Питомий опір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пито́мий о́пір — питома фізична величина, яка кількісно характеризує здатність речовини створювати опір проходженню електричного струму.

Позначається зазвичай грецькою літерою ρ.

Одиниця вимірювання питомого опору в системі СІ — Ом\cdotм.

Питомий опір використовується для характеристики провідників і напівпровідників в умовах, коли виконується закон Ома.

Питомий опір — обернена величина до питомої провідності σ

 \rho = \frac{1}{\sigma} .

Опір провідника довжиною l і з поперечним перерізом S визначається співвідношенням

 R = \rho \frac{l}{S}  .

Температурна залежність[ред.ред. код]

Питомий опір провідників зростає зі збільшенням температури. Це явище зумовлене посиленням хаотичного руху атомів, а отже збільшенням частоти розсіювання носіїв заряду. Для напівпровідників питомий опір здебільшого зменшується при підвищенні температури, через зростання концентрації носіїв заряду.

Питомий опір деяких речовин (при 20 °C)
Матеріал Питомий опір (Ом\cdotм)
срібло 1,59 x 10−8
мідь 1,75 x 10−8
золото 2,44 x 10−8
алюміній 2,82 x 10−8
залізо 9,8 x 10−8
платина 11 x 10−8
олово 11,5 x 10−8
графіт 3,5 x 10−5
германій 0,46
кремній порядку 103
скло 1010 — 1014
гума порядку 1013
сірка порядку 1015

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Кошкин Н. И., Ширкевич М. Г. Справочник по элементарной физике. — М.: «Наука», 1976. — С. 138, 150.