Красімір Неделчев Мінчев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красімір Неделчев Мінчев
болг. Красимир Неделчев Минчев
Народився 31 січня 1953(1953-01-31) (71 рік)
Слівен
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність Дипломат
Alma mater Київське вище військово-інженерне училище (Україна)
Знання мов англійська, болгарська, російська і українська
Посада Надзвичайний та Повноважний Посол Болгарії в Україні
Термін 2012-2018
Попередник Дімітар Цвєтков Владіміров
Наступник Стояна Русінова

Красимір Неделчев Мінчев (нар. 31 січня 1953, Сливен, Болгарія) — болгарський політик, дипломат. Депутат Народних Зборів Республіки Болгарія. Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні (2012-2018).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 січня 1953 року в Сливені. 1977 закінчив Київське вище військово-інженерне училище (Україна), Військову академію ЗС Болгарії, Коледж генерального штабу та армійського командування (США). Володіє англійською, російською та українською мовами.

У 1982—1998 рр. — викладав радіолакаційну і радіоелектронну технику у Вищому військовому училищі артилерії і ППО, асистент, головний асистент, керівник ланки «Радіолокаційна і радіоелектронна техніка» в місті Шумен.

У 1999—2003 рр. — був повітряним та військово-морським аташе. Військовим аташе у Посольстві Болгарії в Україні.

У 2003—2006 рр. — працював в Міністерстві оборони Болгарії в управлінні «Міжнародного співробітництва»

У 2007—2009 рр. — займався приватним бізнесом. Працював менеджером у галузі охорони здоров'я та туризму.

У 2009—2012 рр. — депутат Національних зборів Республіки Болгарія

З 23 квітня 2012[1] — Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Києві[2].

02.07.2012 — вручив вірчі грамоти Президенту України Віктору Януковичу.[3]. Указом Президента Болгарії від 30 листопада 2018 року звільнений з посади посла[4].

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

З 14.07.2009 по 02.05.2012 рр. — депутат Народних зборів Болгарії 41-го скликання.

З 14.07.2009 по 02.05.2012 рр. — член Парламентської групи політичної партії ГЄРБ.

З 29.07.2009 по 11.04.2012 рр. — член парламентського комітету із зовнішньої політики і оборони.

З 29.07.2009 по 11.04.2012 рр. — член парламентського комітету у справах Європи.

З 04.09.2009 по 26.01.2011 рр. — заступник представника делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи.

З 26.01.2011 по 11.04.2012 рр. — заступник керівника делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — член Групи дружби Болгарія — Кіпр.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — заступник голови Групи дружби Болгарія — Китай.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — член Групи дружби Болгарія — Росія.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — член Групи дружби Болгарія — США.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — член Групи дружби Болгарія — Україна.

З 23.10.2009 по 02.05.2012 рр. — член Групи дружби Болгарія — Філіппіни.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ № 170 за назначаване на Красимир Неделчев Минчев за извънреден и пълномощен посланик на Република България в Украйна 23 април 2012 г. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 8 червня 2012.
  2. ↑ КРАСІМІР НЕДЕЛЧЕВ МІНЧЕВ: «ПІДТРИМКА УКРАЇНИ З БОКУ БОЛГАРІЇ — ЛОГІЧНЕ ВИРАЖЕННЯ НАШОЇ ДРУЖБИ». Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
  3. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав/ 02.07.2012. Архів оригіналу за 27.10.2013. Процитовано 27.10.2013.
  4. ↑ Указ № 283 за освобождаване на Красимир Неделчев Минчев от длъжността извънреден и пълномощен посланик на Република България в Украйна //Държавен вестник, брой 101 от 7.XII.2018. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Чинні посли в Україні
Європа
Австрія Арад Бенкьо • Азербайджан Сеймур Мардалієв • Бельгія Пітер Ван Де Вельде • Білорусь Ігор Сокол • Болгарія Костадін Коджабашев • Ватикан Вісвалдас Кулбокас • Велика Британія Мартін Гарріс • Вірменія Володимир Карапетян • Греція Васіліос Борновас • Грузія Георгій Закарашвілі • Данія Оле Егберг Міккельсен • Естонія Аннелі Кольк • Іспанія Рікардо Лопес-Аранда Хагу • Італія П'єр Франческо Дзадзо • Ірландія Тереса Мартіна Ґілі • Кіпр Міхаліс Захаріоглу • Латвія Ілгварс Клява • Литва Вальдемарас Сарапінас • Мальтійський орден Антоніо Газзанті Пульєзе ді Котроне • Молдова Валеріу Ківерь • Нідерланди Йеннес де Мол • Німеччина Мартін Єґер • Норвегія Хелене Санд Андресен • Польща Бартош Ціхоцький • Португалія Антоніу Вашку Алвеш Машаду • Північна Македонія Крум Ефремов • Румунія Александру Віктор Мікула • Сербія Аца Йованович • Словаччина Марек Шафін • Словенія Матея Превольшек • Туреччина Мустафа Левент Більген • Угорщина Онтал Гейзер • Фінляндія Яакко Лехтовірта • Франція Гаель Вейсьєр • Хорватія Аніца Джамич • Чехія Радек Пех • Чорногорія Драгіца Понорац • Швейцарія Фелікс Бауманн • Швеція Мартін Оберг
Азія,
Австралія та Океанія
Австралія Брюс Едвардс • Афганістан Валі Монавар • В'єтнам Нгуєн Хоан Тхань • Ізраїль Михайло Бродський • Індія Харш Кумар Джейн • Індонезія Аріф Мухаммед Басалама • Ірак Бакір Ахмад Азіз Аль-Джаф • Іран Манучехр Мораді • Казахстан Калетаєв Дархан Аманович • Катар Гаді Аль-Гаджрі • Киргизстан Ідріс Кадиркулов • КНР Фань Сяньжун • Кувейт Рашід Хамад Аль Адвані • Ліван Алі Дахер • Малайзія Раджа Реза Раджа Заіб Ша • ОАЕ Салем Ахмед Аль-Каабі • Пакистан Надір Хан • Палестина Гашем Хасан Даджані • Південна Корея Кім Хьонг Те • Саудівська Аравія Мохаммед бін Сулейман аль-Машар • Таджикистан Давлаталі Назрізода • Туркменістан Тойли Атаєв • Узбекистан Алішер Курманов • Японія Мацуда Кунінорі
Африка
Південна та Північна Америки
Міжнародні
організації
Європейський Союз Європейський Союз — Катаріна Матернова • НАТО НАТО — Карен МакТір • Організація об'єднаних націй Програма розвитку ООН — Деніз Браун • Європейський банк реконструкції та розвитку — Шевкі Аджунер • Міжнародна організація з міграції — Манфред Профазі
(т.п.) — тимчасовий повірений
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красімір_Неделчев_Мінчев&oldid=40430829