Калуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калуш
KalushCOA.jpg KalushFLAG.jpg
Герб Калуша Прапор Калуша
Калуська міська рада
Калуська міська рада
Калуш
Калуш на мапі України
Калуш на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуська міська рада
Рада Калуська міська рада
Код КОАТУУ 2610400000
Засноване 1437
Магдебурзьке право 1549
Населення 67 624 (1 листопада 2012)[1]
Площа 64,53 км²
Густота населення 1047 осіб/км²
Поштові індекси 77300—77309
Телефонний код +380-3472
Координати 49°02′39″ пн. ш. 24°21′35″ сх. д. / 49.04417° пн. ш. 24.35972° сх. д. / 49.04417; 24.35972Координати: 49°02′39″ пн. ш. 24°21′35″ сх. д. / 49.04417° пн. ш. 24.35972° сх. д. / 49.04417; 24.35972
Висота над рівнем моря 290 м
Водойма р. Лімниця, Сівка
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Калуш
До обл./респ. центру
 - залізницею 42 км
 - автошляхами 34,2 км
До Києва
 - автошляхами 578 км
Міська влада
Адреса 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. І.Франка, 1
Веб-сторінка Калуська міськрада
Міський голова Насалик Ігор Степанович

Ка́луш — місто на Бойківщині, яке розташоване на північному заході Івано-Франківської області, центр Калуського району, адміністративний центр Калуської районної ради.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Одна з головних переваг міста — його вигідне географічне розташування. Добре розвинута транспортна мережа поєднує місто з Центральною Європою та Заходом через залізницю та автомобільні дороги. Мережа автомобільних доріг з'єднує Калуш з іншими містами, такими як Львів (130 км), Ужгород (280 км), Київ (560 км). Ці та інші міста сполучені з Калушем також залізницею.

В радіусі 300 км від міста пролягають кордони з Польщею (150 км), Угорщиною (300 км), Словаччиною (300 км), Румунією (240 км), що дає легкий доступ до країн Центральної та Східної Європи.

За 30 км від Калуша, в м. Івано-Франківську, розташоване летовище, спроможне регулярно приймати важкі транспортні літаки (Боїнг 767, ІЛ-76, ІЛ-86).

За характером рельєфу територія міста складається з рівнинної частини. Поверхня міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка. Десята частина міста вкрита лісами. В місті є гора Височанка (відповідно називається і район), названа на честь героя-опришка Семена Височана.

Клімат[ред.ред. код]

Калуш лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Клімат міста помірно континентальний, вологий з прохолодним літом та м'якою зимою; формується під домінуючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Це зумовлює різке зниження температури повітря взимку до −20 °C і підвищення температури влітку до +20°, +30 °C.

Зими, як правило, м'які, літо — тепле. Пересічна температура січня −4°, −10 °C, липня +18°, +25 °C. Період з температурою понад +10 °C становить 160–170 днів. Безморозний період  — 250–255 днів. Річні суми опадів коливаються в межах 600–800 мм. Основна кількість опадів припадає на теплий період. Це пов'язано з тим, що місто належить до вологої помірно теплої акрокліматичної зони і на клімат міста суттєво впливає близькість гір Карпат.

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Калуш — місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5% території області), розташоване на відстані 30 км від обласного центру.

30 жовтня 1990 році сесією обласної ради XXI скликання було затверджено межу Калуської міської ради із загальною площею 6454 га.

20 березня 1972 Калушу присвоєно статус міста обласного підпорядкування.

Влада міста представлена Калуською міською радою (50 депутатів) на чолі з міським головою, обраними мешканцями міста (кількість виборців — 49634). Голова міста управляє міською радою та виконавчим комітетом, обраним депутатами. Виконавчий комітет управляє міськими організаціями і службами.

Місто складається з кількох районів: Старе місто, Нове місто (в народі — «посьолок»), Височанка (р-н котеджів), Підгірки (р-н котеджів), Загір'я (р-н котеджів), Хотінь (р-н котеджів); має кілька базарів: старе місто — базар «Ринок», між старим і новим містом — базар «Барахолка», та нове місто — «П'ятачок».

Населення[ред.ред. код]

Населення міста за статистичними даними станом на 01.01.2003 р. становило 67,9 тис. чоловік, це 4,8% від населення області. За статтю: 52,6% — жінки, відповідно 47,4% — чоловіки. На 1 км² припадає 1125 осіб. Пенсіонерів — 18672 особи (27,5% до наявного населення).

Половина трудових ресурсів міста зайнята в промисловості, а перехід до ринкової економіки викликав значну міграцію кадрів у сферу послуг, із загальної чисельності населення трудові ресурси станом на 01.01.2003 р. становили 45,0 тис. чол., з них працевлаштоване населення у працездатному віці — 42,5 тис. чол. Зайнято у сферах матеріального виробництва та послуг — 37,2 тис. чол., або 80% до загальної чисельності трудових ресурсів.

