Кімберліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Частина кімберлітової породи, величиною близько 13 см. Північна частина Онтаріо, Канада

Кімберліт (рос. кимберлит, англ. kimberlite, нім. Kimberlit m) — вивержена магматична гірська порода, чорного кольору з синім або зеленим відтінками (іноді колір К. змінюється від майже чорного через синій чи зеленувато-сірий до світло-сірого і бурого). Виповнює т.зв. трубки вибухів газів у земній корі; алмазоносний.

Історія[ред.ред. код]

Відкритий у 1871 р. в Південній Африці біля містечка Кімберлі.

Походження і склад[ред.ред. код]

Власне К. являє собою масивну брекчієподібну гірську породу, яка складається з первинно магматогенного, повністю зміненого цементу, складеного тонкозернистим агрегатом серпентину, кальциту, флогопіту, перовськіту, магнетиту, водних алюмосилікатів та ін. занурених у цемент різнорідних вкраплеників мінералів і уламків порід. К. заповнюють трубки вибуху і зустрічаються у вигляді жил, дайок, сіллів. Складається головним чином з олівіну, піроксенів, ґранатів, флогопіту. Належить до мало поширених порід.

К. — магматична гірська порода, утворена з кімберлітової магми, специфічного хімічного складу. Кімберлітова магма до виходу на поверхню містила велику кількість води, вуглекислого газу та інших речовин з низькою температурою кипіння — т. з. летких компонентів. В міру остигання леткі компоненти вступали в реакції з раніше сформованими крисалами, а надлишок газів виходив на поверхню у вигляді гейзерів, гарячих джерел.

Основна маса породи має тонкозернисту структуру, матову поверхню. Переважаючими включеннями є великі (до 1 см) зерна чорного ільменіту, пластинки коричневої слюди, червоні краплі піропа. Інколи К. містить уламки роздріблених вулканічними вибухами гірських порід. Тоді в зеленувато-сірій масі К. можна побачити кусочки жовтих, кремових чи пістрявих вапняків і пісковиків, прошарки сланців, буро-рожевих гранітів.

Найкрасивішими є постійно присутні в К. крупні (часто по 2-3 см) кристали олівіну, гранату і піроксену, котрі мають кулеподібну чи дещо сплющену форму. Щільність к. змінюється від 3,0-3,1 до 2,3 г/см³. Свіжі і малозмінені к. дуже тверді — геологічний молоток з дзвоном від них відскакує; к. складений вторинними мінералами легко подрібнюється.

Магнітні властивості к. залежать від вмісту у ньому заліза.

Алмазоносність[ред.ред. код]

Алмази знаходяться в К. у вигляді окремих кристалів, зростків декількох невеликих кристаликів, а також щільних агрегатів, складених з великої кількості найдрібніших зернят. Розмір окремих діамантів змінюється в широких межах від кількох сотих карата до гігантських кристалів, таких як "Куллінан" вагою понад 600 г. Концентрація діамантів становить бл. 0,000 000 1 % від маси породи. Вони розподілені в к. рівномірно, і лише у верхній частині виходу к. на поверхню, їх концентрація більша за рахунок вивітрювання.

Розповсюдження[ред.ред. код]

На даний час на Землі відомо понад тисячу родовищ цієї гірської породи.

Кімберліт відомі в Якутії, Півд. і Центр. Африці, Півн. Америці, Бразилії, Індії, Норвегії. Кімберліт - гол. корінне джерело алмазів. Сьогодні у світі відомо близько 2000 кімберлітових тіл, серед яких більш ніж у 300 трубках і дайках виявлені алмази. Промислові концентрації виявлені тільки в декількох десятках, а видобуток провадиться усього в 23 кімберлітових трубках і одній лампроїтовій. Розробляють К. з змістом алмазів не нижче за 0,1 кар/т. Від назви м. Кімберлі (Kimberley) в Південно-Африканській Республіці.

Література[ред.ред. код]