Прагерманська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта культур доримського залізного віку, які асоціюються з прагерманцями, ок. 500 до н. е.. — 50 до н. е.. Пурпурним кольором забарвлений ареал поширення ясторфської культури

Прагерма́нська мо́ва — гіпотетично відновлюваний мова-предок германських мов.

Носії[ред.ред. код]

Після розпаду праіндоєвропейської мовної спільноти германці входили в число племен культури бойових сокир, а в епоху бронзового століття — в спільність нордичного бронзового віку.

Носіїв пізньоЇ прагерманської мови зазвичай асоціюють з культурами так зв. доримського залізного віку (за класифікацією О. Монтеліуса), серед яких провідне місце займала ясторфська культура.

Фонологія[ред.ред. код]

Приголосні[ред.ред. код]

+ Прагерманські приголосні - Приголосні Губні Зубні Задньоязикові Лабіовелярні - Глухі вибухові p або pp t або tt k або kk k ʷ - Глухі фрикативні f або ff θ або θθ x або h або - Дзвінкі ƀ, b або bb đ, d або dd ǥ, g або gg ǥʷ або gʷ - Носові m або mm n або nn - Спіранти z, s або ss - Плавні і півголосні r, l або rr, ll j або jj w або ww

Найважливішими фонетичними змінами, пережитими прагерманських мовою були Закон Грімма та Закон Вернера.

Прості голосні[ред.ред. код]

+ 'Прагерманські голосні' - Переднього ряду Середнього ряду Заднього ряду - Верхнього підйому [i (ː)] [u (ː)] - Верхньо-середнього піднесення [e (ː)] ( [e ː] = ē ²) [o ː] - Нижньо-середнього піднесення [æ ː] ( ǣ = ē ¹) - Нижнього підйому [a]
  • В прагерманських було чотири коротких голосних (i, u, e, a) і чотири або п'ять довгих (ī, ū, ē, ō і, можливо, ǣ).
  • Праіндоєвропейське a і o збіглися в прагерманськийa, праіндоєвропейське ā і ō збіглися в прагерманських ō.
  • ǣ і ē також записуються якē ¹іē ²;ē ², можливо, не було окремої фонемой і реконструюється лише для невеликого кількості слів.

Дифтонги[ред.ред. код]

Результатом збігу a і o,ā і ō стала втрата прагерманською мовою дифтонгів * oi, * ou, * āi і * āu, які збіглися з * ai, * au , * ōi, * ōu відповідно. Крім того, монофтонгізувався дифтонг * ei, який дав * ī. Таким чином, в прагерманських мовою на пізніх стадіях його існування було лише чотири дифтонги.

Доля складових сонорних[ред.ред. код]

Наголос[ред.ред. код]

В прагерманській мові вільний індоєвропейський наголос в певний період змінилося фіксованим на першому складі. Тим не менше, певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна почерпнути завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведийським та давньогрецьким даними[1].

Морфологія[ред.ред. код]

Іменник[ред.ред. код]

В прагерманській мові іменники змінювалися по трьом родам і трьом числах, п'яти відмінками і мали кличну форму.

Відмінювання в цілому продовжувало бути індоєвропейським. Відмінювання поділялося на типи в залежності від тематичного голосного:-a-,-ō-,-n-,-i-, і-u-. Перші три були особливо продуктивні і послужили основою для формування відмінювання прикметників; інші проявляли тенденцію до злиття з ними. Усередині типів на -a-і-ō- були підтипи на -ja-і-wa-, і -jō-і-wō відповідно. Зазначені підтипи неспоконвічні, вони виділилися в результаті фонетичних змін. Усередині типу на -n- також виділяються підтипи: -ōn- (лексеми чоловічого і жіночого родів), -an- (середнього) і -īn- (жіночого, в основному, абстрактні). Крім того, виділяється тип відмінювання на приголосний, в який входило невелика кількість іменників на -er, середнього роду на -z-, дієприкметники теперішнього часу і деякі іменники на -nd-.

'Nouns in-a- 'Nouns in-i- - однини мн.ч. ед.ч. мн.ч. - Називний * wulfaz * wulfōs,-ōz * gastiz * gastijiz - Родовий * wulfisa,-asa * wulfōn * gastisa * gastijōn - Давальний * wulfai,-ē | * gastai | | * gastī - | * wulfan | | * wulfanz | | * gastin | | * gastinz - | * wulfō | | | | * gastī | | - | * wulfa | | | | * gasti | |

Дієслово[ред.ред. код]

В прагерманських було всього два часи (минулий і теперішній). Крім того, у дієслова була форма інфінітива.

Відмінювання дієслова beranan «нести»:

особа / число єдине множинне - 1-е * Berō «я несу» * Beromiz «ми несемо» - 2-е * Beriz «ти несеш» * Beriþ «ви несете» - Третя * Beriþ «він, вона воно, несе» * Beranþ «вони несуть»

Лексика[ред.ред. код]

Словниковий фонд прагерманських мови несе в собі сліди контактів прагерманців з сусідніми народами: римлянами, кельтами, слов'янами.

Кельтські запозичення[ред.ред. код]

Антуан Мейе вважає, що епоха інтенсивних кельтсько-німецьких контактів припадає на V—III ст. до н. е..[2] У цей час германці запозичили такі слова, як:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Erhart A. Comparative Indo-European linguistics: an introduction.. — Amsterdam - Philadelphia: John Benjamin's Publishing Company, 2011. — P. 155.
  2. Мейе А. Основні особливості німецької групи мов.. — УРСС. — 2010. — С. 141.
  3. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology.. — Brill. — 2003. — С. 305.

Література[ред.ред. код]

  1. Арсеньєва М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловйова Л. Н. Введення в німецьку філологію. — М: ГІС, 2006.
  2. Мейе А. Основні особливості німецької групи мов. — М: УРСС, 2010.
  3. Bennett W. H. An Introduction to the Gothic Language. — New York: Modern Language Association of America, 1980.
  4. Campbell A. Old English Grammar. — London: Oxford University Press, 1959.
  5. Krahe H., Meid W. Germanische Sprachwissenschaft, в 2-х томах. — Berlin: de Gruyter, 1969.
  6. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. London: Brill, 2003].
  7. Plotkin V. The Evolution of Germanic Phonological Systems: Proto-Germanic, Gothic, West Germanic, and Scandinavian. — Lewiston: Edwin Mellen, 2008.
  8. The Indo-European Languages ​​/ / під ред. Ramat A., Ramat P. — Routledge, 1998. ISBN 0-415-06449-X.
  9. Ringe, Don (2008). From Proto-Indo-European to Proto-Germanic. Oxford: OUP. ISBN 0199552290. 
  10. Voyles, Joseph B. (1992). Early Germanic Grammar. San Diego: Academic Press. ISBN 0-12-728270-X. 
  11. Guus, Kroonen (Expected October 2010). Etymological Dictionary of Proto-Germanic. Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 11. Brill Academic Publishers. ISBN 978 90 04 18340 7. 

Посилання[ред.ред. код]



Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.