіхот», «Санчо Панса», «Веселий чорт» та інші (усі — дерево, латунь, 1972).

У роки війни малював політичні карикатури (туш, пензель): «Народжений повзати літати не може!..» (1943), «Геть з нашої хати!..» (1944) та інші.

Брав участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках з 1927 року. Його твори експонувалися на Міжнародній виставці театрально-декораційного мистецтва в Нью-Йорку у 1934 році. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1973 та 1989 роках.

Література

• Йоффе Семен Ісайович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 181.;
• Йоффе Семен Ісайович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 94.

• Иоффе, Семен Исаевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Москва: Издательство «Искусство», 1983. — Том 4, книга 1 (Елева—Кадышева). С. 542. (рос.);
• А. З. Житницький. Йоффе Семен Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.