Катерина I

Катерина I

Катерина I (в народженні — Скавронська Марта Самуїлівна) (*5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — російська імператриця (28.1.1725-17.5.1727); друга дружина Петра I.

Дочка латиського селянина Самуїла Скавронського, який переселився у місто Маргенбург (нині м. Алуксне у Латвії). До прийняття православ'я носила ім'я Марта Елена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700-21 потрапила до російського воєначальника Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб було оформлено 12.2.1712. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. У 1724 Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I (28.1.1725) група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили К. I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8.2.1726 з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вольності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана. (гетьманом став Д. Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.