Протиотрути
Протиотрути або антидоти — лікувальні засоби, які застосовують для лікування отруєнь. Одні протиотрути, які запобігають надходженню отрути в кров або уповільнюють цей процес, діють в шлунку, на шкірі, слизових оболонках очей, носа, ротової порожнини (наприклад, активоване вугілля, сода тощо). Інші протиотрути, які усувають токсичні реакції після надходження отрути в організм, вводяться всередину, в пряму кишку, підшкірно, внутрішньо-м'язово, внутрішньовенно, внутрішньосерцево (наприклад, атропін, дипіроксим, унітіол тощо).
В основі дії протиотрути лежать складні, ще не до кінця розкриті механізми — фізичні (розчинення, адсорбція, діаліз, гемосорбція), хімічні (окислення, нейтралізація, утворення комплексних та важкорозчинних сполук) та біохімічні (на основі конкурентних відношень отрути і протиотрути в тих самих або різних біохімічно або фізіологічно важливих системах організму). Важливим для лікувального ефекту є конкурентні відношення між отрутою і протиотрутою за дію на рецептори або активні центри ферментних систем.
За механізмом дії протиотрути поділяють на групи. В практиці широко застосовують комбіновану антидотну терапію разом з іншими засобами (штучне дихання, масаж серця, переливання крові, протишокова терапія, реанімація тощо).
Джерела[ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
