Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло II
Михаил Александрович
Mihail II.jpg
фотопортет
Народився 22 листопада (5 грудня) 1878(1878-12-05)
Петербург
Помер 13 червня 1918(1918-06-13) (39 років)
Перм
розстріляний більшовиками
Підданство Російська імперія
Титул Великий Князь, імператор Росії
Термін 2-3 березня 1917
Попередник Микола II
Наступник Георгій Львов
Конфесія християнство
Батько Олександр III
Матір Марія Федорівна
Рід Романови
Дружина Наталя Сергіївна
Діти Георгій Михайлович

Миха́йло II Олекса́ндрович (22 листопада (5 грудня) 1878(18781205), Петербург — †13 червня 1918, поблизу Пермі) — великий князь, четвертий син Олександра III, молодший брат Миколи II, генерал-ад'ютант Свити імператора, член Державної Ради. Останній Імператор Росії.

Біографія[ред.ред. код]

У 1899 році після кончини Георгія Олександровича став спадкоємцем цесаревич, але перестав ним бути в 1904 році, коли у Миколи народився син Олексій.

У 1911 році в Відні одружився з Наталією Сергіївною (вродженою Шереметьївською), колишньою дружиною Сергія Івановича Мамонтова, до цього дружині Володимира Володимировича Вулфферта. Мав сина Георгія, що носив титул граф Брасов (загинув в автомобільній катастрофі у Бельгії в 1931 році).

Через морганатичного шлюбу, до якого вступив Михайло Олександрович, Микола указом 1912 року відмінив положення, згідно з яким Михайло у разі кончини Миколи до того, як Олексію виповниться 18 років, ставав би правителем держави (регентом).

Після зречення Миколи II від влади не ризикнув покласти на себе шапку Мономаха, оскільки не мав в своєму розпорядженні ніякої реальної сили. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося.

За відомостями деяких істориків вважається останнім імператором Росії, що царював тільки день (брат звернувся до нього в телеграмі як до «імператора Всеросійського Михайла Другого», тобто Михайлом I вважався цар Михайло Федорович).

Розстріляний більшовиками в Пермі в червні 1918 році. Існує розповідь, згідно з якою він перед розстрілом, роззувшись, кинув чоботи своїм вбивцям і сказав: «Носите, ребята, всё-таки царские…» (ці слова приписують також історикові великому князеві Миколаю Михайловичу, розстріляному в січні 1919 році). За іншими даними, він був убитий більшовиками разом зі своїм секретарем Н. Н. Джонсоном без якого-небудь оголошення про вирок.

Відсутність офіційних публікацій про розстріл (на відміну від брата) породила численні чутки про долю Михайла. Існували самозванці, що видавали себе за нього (про одного з них згадує Солженіцин). Деякі автори, промовці від особи Катакомбної церкві, відстоюють версію, що ототожнює Михайла з ієромонахом Серафимом (Поздєєвим), який помер 1971 року.

Література[ред.ред. код]

  • Краснов В. Памяти Михаила Романова похвальное слово // Московские новости. — 2007. — № 25. — 29 червня.

Посилання[ред.ред. код]

Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.