Полєнов Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полєнов Василь Дмитрович
рос. Поленов Василий Дмитриевич
Polenov by Repin.jpg
Худ. І. Рєпін, портрет В. Полєнова, 1877 р.
Ім'я при народженні Поленов Василий Дмитриевич
Дата народження 20 травня (1 червня) 1844(1844-06-01)
Місце народження Петербург
Дата смерті 17 лютого 1927(1927-02-17) (82 роки)
Місце смерті Єлабуга
Національність росіянин
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр пейзаж, побутова картина
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Напрямок реалізм
Роки творчості 1872–1920
Твори пейзажі, біблійні сюжети, побутова картина
Сайт [1]

Полєнов Василь Дмитрович (20 травня (1 червня) 1844(18440601), Петербург — 18 липня, 1927, Єлабуга) російський художник. Працював окремо деякий час виставляв свої твори разом з передвижниками. Займався сценографією. декоративно-ужитковим мистецтвом. Викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури.

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Бабця художника з боку матері (Віра Миколаївна Воєйкова) була дочкою відомого російського архітектора Львова Миколи Олександровича, самобутнього представника російської гілки класицизму кінця 18 ст. Це вона виховувалась в родині російського поета Г. Державіна по передчасній смерті своїх батьків. Державін не мав власних дітей, а дружини Львова та Державіна були рідними сестрами.

Віра Миколаївна мешкала в садибі чоловіка Ольшанка в Тамбовській губернії. В садибу Ольшанка влітку і приїздив майбутній художник разом з братом та сестрами. Художницею — аматором була і мати Полєнова, художницею стане і одна з сестер — Олена. Батько, Дмитро Васильович, був маловідомим істроком та археологом, походив з стародавньої дворянської родини. Полєнови мешкали в Петербурзі, а влітку переїздили до Царського Села, де стародавні парки та палаци справили сильне враження на Василя. Мешкав в Царському Селі і Чистяков Павло Петрович, викладач Петербурзької академії мистецтв. Саме під керівництвом Чистякова по запрошенню родини — Василь Дмитрович фахово опановував малюнок.

Навчання[ред.ред. код]

Батьки наполягали на отриманні сином базової освіти в Петербурзькому університеті. Здібний юнак навчався в університеті та водночас в Петербурзькій академії мистецтв. Закінчив обидва вищих заклада у 1872 р.

В академії виконав конкурсну програму (намалював картину на біблійну тему «Христос воскрешає з мертвих дочку Іаіра») та отримав Велику золоту медаль, яка дала право на пенсіонерську подорож за кордон. Саме на цю ж тему виконав свою конкурсну програму ще один вихованець академії — Ілля Рєпін. Навіть тоді знавці мистецтва визнали композицію Іллі Рєпіна — вдалішою.

Пенсіонерство Полєнова[ред.ред. код]

Арешт гугенотки, 1875 р.

Мало обмежений в грошах Полєнов відбув за кордон. Серед міст його перебування — Відень, Мюнхен, Венеція, Флоренція, Неаполь. Але Полєнов переїздить до Парижа, міста-володаря думок російського дворянства, де житиме декілька років. Перебування у Франції відбилося у вивченні її історії та спробах створити декілька картин на сюжети середньовіччя Франції. Картини важко визнати вдалими через анекдотичні, сентиментальні чи удавано драматичні сюжети («Арешт гугенотки», «Право сеньора на першу ніч з цнотливими дівчатами»). Картину «Арешт графіні д'Етремон» — консервативна Академія мистецтв Петербурга визнала достойною і дворянин Полєнов отримав звання академіка.

Повернення в Російську імперію[ред.ред. код]

Худ. В. Полєнов. «Зала зачарованого замку», театральна декорація.

У 1870-ті рр. працював як театральний художник. З 1879 року — член пересувних виставок (російською — Товарищества передвижных виставок). У 1882–1895 рр. — викладач Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Серед учнів Полєнова —

Значний вплив твори Полєнова мали на художню свідомість Головіна, бо палітра Полєнова сяяла за визнанням молодого тоді учня. Головін Олександр Якович вже в роки навчання мав хист колориста і ставив собі значні вимоги в опануванні живопису, його колористичних, змістовних та декоративних якостей. Він стане уславленим театральним художником, слава якого затьмарить театральні твори Полєнова. Але офіційно за класом Полєнова він не рахувався.

Біблійний цикл[ред.ред. код]

Полєнов перебрався жити в Москву, звідки зробив декілька подорожей до Палестини, Сирії, арабського Єгипту, був в Стамбулі. Залишки християнських святинь в мусульманському оточенні навернули художника до біблійних тем, які складуть особливий палестинський цикл.

Пейзажний живопис[ред.ред. код]

Бабусин сад

В 19 столітті пейзажний живопис отримав значний поштовх для свого розвитку і пережив черговий розквіт. Пейзажний живопис посів значне місце в творчості різних художників, займав почеснімісця на виставках, став надзвичайно модним. Французькі художники Барбізонської школи майже цілком присвятили свою творчість пейзажному жанру.

Звернувся до створення пейзажів і Полєнов, який так і не знайшов наскрізної теми для своєї творчості. Зврненя до пейзажів стало рятівним для колористичних здібностей художника. Особливо сильно воно виявилось в його ескізах, які мали самостійну мистецьку вартість.

Ще однією темою творів Полєнова стали старі дворянські садиби, а картини цієї тематики мали успіх («Бабусин сад», «Московський дворик»).

Пейзажі Полєнова[ред.ред. код]

Замальовки в Афінах та Палестині[ред.ред. код]

Власна садиба[ред.ред. код]

Художник вибудував вдасну садибу, яку називав Абатство. Вона була житлом художника і водночас дворянською садибою та майстернею. В шафах зберігалися археологічні знахідки. на стінах — картини, як і в звичайній дворянській садибі. За часів СРСР садибу перейменували в Полєново і зробили музей.

Смерть[ред.ред. код]

Художник помер в місті Єлабуга та похований на узвищщі біля річки Ока.

Перелік картин Полєнова В. Д. в Києві[ред.ред. код]

Низку творів Василя Полєнова зберігає Національний музей російського мистецтва в місті Київ. Серед них -

  • Стамбул. Бухта Золотий Ріг. 1890
  • В човні. Абрамцево. 1880
  • Ранній сніг. Бьохово. 1891
  • Бейрут. 1882
  • За старим Каїром. 1882
  • Зима. Садиба Імоченці. 1880

Джерела[ред.ред. код]

  • Сахарова Е. В., В. Д. Поленов. Письма. Дневники. Воспоминания, 2 изд., М. — Л., 1950;
  • Юрова Т. В., В. Д. Поленов, М., 1961;
  • В. Д. Поленов, Е. Д. Поленова. Хроника семьи художников, М., 1964

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]