Германій
Германій, Ґерманій, Ge (від лат. Germania — Німеччина) — хімічний елемент номер 32, крихкий сріблясто-білий металоїд. Найпоширеніший напівпровідник.
Кристалізується в кубічну ґратку типу алмазу. Металічний ґерманій стійкий на повітрі за кімнатної температури; швидко окислюється за температури розжарювання (600–700 °C). Поширеність у земній корі (1-2)×10−4 %. Ґерманій — розсіяний елемент. Як домішка зустрічається в мінералах кремнію, меншою мірою — у мінералах заліза і цинку. Власні мінерали дуже рідкісні: сульфосолі — аргіродит, ґерманіт, реньєрит та ін.; подвійний гідратований оксид ґерманію та заліза — штоттит; сульфати — ітоїт, флейшерит та ін. Промислового значення вони практично не мають.
Зміст |
Історія та походження назви[ред.]
Відкритий 1886 року німецьким хіміком Клеменсом Вінклером. Назву утворено від латинізованої назви Німеччини (лат. Germania), батьківщини Вінклера.
Отримання[ред.]
Джерелами ґерманію є поліметалічні руди, викопне вугілля і деякі типи вулканогенно-осадового залізняку. Основну кількість ґерманію отримують попутно з підсмольних вод під час коксування вугілля, із попелу енергетичного вугілля, сфалеритових і магнетитових концентратів.
При певних умовах спалювання вугілля вміст германію у золі збільшується у 10 — 100 разів у порівнянні з вихідним. Для вилучення германію із золи використовується його властивість легкого перегону при температурі коксування. Після конденсації рідких продуктів коксування сполуки германію конденсуються у пірогенетичній воді і смолі. Крім того, висока концентрація германію спостерігається у генераторному пилу при газифікації вугілля. Сьогодні вугілля є одним з основних сировинних джерел для отримання германію.
Застосування[ред.]
Ґерманій застосовують в радіоелектроніці і електротехніці як напівпровідник, в ядерній техніці, приладобудуванні, машинобудуванні та металургії.
Германій є важливим напівпровідниковим матеріалом із шириною забороненої зони 0,66 еВ. Основними донорами для германію є фосфор, літій, арсен; акцепторами — бор, алюміній, галій, індій. Германій — непрямозонний напівпровідник, що ускладнює його використання в оптичних пристроях.
У напівпровідникових приладах використовуються також сплави германію із кремнієм.
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
