Кіто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кіто
Quito
Кіто на фоні Пічінчі
Кіто на фоні Пічінчі
Прапор
Прапор
Official seal of Кіто
Герб
Прізвисько: Luz de América (Світ Америки),
La ciudad de los cielos (Місто Небес)
Координати: 00°15′00″ пд. ш. 78°35′00″ зх. д. / 0.25000° пд. ш. 78.58333° зх. д. / -0.25000; -78.58333
Країна Еквадор
Провінція Пічінча
Кантон Кіто
Засноване 6 грудня 1534
Засновник Себастьян де Валалькасар
Назване на честь Кіту
Округів
Уряд
 - Тип Мер і рада
 - Уряд Муніципалітет Кіто
 - Мер Аугусто Баррера
 - Міська рада
Площа approx.
 - Місто 324 км²
 - Вода 0 км²
 - Агломерація 4204 км²
Висота над р.м. 2850 м 
Населення (2001)
 - Місто 1 397 698
 - Густота 4313,9/км²
 - Агломерація 1 842 201
 - Густота агломерації 438,2/км²
 - Етнікон Quiteño(-a)
Часовий пояс ECT (UTC−5)
Postal code EC1701 (P01)
Телефонний код(и) (0)2
Веб-сайт: quito.gov.ec
Кіто (Еквадор)
Кіто
Кіто
Розташування Кіто на мапі Еквадору

Кіто (ісп. Quito) — найбільше місто, столиця, політичний, економічний і культурний центр Еквадору.

Природні умови[ред.ред. код]

Місто Кіто розташоване в північно-західній частині Південної Америки, в міжгірській улоговині Анд, на південному схилі вулкана Пічинча, на висоті 2 818 м над рівнем моря. Місто розташоване за 24 км на південь від екватора. Площа міста приблизно дорівнює 290 км².

Клімат у Кіто і його околицях гірничо-екваторіальний. Значна висота міста над рівнем моря обумовлює відсутність там тропічної спеки, а близькість до екватора зменшує річне коливання температур, яка впродовж всього року тримається в межах +13 — +15 °C. Проте при цьому спостерігається значна різниця між денною і нічною температурою. На території Кіто випадає від 1 100 до 1 200 мм опадів на рік, в основному з вересня по травень у вигляді злив.

Місто побудоване на вулканічному попелі, який миттєво поглинає вологу. Це ускладнює розвиток більшості типових для Еквадору рослин. Використання довколишніх до міста територій індіанцями для випасу худоби в XV ст. призвело до розповсюдження нині в околицях Кіто малорослих чагарників з рідкісними і мізерними лісовими утвореннями.

Тваринний світ околиць Кіто представлений в основному деякими видами рептилій і птахів, кажанами і невеликим числом ссавців.

Plaza de San Francisco, Quito

Населення, мова, віросповідання[ред.ред. код]

« Наші груди в гарячому крику, — вони вітають тебе, безсмертне місто!» (перші рядки гімну міста)  »

Відповідно до перепису населення 2005 року, в Кіто живе 1 856 501 людина. Кіто — друге в Еквадорі місто за кількістю населення, більше жителів проживає тільки в місті Сантьяго-де-Гуаякіль. За національною ознакою населення столиці Еквадору багатоманітне і досить змішане. Дві п'яті населення — індійці кечуа, інші дві п'ятих — іспано-індіанські метиси, одна п'ята — негри, незначна частка, що залишилася, — вихідці з європейських і азіатських країн.

Близько 4% населення неписьменні. Більшість віруючого населення міста складають християни-католики.

Історія розвитку міста[ред.ред. код]

Місто було побудоване в кінці I тисячоліття до н. е. і було столицею індіанської держави Кіту. В XV ст. воно було завойоване інками.

У 1531 р. капітан Себастьян де Белалькасар захопив територію, на якій було розташовано стародавнє індіанське місто, і заснував на його місці іспанське поселення Сан-Франсиско-де-Кіто. Згодом назва міста стала використовуватися в скороченому варіанті.

Зі встановленням панування іспанців в столиці і прилеглій місцевості почалося активне придушення індіанців, яке закінчилося встановленням рабовласництва. У 1592, 1765, 1809 рр. відбувалися повстання проти іспанських загарбників. 29 травня 1822 р. повстання під головуванням Симона Болівара завершилося перемогою, і колись іспанська колонія Кіто оголосила про свою незалежність, після чого в 1826 р. увійшла до складу Великої Колумбії.

У 1830 р. Еквадор вийшов з колумбійської федерації, і столицею новоутвореної держави стало місто Кіто. У подальші десятиліття в місті, як і у всій країні, відбулося декілька військових переворотів, соціальна і економічна обстановка залишалася нестабільною.

У 1979 р. до влади прийшов Х. Рольдос, президент Еквадору, який стабілізував політичну атмосферу міста і ввів в дію нову конституцію. У 1984 р. президентом Еквадору став Л. Фебрес Кордео. При ньому значно знизився життєвий рівень населення столиці. У подальші роки економіко-політичний стан Кіто значно не покращав, 20 квітня 2005 року, в результаті чергового бунту робітників міста, з поста президента країни був зміщений Лусіо Гутьєррес.