Рівень офіційного безробіття у м. Калуші за 2002 рік становив 3,6%. Найбільше серед безробітних кваліфікованих працівників віком від 30 до 40 років. Більшість з них закінчила середню школу чи училище, має дипломи вишів. Ця потенційна кваліфікована робоча сила може зробити вагомий внесок у виробничу сферу регіону.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Калуш була знайдена в дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство, яке було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 роком. Мова йшла про «суд у найближчий вівторок після Трійці за участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша». З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Назва міста правдоподібно походить від слова «калюші»: природних сольових джерел, в яких у давнину добували сіль.

В часи середньовіччя y Польщі на землях Галицького князівства були шахти королівські у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Стебнику, Сільці, Трускавці, Калушу i Солотвині, які працювали з римських часів[2].

До 1549 року Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства (повіту) Галицької землі Руського воєводства. 1549 року польський король Сигізмунд II Август уповноважує коронного гетьмана, белзького воєводу, галицького старосту Миколая Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає «вільним містом» на Магдебурзькому праві. В місті був створений міський магістрат (міська рада) (була побудована ратуша, яка була знищена в роки Національно-визвольної війни і Zamek w Kałuszu; на початку XX століття була зведена нова ратуша, яка зараз перебуває у напівзруйнованому стані). Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни.

У XV ст. Калуш переживав період розквіту. Місто було відоме своїм розвинутим солевидобутком, броварнею та виробництвом солоду. Вироблялися бікарбонат натрію, селітра, на початку XIX ст. була заснована ливарня дзвонів братів Фельчиньських.

В складі імперії Габсбурґів[ред.ред. код]

За першим поділом Польщі 1772 року Калуш відходить до Австрії, а коли Австрійсько-Угорська монархія розпалась і створилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), громадяни Калуша встановили міську адміністрацію ЗУНР.

У 1912–1913 роках у районі міста Калуша закладали нафтову свердловину, але замість нафти були відкриті поклади горючого газу[3]. Його довго не використовували, потім застосували для опалення калійного рудника, котельних установок Борислава і Дрогобича[3]. Були зроблені спроби використати газ і для опалення приміщень.

І-ша світова війна[ред.ред. код]

Під час відступу російської армії з Галичини влітку 1917 р. її частини розгромили місто; при цьому були грабунки, насильство, убивства здебільшого єврейського населення міста[4].

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

2 листопада в місті та повіті Калуш було встановлено владу Української держави — ЗУНР.[5] Вагому роль у встановленні влади української держави на Калущині відіграв батько Степана Бандери — священик отець Андрій Бандера — делеґат до Української Національної Ради ЗУНР від повіту Калуш.[6]

Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-нацистськими військами (19411944 роки). Представники Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії та радянських партизанів вели безперервну боротьбу проти окупантів.

Багато калушан — митців, науковців, літераторів — склали велику культурну спадщину Калуша, України, Польщі. Відомі митці: письменники Антін Могильницький, Олесь Бабій, Михайло Козоріс, Григорій Цеглинський, Богдан Рубчак, Юрій Іздрик, художники Григорій Смольський, довоєнний емігрант з Києва Павло Ковжун, актор та співак Іван Рубчак.

Зараз збудований храм Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату, відреставрований римо-католицький костел Святого Валентина, греко-католицька церква Святого Михайла.

В Калуші є кілька цікавих старих кладовищ, серед яких єврейське.

Промисловість і транспорт[ред.ред. код]

Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і вже на той час створили місту славу передового промислового центру. Сьогодні — це великий промисловий і культурний центр Західної України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1% промислової продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, металевий магній, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуш.

Пряме залізничне сполучення Калуш має тільки з Івано-Франківськом та Стриєм (Львівський напрямок). Приміські й міжміські пасажирські перевезення переважно здійснюються автобусами та «маршрутками». З Калуша виконуються регулярні автобусні рейси до Львова, Києва, Одеси, Варшави, Брно (Чехія). Працюють внутрішньоміські маршрути.

Сучасний Калуш[ред.ред. код]

Промисловість міста була сконцентрована на хіміко-металургійному комбінаті, заснованому в 1968 році, який складався із 12 заводів. Сфокусована на виробництві калійних добрив, магнію та глибокій переробці вуглеводної сировини. Згодом виробництво було розширене та реорганізоване в хімічний концерн «Хлорвініл». В 1990-х роках його було перейменовано в концерн «Оріана», який проіснував до початку XXI ст., коли через економічні проблеми був змушений створити СП з «Лукойлом» утворивши ЗАТ «Лукор».

Також тут є завод «Три бетони». В Калуші діє великий базар із секонд-хендом, який є найбільшим у Західній Україні. Саме тут знаходяться виробничі потужності відомого в Україні виробника печива ТОВ «ДЕЙ-СОН Логіст-Продакшин-Компані», що працює під торговою маркою «БОМ-БІК».

30 червня 2012 року у місті був відкритий пам'ятник генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу в день 105-ї річниці з дня його народження (бронзова скульптура на високому постаменті); скульптор — Ігор Семак[7].

