Талій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Талій (Tl)
Атомний номер 81
Зовнішній вигляд
простої речовини
м'який метал
сірого кольору
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
204,3833 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 171 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
588,9(6,10) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d10 6s2 6p1
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 148 пм
Радіус іона (+3e) 95 (+1e) 147 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,62
Електродний потенціал Tl←Tl + -0,338В
Tl←Tl3+ 0,71В
Ступені окиснення +3, +1
Термодинамічні властивості
Густина 11,85 г/см³
Питома теплоємність 0,128 Дж/(K моль)
Теплопровідність 46,1 Вт/(м К)
Температура плавлення 576,6 K
Теплота плавлення 4,31 кДж/моль
Температура кипіння 1730 K
Теплота випаровування 162,4 кДж/моль
Молярний об'єм 17,2 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки гексагональна
Період ґратки 3,460 Å
Відношення c/a 1,599
Температура Дебая 96,00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Талій — хімічний елемент із атомним номером 81 та відповідна проста речовина, перехідний метал.

Талій

Зміст

Історія [ред.]

Талій вперше виявив англієць В.Крукс в 1861 році в пилюці сірчанокислотних заводів.

Походження назви [ред.]

Назву елемент отримав за характерними зеленими лініями свого спектру і зеленим забарвленням полум'я. Від грец. θαλλος — молода зелена галузка.

Отримання [ред.]

Технічно чистий талій очищають від інших елементів, що містяться в колошниковому пилу (Ni, Zn, Cd, In, Ge, Pb, As, Se, Te), розчиненням в теплій розведеній кислоті з наступним осадженням нерозчинного сульфату свинцю і додаванням HCl для осадження хлориду талію (TlCl). Подальше очищення досягається електролізом сульфату талію у розбавленій сірчаній кислоті з використанням платинового дроту та виділенням талію в атмосфері водню при 350–400° С.

Властивості [ред.]

Подібно до лужних металів (Li-Fr) талій є одновалентним Tl+. TlOH є сильною основою (луг), жовтого кольору. Також утворює (подібні до лужних меалів) політіосульфіди, алкоголяти. Tl2CO3, Tl2SO4, Tl4[Fe(CN)6] — розчинні у воді сполуки, а Tl2[PtCl6] — нерозчинна у воді сіль подібно до K2[PtCl6]. Подібно до калію, рубідію, амонію талій утворює галуни: TlAl(SO4)*12H2O, TlU(SO4)*12H2O. В ряду галогенідів TlF→TlI та AgF→AgI розчинність солей падає (фториди обох металів добре розчиняються у воді).

Деякими своїми властивостями (фізичними та хімічними) талій нагадує свинець. Він важкий, м'який та легкоплавний метал. Хромат та йодид талію — жовтого кольору, нерозчинні у воді солі. Tl3+ подібний до своїх аналогів — індію, галію, алюмінію. Проте тривалентний талій не утворює галуни. Tl3+ — активний окисник, на відміну від своїх аналогів по групі. Цим він подібний до свинцю (IV)та золота (III).

Застосування [ред.]

Талій і його сполуки мають невелике за обсягом, але різноманітне застосування. Галогеніди талію добре пропускають інфрачервоне проміння. Тому їх використовують в оптичних приладах, що працюють в інфрачервоній ділянці спектра. Карбонат талію застосовують для виготовлення скла, що має високу здатність до заломлення. Талій входить до складу речовини електрода селенового випрямляча, є активатором багатьох люмінофорів. Сульфід талію використовують у фотоелементах. Металічний талій — компонент багатьох свинцевих сплавів: підшипникових, кислототривких, легкоплавких.

Біологічна роль [ред.]

Сполуки талію дуже отруйні, чим подібні до ртуті та свинцю. Так, сульфат талію використовують як ефективний засіб у боротьбі з гризунами.

Див. також [ред.]

Література [ред.]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.