Канібадам
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
| Канібадам тадж. Конибодом | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 40°17′00″ пн. ш. 70°25′00″ сх. д. / 40.28333° пн. ш. 70.41667° сх. д.Координати: 40°17′00″ пн. ш. 70°25′00″ сх. д. / 40.28333° пн. ш. 70.41667° сх. д. | ||||
| Країна |
 Таджикистан | |||
| Адмінодиниця | Согдійська область | |||
| Столиця для | Канібадамська нохія (Райони Таджикистану) | |||
| Засновано | IX століття | |||
| Перша згадка | 1463 | |||
| Статус міста | 1937 | |||
| Площа | 67 км² | |||
| Населення | 54 400 осіб (2022) | |||
| · густота | 812 осіб/км² | |||
| Агломерація | 219 900 | |||
| Висота НРМ | 410 ± 1 м | |||
| Телефонний код | (992) 3467 | |||
| Часовий пояс | UTC+5 | |||
| GeoNames | 1514891 | |||
| OSM | ↑3279374 ·R (Согдійська область) | |||
| Поштові індекси | 735900 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | konibodom.tj | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Канібадам Канібадам (Таджикистан) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Канібадам у Вікісховищі | ||||
Канібадам (тадж. Конибодом) — місто в Согдійській області Таджикистану, розташоване у Ферганській долині.
Географія[ред. | ред. код]
Місто знаходиться в Согдійській області Таджикистану. Розташований в південно-західній частині Ферганської долини, на Великому Ферганському каналі, який проходить по південній околиці міста, за 6 кілометрів від залізничної станції Канібадам. Через долину протікає річка Ісфара.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних степів. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 27.4 °C (81.3 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -0.6 °С (30.9 °F).[1]
| Клімат Канібадама | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середня температура, °C | −0,6 | 1,7 | 8,6 | 16 | 21 | 25,6 | 27,4 | 25,3 | 20,4 | 13,8 | 7,3 | 1,9 | 14 |
| Норма опадів, мм | 52.1 | 54.9 | 77.7 | 69.9 | 52.3 | 12 | 7.7 | 1.9 | 5 | 39.7 | 43 | 49.3 | 465.5 |
| Днів з опадами | 7,6 | 8 | 9,4 | 9,1 | 8,1 | 3,6 | 1,9 | 1,1 | 1,7 | 5,1 | 6 | 7,3 | 68,9 |
| Вологість повітря, % | 75.7 | 73 | 65.1 | 58.1 | 49.9 | 39.2 | 39.5 | 43.1 | 46.1 | 56.7 | 66.8 | 75.3 | 57.4 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
В історичних документах відзначається що Канібадам є одним з найдавніших міст Центральної Азії, зокрема 3700 років тому одна з гілок Великого Шовкового Шляху 3700 років проходила через Канібадам. Також наукові дослідження поемі Абулкасима Фірдоусі «Шах-наме» свідчить що 3000 років тому місто називалось Канд. Вперше місто згадується в історичних актах 1463 року. Канібадам віддавна славивися своїм мигдалем, про це згадується в поетичній спадщині Хакіма Сузанії Самарканді (помер 1179). Власне від цього походить його назва Канібодом (місто багате миндалем).
1842 рік Бухарський емір Насрулла напав на володіння кокандського хана Мадаліхана, тож запеклі бої відбулись в Канібадамі і стали причиною загибелі багатьох людей. У ІІ половині ХІХ століття Російська імперія захопила Середню Азію, тож місто увійшло до складу Росії.
19-20 століття[ред. | ред. код]
1899 року було збудовано залізницю між Самаркандом і Ферганою. Тоді ж в Канібадамі були знайдені поклади нафти та вугілля. Була збудована Шурабська вугільна шахта, підприємство з переробки нафти. Також у 1916 році було збудовано бавовноочищувальний завод та маслозавод.
Коли в Російській імперії відбувся жовтневий переворот 1917-го року в Коканді утворилась Кокандська автономна область, яка закликала до боротьби проти комуністичного уряду, а його прихильники навіть зуміли тимчасово оточити червоноармійський гарнізон, однак автономний уряд довго не втримався. Отож 5 травня 1919 року в Канібадамі відбулась конференція комуністичної партії.
Хоча автономний Кокандський уряд впав, тим не менше його прихильники зуміли створити рух басмачів, який нараховував 70 тисяч людей та діяв до середини 20-х років ХХ століття. У 1925 році в околицях міста було зафіксовано голод.
У результаті національно-територіального поділу 1924 року Канібадам увійшов до складу Ферганської області Узбекистану. 1925 року місто стало районним центром Узбекистану, при цьому в районі переважали таджики.
1931-1932 році було збудовано залізницю Канібадам — Ісфара.
У жовтні 1929 року автономна Таджицька Радянська Соціалістична Республіка безпосередньо увійшла до складу СРСР. 11 серпня 1937 року Канібадам отримав статус міста.
Промисловість[ред. | ред. код]
У Канібадамському районі будується нафтопереробний завод — ці роботи проводять китайці. Проектна потужність підприємства дозволяє переробити 1,2 млн тон нафти протягом року.[2]
Також тут є бавовнообробні заводи та підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. У місті розвинуті народно-художні промисли.
Населення[ред. | ред. код]
У 1917 році в Канібадамі було 30 тисяч мешканців. У 2003 році населення складало 47 тисяч. 2010 р — 45000. Станом на 2022 рік — 54 400 .
Освіта[ред. | ред. код]
До 1917 року в Канібадамі функціонувало 6 медресе та 105 мечетей, які займались освітою учнів. У 1905 році була відкрита російсько-туземна школа. 1931 році відкрився педагогічний технікум (нині педучилище). Зараз у місті працює медучилище, технікум, 3 професійно-технічних училища. У місті є ліцей. У місті є 53 загальноосвітні школи в яких навчається понад 36 тисяч учнів.
Культура[ред. | ред. код]
У місті є драматичний театр, музей.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Каміл Ярматов (1903—1978) — узбецький актор, сценарист, кінорежисер.
Література[ред. | ред. код]
Канібадам пишається рядом письменників і поетів, які залишили помітний слід в історії літератури. Зокрема таким був Мавлон Таїбі який займався також науковою діяльністю, брав участь у нарадах з ханом. Також в історичних літературних пам'ятках вказуються імена Мавлоно Кушкакі та Шарофіддіна Пандждехі, які народились в ХІІ столітті у Канібадамі. Серед письменників, які взяли псевдонім «Ферганець» були корінні канібадамці, як шейх Бобо Табіббі Ферганець, який писав вірші про кохання. У ХІХ — на початку ХХ століття тут жили і творили Мулло Шокірі з Канібадама, Ешоні Гарібії з Канібадама, Гурбат Максум та інші. У цей період літературні твори у місті створювались таджицькою та узбецькою.
У 40-х роках прославились літератори Абдужаббор Каххорі та Ходжі Содик.[3]
Архітектура[ред. | ред. код]
Збереглися 2 медресе: Мир-Раджаб-Додхо (XVI ст) і Оім (XVII ст.), мечеті, мавзолей Лангарі-Бобо. [4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Клімат Канібадама. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
| |||||||
| ||||||||||||||||
|