Зона надзвичайної екологічної ситуації[ред.ред. код]

Внаслідок прийнятих свого часу неправильних рішень щодо розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу в товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.

В лютому 2010 екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті указ президента і закон на його підтвердження.[8]. Указом і законом передбачено, що Кабінет міністрів України має терміново забезпечити у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей з територій просідання земної поверхні, утворення провальних вирв, карстів, зсувів ґрунтів, з обов'язковим забезпеченням їх жилими приміщеннями для тимчасового, а в подальшому постійного проживання; здійснення запобіжних заходів щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання; здійснення технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар'єрі калійних руд. Крім того, уряд має здійснити укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей; дослідження полігону захоронення токсичних відходів, розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища та щодо ліквідації наслідків такого забруднення. Кабмін також має виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам Калуша і Калуського району, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану в зоні надзвичайної екологічної ситуації; установити суворий контроль за цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які виділяються для виконання робіт щодо нормалізації обстановки у зоні надзвичайної екологічної ситуації тощо.

У вересні 2012 року парламентський адвокат у Молдові Аурелія Григоріу заявив, що ситуація, що склалася на Домбровському кар'єрі в Калуші Івано-Франківської області, де утворився відстійник для небезпечних токсичних речовин і існує неукріплена дамба, можуть спричинити екологічну катастрофу, внаслідок якої до Дністра потраплять близько 2 млн м³ отрутохімікатів, а Молдова (особливо м. Кишинів) та частина Одеської області можуть залишитись без питної води. Крім того, у листопаді 2012 року має бути проведена міжнародна екологічна конференція, присвяченій і питанню Домбровського кар'єру[9].

Освіта та культура[ред.ред. код]

Калуський політехнічний коледж (до 2008 року Калуський хіміко-технологічний технікум) забезпечує підготовку спеціалістів хімічного профілю для потреб заводів міста. Окрім того, в Калуші є декілька філіалів вищих навчальних закладів інших міст. Середню освіту забезпечують 11 шкіл та гімназія. Функціонують дві музичні школи. Калуський коледж культури і мистецтв та Вище професійне училище № 7 також готують спеціалістів за багатьма напрямками. Зараз в Калуші функціонує льодовий палац ім. Степана Бандери, в якому відбуваються турніри з хокею, де виступає калуська команда. Також його можуть відвідувати всі охочі.

Серед навчальних закладів Калуша варто також відзначити Філію Тернопільського національного економічного університету та Філію Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

В місті діє народний молодіжний театр «ЛюбАрт», створений у 1998 році Любов'ю Липовською і групою акторів-аматорів. Народний аматорський театр створено для молоді, а тому в ньому всі ролі виконують юні актори. Театр створено за тісної співпраці з місцевим товариством Союзу Українок

Також діє громадська організація «Світ Альтернативної Культури», що спрямовує свої зусилля на розвиток творчості серед молоді.

Спорт[ред.ред. код]

У місті є аматорський хокейний клуб Олімпія. Футбольна команда ФК «Нафтохімік» жіноча ліга. На аматорському рівні в чемпіонаті області місто представляє футбольний клуб ФК «Калуш». На професіональному рівні виступає Калуська флорбольна команда «Freedom».

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У Калуші працюють дві радіостанції: Радіо «Шанс» та «Калуш FM». Здійснюють мовлення дві телекомпанії: комунальне підприємство "Державна студія «Калуське міське телебачення» та районне телерадіооб'єднання «Незалежність». Виходять газети: «Вікна», «Дзвони Підгір'я», «Західний вісник», «Вісті Калущини», «Калуський Нафтохімік», «Зоря Прикарпаття», «Калуш ПРО» та газета оголошень «Вітрина Калуша».

Персоналії[ред.ред. код]

Калуські старости[ред.ред. код]


Фотографії[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Інші визначні місця[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Івано-Франківській області
  2. Stanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971
  3. а б Стойко Степан Михайлович, Ермоленко Юрий Афанасьевич. Карпати очима допитливих. — Львів: Каменяр, 1976. — 96с.
  4. В.Іванис. Симон Петлюра — Президент України.— К.: Наукова думка, 1993.— 272 с., іл. ISBN 5-12-004111-6 с. 138
  5. Лев Шанківський. Стрий і Стрийщина у визвольній війні 1918–1920 рр.
  6. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 83
  7. Пам'ятник Роману Шухевичу у Калуші відкрив його син Юрій
  8. Віктор Ющенко підписав закон про надзвичайну ситуацію в Калуші
  9. Екологічна катастрофа в найдовшій ріці Тернопільщини. Express. Тернопіль. 11.09.2012.
  10. Stef. Kieniewicz. Smolka Franciszek Jan (1810–1899) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999.— Tom XXXIХ/2, zeszyt 161. — S. 1-176 (пол.) S. 314–318.

Зовнішні адреси[ред.ред. код]