Культурне значення[ред.ред. код]

Місто Кіто
City of Quito
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Quito AvVenezuela basilicadelvotonacional.JPG
Країна Еквадор Еквадор
Тип Культурний
Критерії ii, iv
Ідентифікатор 2
Регіонb Латинська Америка і Вест-Індія

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1978
2-га сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Кіто, за загальним визнанням, — одне з красивих міст Південної Америки. У ньому поєднується велика кількість традицій і культур. Архітектура міста відрізняється гармонійним переплетенням іспанського, голландського і частково індіанського стилю споруд. Саме місто розташоване на горбистій місцевості і роздільне на три частини величезними горбами: у центральній частині розташовується колоніальне старе місто з музеями і пам'ятниками архітектури; південна частина міста головним чином зосереджує житла робітничого класу і промислові підприємства; північна частина — Сучасне Кіто — рясніє фінансовими центрами, універмагами, будівлями банків і дорогим житлом. Також в північній частині міста розташований Міжнародний Аеропорт міста Кіто.

У 1978 році історичний центр Кіто став одним з перших об'єктів, внесених до Списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Вигляд на одну з численних вулиць міста.
Церква Сан-Франсиско
Президентський палац

У колоніальній частині міста збереглося багато культурно-історичних пам'ятників, в числі яких собор XVII ст., монастирі, пишні прикрашені різьбленням і ліпленням стародавніх майстрів, а також декілька примітних світських будівель колоніального періоду.

У церквах Сан-Франсиско, Сан-Агустін, Ла-Кампанья і Санто-Домінго зберігаються величезні колекції старовинних статуй і картин. Церква Сан-Франсиско є найбільшою колоніальною спорудою, побудованою іспанцями на території Південної Америки.

У центрі міста симетрично розташовано три площі: Пласа Сукре, Пласа Болівар і Пласа Індепенденсія (площа Незалежності) з відреставрованим нещодавно Палацом уряду (1747 р.)

В XX ст. північна частина міста поповнилася пам'ятниками вже сучасної архітектури, це будівлі Міністерства закордонних справ, Парламенту і величезного готелю «Кіто», який є одним з самих містких на всьому південноамериканському материку.

Кіто — культурний і освітній центр Еквадору. У місті діє Католицький університет Еквадору, Центральний університет Еквадору, Національний жіночий коледж імені 24 травня, Жіночий педагогічний інститут, Національна політична школа, Латиноамериканський центр по підготовці журналістів, Національна академія музики, Центр витончених мистецтв і хореографії. З науково-дослідних організацій столиці можна виділити Академію наук Еквадору і Медичну академію. У Кіто діє обсерваторія. Найбільшим книгосховищем Кіто є Національна бібліотека, Муніципальна бібліотека і бібліотека Центрального університету. З музеїв міста можна виділити: Музей Центрального університету, Національний музей колоніального мистецтва, Міський музей мистецтв і історії, Музей археології і етнографії, Антропологічний музей «Антоніо Сантьяна», Археологічний музей, Музей мінералогії. При «Банко сентраль дель Екуадор», що є одним з впливових банків країни, є художня галерея. Культурне життя столиці доповнюють постановки Національного театру Сукре.

В межах міста розташовано чотири паркові зони відпочинку. Це:

  1. Парк Метрополітано — має площу 5,5 км², і є найбільшим в Кіто, знаходиться він в південній частині міста по сусідству з Олімпійським Футбольним Стадіоном;
  2. Ботанічний парк Ла-Кроліна — розташовується в північній частині столиці, на його території зібрані зразки екзотичної флори зі всієї Південної Америки, крім цього парк рясніє безліччю спортивних майданчиків.
  3. Парк Ель-Еджідо — знаходиться на стику північної частини міста з колоніальними районами, відомий в першу чергу своїми ремісничими лавками, і всілякими виставками мистецтва просто неба, практично у будь-яку пору року заповнений туристами.
  4. Парк Ла-Аламеда — в парку розташована найстаріша в Південній Америці космічна обсерваторія. На території парку розташований пам'ятник Симонові Болівару, поблизу знаходиться невелике озеро, з можливістю оренди прогулянкових човнів.

У червні 2005 року, з метою залучення туристів, в місті була запущена лінія аеротрамваю, що перевозить всіх охочих з центру міста на південну околицю до вулкану Пічинча; оглядова поїздка проходить на висоті 4 100 метрів. Також в місті знаходиться один з найбільших в Південній Америці луна-парків, що має назву «Вулкано-парк». Але одним з найцікавіших заходів, пропонованим гостям столиці, є екскурсія на Галапагоські острови з їх небаченим світом рептилій.

Спортивне життя міста обертається навколо футболу, чотири столичні команди представлено у Вищій лізі національного чемпіонату, ігри цих клубів привертають увагу досить значної частини населення столиці. Крім футболу, в Кіто культивуються волейбол і баскетбол.

Див. також[ред.ред. код]

  • 10793 Кіто - астероїд, названий на честь міста.

Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми