Каганович Марія Марківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дружина керівника УСРР
1925 — 1928
Попередник Косіор Лізавета Сергіївна
Наступник Хрущова Ніна Петрівна
Народилася 12 грудня 1894(1894-12-12)
Померла 1 листопада 1961(1961-11-01) (66 років)
Відома як державна діячка
Країна Російська імперія і СРСР
Політична партія КПРС
У шлюбі з Каганович Лазар Мойсейович
Нагороди
Орден Леніна Орден «Знак Пошани»

Марія Марківна Каганович (уроджена Приворотська) (12 грудня 1894 — 1 листопада 1961) — дружина колишнього керівника УСРР, Генерального секретаря Комуністичної партії України, члена Політбюро ЦК КПРС, Кагановича Лазара Мойсейовича.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася у 1894 році. Член РСДРП з 1909 року. Трудове життя починала робітницею на трикотажних підприємствах. Брала участь в революційному русі. З 1909 р член партії більшовиків. Була членом Дніпропетровського і Юзівського комітетів партії. Після Жовтневого заколоту працювала заступником голови, головою міських комітетів компартії в Нижньому Новгороді та Воронежі, заступником наркома соціального забезпечення Туркестану. Потім на партійній роботі в Гомелі, Ленінграді, Москві, Харкові. З 1931 р на виборній керівній роботі в радянських профспілках. Обиралася секретарем ЦК профспілок працівників держустанов, головою ЦК профспілки робітників трикотажної промисловості, головою ЦК профспілки швейників. Опікувала дитячими будинками. Протягом багатьох років була депутатом Московської Ради. За прямою вказівкою Кагановича під впливом його дружини були знесені найцінніші історичні Москви: Пам'ятники Храм Христа Спасителя, Іверські ворота з каплицею, Китайгородська стіна, Сухарева вежа, будинки, де народилися О. С. Пушкін і М. Ю. Лермонтов, і багато ін.

З 1958 року персональний пенсіонер союзного значення. Сильно переживала зняття чоловіка з усіх посад в 1957 р Прожила з ним разом 50 років. Померла після виключення його з лав КПРС 1 листопада 1961 року. Її дітям не дозволяли поховати матір поруч з родичами на Ново-дівочому кладовищі. Після звернення з цього приводу до М. С. Хрущова, за особистого дзвінка питання вирішили позитивно.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • орден Леніна
  • орден «Знак Пошани»

Посилання[ред. | ред. код]