Кремінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кре́мінь (рос. кремень, англ. flint, chert; нім. Kiesel m) — мінеральне утворення, що складається з кристалічного і аморфного кремнезему (опалу, халцедону або кварцу). Хімічна формула SiO₂*nH₂O. Кременеві стяжіння часто зустрічаються у вапняках. Вони можуть мати колір від жовтого до чорного непрозорого. Твердість за шкалою Мооса — 6-7.

К. поширений в природі у вигляді конкрецій, жовен, лінз і пластів, що залягають узгоджено серед вапняків і крейдових відкладів або у січних нашаруваннях. Особливо поширений в осадових породах. Утворюється при діагенезі осадів, катагенезі гірських порід і при вивітрюванні. Твердість 7. Злам раковинний.

Завдяки здатності утворювати при сколі гострий ріжучий край К. з глибокої давнини (до зал. доби) використовувався людиною для кам’яних знарядь. В Україні, зокрема на Донбасі, виявлено багато шахт кам'яного віку в яких видобували кремінь.

КРЕМІНЕЦЬ, КРЕМНЯК — стара українська назва кременю.

Розрізняють:

• кремінь бурокам'яний (застаріла назва [спесартин]у);
• кремінь волокнистий (1. волокнистий силіманіт; 2. волокниста відміна кварцу);
• кремінь залізистий та кремінь залізний (відміна кварцу, яка містить домішки оксидів заліза); * кремінь малахітовий (застаріла назва хризоколи);
• кремінь нільський (бура яшмова галька з Єгипту);
• кремінь плаваючий (пористий опал, або кварц, в округлих конкреціях у суміші з халцедоном органічного походження).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3