Потереба
| село Потереба | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Шепетівський район | ||||
| Громада | Крупецька сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 111 | ||||
| Площа | 0,56 км² | ||||
| Густота населення | 198,21 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 30061 | ||||
| Телефонний код | +380 3842 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°25′23″ пн. ш. 26°44′09″ сх. д. / 50.42306° пн. ш. 26.73583° сх. д.Координати: 50°25′23″ пн. ш. 26°44′09″ сх. д. / 50.42306° пн. ш. 26.73583° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
250 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106 | ||||
| Карта | |||||
  Потереба | |||||
 Потереба | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Потере́ба (пол. Hołowelskie Potereby) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 111 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
На півночі від села бере початок річка Корчик.
Село розташоване на півночі Шепетівського району, на відстані 11 км від автошляху Н25 та 25 км від м. Славута.
Сусідні населені пункти:
Історія[ред. | ред. код]
З початку 20 століття було заселене переважно польськими переселенцями.
У 1906 році село Аннопільської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 23 верст, від волості 9. Дворів 13, мешканців 66[1].
У 1921 році, після підписання Ризького договору за селом проліг кордон між СРСР та Польщею, у селі розташовувалась прикордонна застава.
У 1931 р. було організовано Потеребську польську раду. Діловодство та службове листування було переведено на польську мову.[2] Створення сільських рад дозволило вирішити чимало своїх економічних та соціальних проблем. Отримавши право на відносну самостійність, вони почали активно відроджувати свої господарства, що були зруйновані під час громадянської війни. Наприкінці 1920-х рр. було ліквідовано «неп» та розпочалась форсована насильницька колективізація, селяни виступили проти насильницької колективізації, проти інших заходів радянської влади (зокрема розкуркулення), вимагали демократизації суспільно-політичного та культурного життя. Частими були випадки, коли люди у відчаї намагались перейти кордон з Польщею.[2]
В 1935 р. була ліквідована Потеребська польська рада. Приводом до цього стало повстання селян Шепетівської округи проти колективізації у 1930 р. вони розпочались в Плужанському районі, а потім перекинулись на інші.[2] Після цього було прийняте рішення про депортацію 30 політично неблагонадійних сімей у Луганську область і Казахстан як таких, що не проявили себе під час зміцнення колгоспів і кордону.[3]
Депортантів звинувачували у зв'язках з антисоціальним елементом та родичами у Польщі, контрабанді, проведенні релігійної пропаганди тощо.[2]
Зі спогадів мешканки м. Славута, 1923 року народження, сім'я якої жила в Потеребі:
«1935 рік. Зима була сувора, випало багато снігу, тріщали морози. Наша сім'я відсвяткувала зустріч Нового року, Різдво, готувались до свята Водохрещення. За декілька днів до свята приїхали в Потеребу представники НКВС, зібрали людей на збори, а потім закликали по одному до кабінету. Всім тим, кого викликали, було оголошено зібратись за 7 днів в дорогу з сім'ями...»[3]
«…всіх повантажили у товарні вагони. Возили нас днів 10, спочатку поїзд пішов на Чернігів, там чіпляли вагони з такими, як ми. Потім нас привезли у Харків, де відчепили декілька вагонів, а нас і направили на Донбас. Висадили нас з поїзда на ст.Должанка, де зустрічали нас з музикою і лозунгами про те, що приїхали "добровольці". В дорозі діти позастужувались і до кінця зими важко хворіли. У вагонах було дуже холодно, маленьких дітей відігрівали біля залізної печі, яка стояла посередині вагона. Нас привезли у село Бірюково і поселили в хаті, у якій уже було напалено. Нас поселяли у порожні хати, звідкіль ще раніше відправили сім'ї місцевих козаків до Сибіру.»[3]
Висланим сім'ям було дозволено повертатись на Славутчину у 1947 році.[3]
На початку 30-х років створено колгосп імені Чкалова. В 1960 році після другого укрупнення колгосп ім. Чкалова був приєднаний до колгоспу імені Щорса село Лисиче, пізніше став ССГ «Дружба». В 1994–1996 роках землі Потереби увійшли до підсобного господарства ХАЕС. У 2000 році селяни вирішили повернути право власності на землю, і в 2003 році Господарський суд Хмельницької області задовольнив їх позов. Сьогодні майже всі селянські землі села обробляються фірмами «Інсеко» та «Грін ленд — Славута». Майно колишнього підсобного господарства ХАЕС потрапило у володіння державного підприємства СГП «Хмельницьке», яке збанкрутіло, зараз майно знаходиться під арештом.
Станом на 1 січня 2011 року в Потеребі в 42 будинках мешкали 90 осіб, з них пенсіонерів — 45, дітей шкільного віку — 7, дошкільного — 7, працездатних — 31.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 150 осіб, з яких 71 чоловік та 79 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 111 осіб[5]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[6].
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 17 грудня 2015 р. рішенням № 16 III сесії сільської ради VII скликання.
Герб[ред. | ред. код]
Щит перетятий тричі — ялинопагоноподібно, ялиноподібно та ялинопагоноподібно — на зелені та золоті поля. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ПОТЕРЕБА».
Символізує розташування села серед хвойних лісів. Зелений колір означає лісівництво, а золото — хліборобство[7].
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне полотнище складається з 4-х горизонтальних смуг, розділених ялинопагоноподібно, ялиноподібно та ялинопагоноподібно в співвідношенні 1:2:2:1 — перемінно зеленого та жовтого кольорів[8].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Центральна сільська вулиця -
Сільський будинок -
Сільський стадіон в парковій зоні
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ а б в г Нестеренко В. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20 — 30-ті роки ХХ ст. [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] матеріал газети МИСЛЕНЕ ДРЕВО Ми робимо Україну — українською! [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Місто Славута С.Ковальчук «ДЕПОРТАЦІЯ НА СЛАВУТЧИНІ» матеріал газети «Трудівник Полісся» 7 листопада 2000 р.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Опис герба на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 28 грудня 2015.
- ↑ Опис прапора на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потереба |
- Список населених пунктів України, Хмельницька область [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.]. Потереба (карта) [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.].
- НА МЕЖІ ВИЖИВАННЯ ДІДОВА ГОРА І ПОТЕРЕБА
- Погода в селі Потереба [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- wikimapia Потереба [Архівовано 6 квітня 2013 у WebCite]
