Литвин Юрій Тимонович
| Юрій Тимонович Литвин | ||
 Юрій Литвин у 1958 р. під час першої ув'язнення за політичною статтею |
||
| Дата народження: | 26 листопада 1934 | |
|---|---|---|
| Місце народження: | с. Ксаверівка Васильківського р-ну Київської обл. | |
| Дата смерті: | 5 вересня 1984 | |
| Місце смерті: | м. Чусовий Пермської області, Росія | |
| Рід діяльності: | поет, журналіст, правозахисник | |
| Нагороди: |
|
|
Литви́н Ю́рій Тимо́нович (*26 листопада 1934, с. Ксаверівка Васильківського р-ну Київської обл. — †5 вересня 1984, м. Чусовий Пермської обл., Росія) — український поет, письменник, журналіст і правозахисник.
Зміст |
[ред.] Біографія
Юрій Литвин народився 26 листопада 1934 року у с. Ксаверівці під Києвом в сім'ї сільських вчителів. Батько воював на фронті, згодом партизанив у загоні С. Ковпака. Помер від ран 1944 року. Мати з сином перебралася в c. Барахти Васильківського р-ну Київської області.
Після закінчення семирічної школи Юрій Литвин пішов навчатись до гірничо-промислової школи в м. Шахти Ростовської обл., але через хворобу покинув її і повернувся до села. Згодом працював у Донбасі. З юнацьких літ цікавився українською літературою і національною культурою.
В 1953—1955 рр. відбував перше ув'язнення на будівництві Куйбишівської гідроелектростанції.
Невдовзі після звільнення 14 квітня 1956 р. Литвин був заарештований вдруге, звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах Мединь і Вихорівка («Озерлаг», Іркутська область) і мордовських таборах для політв'язнів.
В ув'язненні писав вірші українською і російською мовами та закінчив в 1965 збірку «Трагическая галерея» (розповідь про злочини тоталітарної системи проти українського народу). Незабаром всі поезії були вилучені під час обшуку.
Після звільнення в червні 1965 був змушений через переслідування переїхати до Красноярську. 14 листопада 1974 р. Литвина знову заарештували і засудили за ст. 187-1 («Наклепницькі вигадки, що ганьблять радянську державу і суспільний лад»).
В листопаді 1977 Литвин, тільки звільнившись з ув'язнення, став членом Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод і продовжив боротьбу проти тоталітарного режиму в Україні. У квітні 1979 завершив статтю «Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи», в якій виробив політичну програму українського правозахисного руху.
5 липня 1979 важко хворого Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденні «антирадянської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 відбував покарання у таборах суворого режиму (селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської обл.), де перебувала більшість учасників українського правозахисного руху.
24 серпня 1984 р. Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5 вересня 1984 року Юрій Литвин помер у лікарні в м. Чусовий Пермської області.
У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі.
Автор книг «Рабочее дело», «Безумец», «Поема о подснежниках».
[ред.] Державні нагороди
- Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)[1] — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).
