Алмаз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Алмаз | |
|---|---|
 кристал алмазу в породі |
|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | самородні неметали |
| Хімічна формула | С |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвні і блакитного, жовтого, синього, зеленого та чорного кольорів |
| Форма кристалів | октаедри, куби, тетраедри |
| Сингонія | {{{Сингонія}}} |
| Спайність | довершена по {111} |
| Злам | раковистий |
| Твердість за шкалою Мооса | 10 |
| Блиск | алмазний |
| Прозорість | прозорий до непрозорого |
| Колір риски | нема |
| Питома вага | {{{Питома вага}}} г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | 2,402-2,465 |
| Інші властивості | |
| Радіоактивність | іноді радіоактивні включення метаміктного циркону |
Алма́з (від араб. ألماس, ’almās - нездоланний), рос. алмаз, англ. diamond; нім. Diamant) — звичайно безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна форма вуглецю. Відноситься до дорогоцінних каменів, є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів і їх сплавів тощо.
Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.
Ограновані ювелірні алмази в Україні називають діамантами.
Зміст |
[ред.] Історичні відомості
Адама́нт — стара назва алмазу. В науковій літературі українською мовою під назвою «адамант» вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Прокопович Феофан, яка була прочитана в Києво-Могилянська академія в 1705—1709 рр.
На думку давніх індусів алмази утворюються з п'яти начал природи: землі, води, неба, повітря і енергії. При цьому алмази поділялися на чотири класи (варни): брахмани (безколірні і білі, шестивершинні); кшатрії (камені з червоним відтінком); вайшьї (зеленуваті); шудри (сірі і чорні).
Легенди та повір'я пов'язані з алмазами описав Пліній Старший у "Природній історії викопних тіл".
В середні віки були створені спеціальні книги про походження, магічні і цілющі властивості різних каменів - лапідарії. Алмаз вважався каменем мужності, твердості, дарував перемогу над ворогами, гостроту розуму, охороняв від журби та чаклунства, злих духів.
На ранньому періоді історії розробки алмазних родовищ в Південній Африці вважалось вигідним розводити домашню птицю. Птахи порпались у відвалах гірських виробіток і, побачивши блискучі зерна, проковтували їх. Зоб кожної зарізаної птахи уважно оглядали, сподіваючись побачити дорогоцінний кристал. Так зобі одного голуба, вбитого на території алмазного родовища, було виявлено 23 алмази масою 5,5 карата. В Російських газетах ІІ половини XIX ст. повідомлялось про уральську курку, яка "знесла" діамант.
Підробки діамантів, які зовнішньо важко було відрізнити від справжніх каменів, виготовлялися з свинцевого скла з кін. XVIII ст. Вони відомі під назвами "стрази" і "тетовські діаманти"
Див. Історія алмазів
[ред.] Структура алмазу
- Детальніше у статті структура алмазу
Елементарна комірка просторової кристалічної ґратки алмазу є гранецентрований куб з 4 додатковими атомами, розташованими в середині куба. Розмір ребра елементарної комірки а0=0,357 нм (при t=25О oС і Р=1 атм). Найкоротша відстань між двома сусідніми атомами с = 0,154 нм. Атоми вуглецю в структурі алмазу утворюють міцні ковалентні зв'язки, направлені під кутом 109o28' відносно один одного. Алмаз — найтвердіша з відомих у природі речовин.
[ред.] Морфологія алмазу
Кристали мають форму октаедра, ромбододекаедра, куба і тетраедра з гладкими і пластинчато-східчастими гранями або округлими поверхнями, на яких розвинені різноманітні акцесорії. Характерні пласкі, довгасті та складні кристали простої і комбінованої форм, двійники зростання і проростання, паралельні і довільно орієнтовані зростки.
[ред.] Хімічний склад
У А. присутні домішки Si, Аl, Mg, Са, Na, Ва, Mn, Fe, Cr, Ti, В, Н, N, O, Аг та ін. елементів. Азот є гол. домішкою, що найбільше впливає на фіз. властивості А. Кристали А., непрозорі до УФ випромінення, називаються А. І типу; всі інші належать до типу II. Вміст азоту в переважній більшості кристалів А., що належать до типу І, складає близько 0,25 %. Рідше зустрічаються безазотні А., що належать до типу II, в яких домішки азоту не перевищують 0,001 %. Азот ізоморфно входить в структуру А. і утворює самостійно або в сукупності із структурними дефектами (вакансіями, дислокаціями) центри, відповідальні за забарвлення, люмінесценцію, поглинання в УФ, оптичній, інфрачервоній і мікрохвильовій областях, характер розсіювання рентгенівських променів та ін.
