Талій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Талій (Tl)
Атомний номер 81
Зовнішній вигляд
простої речовини
м'який метал
сірого кольору
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
204,3833 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 171 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
588,9(6,10) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d10 6s2 6p1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 148 пм
Радіус іона (+3e) 95 (+1e) 147 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,62
Електродний потенціал Tl←Tl + -0,338В
Tl←Tl3+ 0,71В
Ступені окиснення +3, +1
Термодинамічні властивості
Густина 11,85 г/см³
Питома теплоємність 0,128 Дж/(K моль)
Теплопровідність 46,1 Вт/(м К)
Температура плавлення 576,6 K
Теплота плавлення 4,31 кДж/моль
Температура кипіння 1730 K
Теплота випаровування 162,4 кДж/моль
Молярний об'єм 17,2 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки гексагональна
Період ґратки 3,460 Å
Відношення c/a 1,599
Температура Дебая 96,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Талій — хімічний елемент із атомним номером 81 та відповідна проста речовина, перехідний метал.

Талій

Історія[ред.ред. код]

Відкритий у 1861 р. англ. фізиком і хіміком Вільямом Круксом за допомогою за характерною зеленою лінією в спектрі (відси назва: від грецьк. thallós — молода, зелена гілка). Чистий металічний талій незалежно одержаний Круксом і франц. хіміком Клодом-Огюстом Ламі в 1862 р.

Походження назви[ред.ред. код]

Назву елемент отримав за характерними зеленими лініями свого спектру і зеленим забарвленням полум'я. Від грец. θαλλος — молода зелена галузка.

Властивості[ред.ред. код]

Ат.м. 204,37. У природі існує два стабільних ізотопи203Tl і 205Tl. Радіоактивні ізотопи: 207Tl – 210Tl. Оксиди: Tl2O, Tl2O3.

Подібно до лужних металів (Li-Fr) талій є одновалентним Tl+. TlOH є сильною основою (луг), жовтого кольору. Також утворює (подібні до лужних меалів) політіосульфіди, алкоголяти. Tl2CO3, Tl2SO4, Tl4[Fe(CN)6] — розчинні у воді сполуки, а Tl2[PtCl6] — нерозчинна у воді сіль подібно до K2[PtCl6]. Подібно до калію, рубідію, амонію талій утворює галуни: TlAl(SO4)*12H2O, TlU(SO4)*12H2O. В ряду галогенідів TlF→TlI та AgF→AgI розчинність солей падає (фториди обох металів добре розчиняються у воді).

Деякими своїми властивостями (фізичними та хімічними) талій нагадує свинець. Він важкий, м'який та легкоплавний метал. Хромат та йодид талію — жовтого кольору, нерозчинні у воді солі. Tl3+ подібний до своїх аналогів — індію, галію, алюмінію. Проте тривалентний талій не утворює галуни. Tl3+ — активний окисник, на відміну від своїх аналогів по групі. Цим він подібний до свинцю (IV)та золота (III).

Проста речовина – талій. Блакитно-сірий, важкий, м'який та легкоплавний метал. При температурі нижче 233 оС має щільноупаковану гексагональну кристалічну ґратку, вище 233 оС – об’ємноцентровану кубічну ґратку. При тиску 3,9 гПа ґратка гранецентрована кубічна. Густина 11849 кг/м3. tплав 303,6 оС, tкип 1457 оС. За своїми фізичними та хімічними властивостями талій нагадує свинець. На повітрі легко окиснюється і швидко тьмяніє; з галогенами і киснем взаємодіє при нормальних умовах, з сіркою і фосфором – при нагріванні. Tl3+ подібний до своїх аналогів - індію, галію, алюмінію. Але тривалентний талій не утворює галуни. Tl3+ - активний окисник, на відміну від своїх аналогів по групі. Цим він подібний до свинцю (IV) та золота (III).

Отримання[ред.ред. код]

У пром. масштабах Т. попутно вилучають при переробці сульфідних руд кольорових металів (Pb, Zn, Cu). Його вилучають з промпродуктів свинцевого, цинкового і мідного виробництв. Технічно чистий талій очищають від інших елементів, що містяться в колошниковому пилу (Ni, Zn, Cd, In, Ge, Pb, As, Se, Te), розчиненням в теплій розведеній кислоті з наступним осадженням нерозчинного сульфату свинцю і додаванням HCl для осадження хлориду талію (TlCl). Подальше очищення досягається електролізом сульфату талію у розбавленій сірчаній кислоті з використанням платинового дроту та виділенням талію в атмосфері водню при 350–400° С.

