Олова
| Олова | |
|---|---|
| Народилася | невідомо |
| Померла |
після 990 Новгород? |
| Громадянство | Київська Русь |
| Національність | свея або норманка |
| Титул | княжна Київська |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Інґлінґи |
| У шлюбі з | Володимир I Святославич |
| Діти | Вишеслав Володимирович |
Олова, Аллогія чи Аурлогія (*'д/н — після 990) — перша дружина великого князя київського Володимира Святославича.
Біографія[ред. | ред. код]
Походила зі знатного роду Швеції або Норвегії. Її ім'я, можливо, було не Олова, це лише відбиток імені її батька Олофа чи Улофа. Відповідно до українського дослідника Леонтія Войтовича Олова була донькою одного з варязьких князів. Натепер достеменно невідомо хто ним був. Російська дослідниця Г. Глазиріна на основі вивчення «Саги про Інгвара Мандрівника» розглядає Олову як доньку Еріка VI, короля Швеції з 975 року. Водночас норвезька «Сага про Олафа Трюгвассона» згадує Аллогію чи Аурлогію, яка була дружиною конунга Вальдемара (Володимира), тримала половину княжої дружини. На цій основі висувається теорія, що Олова була якоюсь родичкою короля Норвегії Олафа I. До того ж обидва Ерік VI та Олаф I походили з однієї династії — Інґлінґів. Окрім того, згідно з норвезькими сагами Володимир деякий час мешкав при дворі фактичного правителя Норвегії ярла Гакона Сігурдсона. Відповідно до них саме він надав Володимирові військо. Тому дослідники припускають, що шлюб було укладено з донькою або небогою Гакона чи той оженив руського князя на представниці королівської династії Інґлінґів задля усунення укладання її шлюбу з представником норвезької знаті, що б зашкодило становищу самого Гакона Сігурдсона.
За різними версіями 977 (відповідно до Л. Войтовича — взимку 978/979, що вважається більш правдоподібним) року Олова вийшла заміж за Володимира. Згодом вони прибули до Новгорода. Подальша доля її недостатньо відома. За невідомих обставин перейшла у християнство. Відповідно до «Саги про Олофа Трюгвессона» переконала чоловіка відмовитися від поганства. Імовірно близько 990 року Олова разом з сином Вишеславом перебралася до Новгорода, де й померла.
Джерела[ред. | ред. код]
- Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 42. ISSN 0130-5247
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Krag, Claus (2000) Norges historie fram til 1319 (Universitetsforlage) ISBN 978-82-00-12938-7
- Den hellige Vladimir av Kiev
|