[ред.] Фізичні властивості
Форма зерен. Більша частина алмазів зустрічається в природі у вигляді окремих добре сформованих кристалів або їх уламків. Переважають октаедри, ромбододекаедри та куби, а також їх комбінації. Це кристали з рівними плоскими гранями. Іноді зустрічаються кривогранні, округлі кристали, в деяких родовищах вони навіть переважають. Часто кристали алмазу зростаються, або ніби проростають один в одного, утворюючи відповідно так звані двійники зростання і проростання.
Крупність зерен. Зазвичай розміри алмазних зерен – від часток міліметра до 0,5–1 см в поперечнику, але зустрічаються і дуже крупні кристали.
Густина А. — 3,5-3,53 г/см3. А. можуть бути безбарвними або з ледве помітним відтінком, а також яскраво забарвленими в жовтий, коричневий, рожево-бузковий, зелений, блакитний, синій, молочно-білий і сірий (до чорного) кольори. При опроміненні зарядженими частинками А. набуває зеленого або блакитного кольору. Зворотний процес — перетворення забарвленого А. в безбарвний — досі не вдалося провести. Поверхня алмазів з найдавніших родовищ (вік яких перевищує 1 млрд. років) має зелене забарвлення, яке зникає при механічній обробці кристалу.
Більшість природних алмазів безбарвні, але бувають камені найрізноманітніших кольорів та відтінків. Найчастіше зустрічаються алмази зі слабким жовтуватим відтінком, а також зеленкуваті. В родовищах Південної Африки трапляються бурі алмази; за рахунок значних домішок аморфного вуглецю вони можуть набувати цілковито чорного кольору. Рожеві, рубіново-червоні та сині алмази дуже рідкісні. Щодо алмазів сапфірово-синього кольору, то це – явище виняткове, і цінуються вони дуже високо.
Блиск. Заломлення світла. Люмінесценція. Для А. характерні сильний блиск, високий показник заломлення (n=2,417) і сильно виражений ефект дисперсії (0,063), що зумовлює різнокольорову гру світла в діамантах. Як правило, в кристалах А. виявляється аномальне двопроменезаломлення через напруження, яке виникає у зв'язку зі структурними дефектами і включеннями. Кристали А. прозорі; напівпрозорі або непрозорі в залежності від насиченості мікроскопіч. включеннями графіту, інш. мінералів і газово-рідких вакуолей. При освітленні УФ променями значна частина прозорих і напівпрозорих кристалів А. люмінесціює синім, голубим і рідше жовтим, жовто-зеленим, оранжевим, рожевим і червоним кольорами. Кристали А. (за рідкісним винятком) люмінесціюють під дією рентгенівських променів. В А. проявляється також електро-, трибо- і термолюмінесценція.
Міцнісні сластивості. Відносна твердість А. за шкалою Мооса 10. А. дуже крихкий, має довершену спайність по грані (111). Модуль Юнга 0,9 ТПа.
Змочуваність. Чиста поверхня А. має високу гідрофобність (крайовий кут — 105—104o), але в природних умовах А. покривається тонкими плівками, що підвищують його гідрофільність. Алмаз з чистою поверхнею гідрофобний, тобто не змочується водою.
[ред.] Використання
Використовують А. для виготовлення, абразивних та різальних інструментів, при бурінні, в ювелірній справі (див. діамант). Вагу А. вимірюють каратами.
[ред.] Алмази в Україні
За останніми дослідженнями в Україні виявлені дві перспективні ділянки щодо знаходження алмазоносних кімберлітів, які розташовані у Сх. Приазов'ї (Донеччина, Тельманівський район та ін.) і на Волині (Рівненщина, с. Кухотська воля).