Поширення[ред.ред. код]

Сер. вміст Т. в земній корі (кларк) 4,5•10-5% (мас), зокрема в ультраосновних породах 10−6 %, в основних породах 2×10−5 %, у морській воді 0,01 мкг/л. Як і лужні метали, талій концентрується у верхній частині земної кори — в гранітному шарі, в якому його вміст 1,5×10–4%.

Талій належить до розсіяних елементів. Міститься у обманках і колчеданах цинку, міді й заліза, у калійних солях і слюдах. Відомо лише 7 мінералів талію (круксит (Cu, Tl, Ag)2Se, лорандит TlAsS2, врбаїт Tl4Hg3Sb2As8S20 (або TlSbAs2S5), гутчинсоніт (Pb, Tl)S• Ag2S•5As2S5, авіценіт Tl2O3 і ін.), усі вони вкрай рідкісні.

Т. як ізоморфна домішка входить до кристалічної ґратки ґаленіту, сфалериту, марказиту. Головна маса талію пов'язана із сульфідами й насамперед з дисульфідами заліза. У піриті він установлений в 25 % проаналізованих зразків. Його вміст у дисульфідах заліза нерідко становить 0,1 - 0,2 %, а іноді досягає 0,5 %. У галеніті вміст талію становить 0,003-0,1 %. Високі концентрації талію в дисульфідах і галенітах характерні для низькотемпературних свинцево-цинкових родовищ у вапняках. У деяких сульфосолях вміст талію сягає 0,5 %. Невелика кількість талію зустрічається в багатьох інших сульфідах, наприклад у сфалеритах і халькопіритах деяких мідноколчеданних родовищ його вміст коливається від 25 до 50 г/т.

Найбільша геохімічна подібність талію спостерігається до К, Rb, Cs, Pb, Ag, Cu, Bi. Талій легко мігрує в біосфері. Із природних вод він сорбується вугіллям, глинами, гідроксидами марганцю, накопичується при випаровуваннях води (напр., в озері Сиваш до 5×10−8 г/л). Виявлений у калієвих мінералах (слюді, польових шпатах), сульфідних рудах: галеніті, сфалериті, марказиті ( до 0,5 %), кіноварі.

Застосування[ред.ред. код]

Талій і його сполуки мають невелике за обсягом, але різноманітне застосування.

Сполуки Т. використовують у виробництві оптичного скла, фотоелементів, як компонент легкоплавких і підшипникових сплавів, у приладах для визначення кисню у воді тощо.

Галогеніди талію добре пропускають інфрачервоне проміння. Тому їх використовують в оптичних приладах, що працюють в інфрачервоній ділянці спектра. Монокристали твердих розчинів галогенідів TlBr - TlI і TlCl - TlBr (технічні марки КРС-5 і КРС-6) використовують для виготовлення оптичних деталей у приладах інфрачервоної техніки.

Карбонат талію застосовують для виготовлення скла, що має високу здатність до заломлення. Талій входить до складу речовини електрода селенового випрямляча, є активатором багатьох люмінофорів. Сульфід талію використовують у фотоелементах. Металічний талій — компонент багатьох свинцевих сплавів: підшипникових, кислототривких, легкоплавких.

Кристали TlCl і TlCl-TlBr – як радіатори лічильників Черенкова. Оксид Tl2O входить до складу деяких оптичних стекол. Сульфіди, оксисульфіди, селеніди, телуриди — компоненти напівпровідникових матеріалів, що використовуються при виготовленні фотоопорів, напівпровідникових випрямлячів, відіконів. Водний розчин суміші мурашиної кислоти і малоновокислого талію (важка рідина Клерічі) застосовують для розділення мінералів за щільністю. Амальґама талію, яка твердне при –59 °С, застосовується в низькотемпературних термометрах. Металевий талій використовують для одержання підшипникових і легкоплавких сплавів, а також у кисне-витратомірах для визначення кисню у воді. Ізотоп 204Tl використовують як джерело β-випромінювання у радіоізотопних приладах.

Біологічна роль[ред.ред. код]

Сполуки талію дуже отруйні, чим подібні до ртуті та свинцю. Так, сульфат талію використовують як ефективний засіб у боротьбі з гризунами. Токсичний, ГДК 0,1 мг/м3.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.