Питомий опір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пито́мий о́пір — питома фізична величина, яка кількісно характеризує здатність речовини створювати опір проходженню електричного струму.

Позначається зазвичай грецькою літерою ρ.

Одиниця вимірювання питомого опору в системі СІ — Ом\cdotм.

Питомий опір використовується для характеристики провідників і напівпровідників в умовах, коли виконується закон Ома.

Питомий опір — обернена величина до питомої провідності σ

 \rho = \frac{1}{\sigma} .

Опір провідника довжиною l і з поперечним перерізом S визначається співвідношенням

 R = \rho \frac{l}{S}  .

Температурна залежність[ред.ред. код]

Питомий опір провідників зростає зі збільшенням температури. Це явище зумовлене посиленням хаотичного руху атомів, а отже збільшенням частоти розсіювання носіїв заряду. Для напівпровідників питомий опір здебільшого зменшується при підвищенні температури, через зростання концентрації носіїв заряду.

Питомий опір деяких речовин (при 20 °C)
Матеріал Питомий опір (Ом\cdotм)
срібло 1,59 x 10−8
мідь 1,7 x 10−8
золото 2,44 x 10−8
алюміній 2,82 x 10−8
залізо 10 x 10−8
платина 11 x 10−8
олово 22 x 10−8
графіт 3,5 x 10−5
германій 0,46
кремній 640
скло 1010 — 1014
гума порядку 1013
сірка 1015

Див. також[ред.ред. код]