[ред.] Різновиди алмазів та найбільш відомі алмази
Відомі такі алмази:
- алансонський (кварц димчастий);
- «Альєнде» (125 каратів, знайдено в Якутії 1973 року);
- арканзаський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з родовищ штату Арканзас, США);
- богемський (1. Дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з Чеського масиву. 2. Торговельна назва кришталю гірського з Чехії);
- бріансонський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з околиць м. Бріансона, Франція);
- брістольський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з англійських родовищ);
- «Валентина Терешкова» (прозорий з незначним жовтим відтінком, 51,66 карата, знайдено 1963 року в Якутії, названо на честь першої жінки космонавта Валентини Терешкової);
- «Варгас» (726,6 карата, з Бразилії);
- «Великий герцог Тоскани» (те саме, що алмаз «Флорентієць»);
- «Великий Могол» (первісна назва алмазу «Орлов»);
- «Гірник» (44,62 карата, знайдений у 1966 у Якутії);
- «Гоппе» (густо-синього кольору з Індії вагою 44 карати);
- «Де-Бірс» (з жовтуватим відтінком, 428,5 карата, знайдено 1888 року на копальні «Де-Бірс», Південна Африка);
- «Джонкер» (726 каратів, знайдено 1934 року на копальні «Прем'єр» у Південній Африці);
- «Ексцельсіор» (995,3 карата, знайдено 1893 року на копальні «Ягерсфонтейн» у Південній Африці);
- жовтуватий (те саме, що алмаз капський);
- «Зірка Африки» (те саме, що алмаз «Кулінан»);
- «Зірка Півдня» (те саме, що алмаз «Південна зірка»);
- «Імператор» (457 каратів, з Південної Африки);
- «Кайєннський» (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з родовища Кайєнн, Швейцарія);
- капський (з Капської області, Південна Африка);
- кілікранський (безбарвний топаз із Тасманії);
- «Коїнур» (те саме, що алмаз «Кохінур»);
- корнуольський (алмази з околиць Корнула, Індія);
- «Кохінур» (з Індії, відомий з 1304 року, 793,5 карата; після першої огранки мав 186,1 карата, після другої — 106,1 карата);
- «Кулінан» (найбільший з відомих алмазів з первинною вагою 3106 каратів, знайдено 1905 року на копальні «Прем'єр» у Південній Африці);
- лейк-джорджський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з околиць міста Лейк-Джордж, штат Нью-Йорк, США);
- ліппський (з околиць м. Ліпова — колишнє м. Ліппа, Румунія);
- «Літній» (46,36 карата, знайдено 1966 року в Якутії);
- «Марія» (з родовищ Якутії-Сахи, 105,88 карата);
- мармароський (те саме, що діамант мармароський — гірський кришталь, що трапляється у Східних Карпатах);
- матарський (торговельна назва циркону з родовища Матара, о. Шрі Ланка);
- медокський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з родов. округа Медок, Канада);
- Надія (найвідоміший кольоровий діамант, 45,52 ct вагою синій діамант. З Індії, де був найдений, його привіз Ян Баптист Таверньєр 1642 році)
- невадський (штучно знебарвлений обсидіан з родовища штату Невада, США);
- «Орлов» (прозорий з ледве помітним зеленувато-синюватим відтінком; в ограненому вигляді 194,8 карата; знайдений у Голконді, Індія на початку 17 ст.; первісно — 400 каратів);
- «Південна зірка» (в ограненому вигляді 125,5 карата, знайдено 1853 року в Бразилії, до огранки — 254,5 карата);
- «Пітт» (те саме, що алмаз «Регент»);
- «Регент» (в ограненому вигляді 136,9 карата, знайдений в 1701 р. в Індії);
- рейнський (торговельна назва гірського кришталю з Німеччини);
- сибірський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з родов. Уралу і Сибіру);
- сірчистий (зайва назва піриту);
- «Сталінградський» (з Якутії, 166 каратів);
- східний (застаріла та торговельна назва безбарвного корунду);
- "Тайлор –Бартон" «Taylor – Burton»
- «Тіффені» (оранжево-жовтого кольору вагою в ограненому вигляді 128,5 карата; знайдений у 1878 році на родов. Кімберлі, Півд. Африка);
- уральський (народна рос. назва гірського кришталю або топазу);
- «Флорентієць» (вагою в ограненому вигляді 133,2 кар.; знайдений в 1878 р. у родов. Кімберлі, Півд. Африка);
- херкімерський (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з округу Херкімер, шт. Нью-Йорк, США),
- чорний (відміна алмазу з блискучими крапками, яка важче піддається шліфуванню, ніж звичайний алмаз),
- шаумберзький (дрібні, прозорі з сильним блиском кристали гірського кришталю з околиць Шаумберґа, Німеччина);
- «Шах» (після огранки мав 88,7 карата; знайдений в Індії в кінці 16 ст.; первісна вага 95 кар.);
- «Ювілейний» (650,8 карата, знайдений в 1895 році на родовищі Яхерсфонтейн, Півд. Африка; вага після огранки 245,3 кар.).
- "De Beers Millennium Star" (Зірка тисячоліття) (після лазерної обробки - 203 каратний діамант грушевидноої форми).
- "Сторічний" (виявлений в липні 1988 року - на 100-річний ювілей відомої алмазодобувної і обробної фірми De Beers. У первинному вигляді важив 599,10 карат).
[ред.] Дивіться також
 |
Гляньте алмаз у Вікісловнику, вільному словнику. |
- Карбонадо
- Процес Кімберлі
- Криваві алмази
- Діамант
- Мікроалмаз
- Ресурси і запаси алмазів
- Список мінералів
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
- Українська радянська енциклопедія
- Історія алмазів
- Алмазные месторождения Якутии. Науч. ред. акад. В. С. Соболева. М., 1959;
- Трофимов В. С. Ресурсы алмазов в зарубежных странах. М.—Л., 1947. (Минеральные ресурсы зарубежных стран. В. 7.).
|
||||||||||||||||||||
