Прімера Дивізіон (Іспанія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прімера Дивізіон
Liga de Futbol Profesional.svg
Засновано 1929
Регіон Іспанія Іспанія
Конфедерація УЄФА
Кількість команд 20
Пониження в класі Сегунда Дивізіон
Внутрішній кубок Кубок Іспанії
Міжнародні турніри Ліга чемпіонів
Ліга Європи
Поточний чемпіон Атлетіко (Мадрид) (10)
Найбільше перемог Реал Мадрид (32)
ТВ-партнер Digital+, GolT, laSexta
Сайт www.lfp.es

Пріме́ра Дивізіо́н Професіональної футбольної ліги Іспанії (ісп. Primera División), відомий також просто як Прімера або як Ла Ліга (ісп. La Liga), є професіональним футбольним турніром клубів з найвищого щабелю системи футбольних ліг Іспанії. Ла Ліга вважається однією з найкращих футбольних ліг у світі.

Дев'ять клубів ставали переможцями Ла Ліги. Починаючи з 1950-х років домінуючими клубами були Реал Мадрид і Барселона. Станом на кінець сезону 2012/13, Реал ставав чемпіоном 32 рази, а Барселона 22 рази. Однак протягом 1930-х і 1940-х років, а також протягом останніх сезонів Ла Ліга була більш конкурентною. У 30-х і 40-х роках з Реалом і Барселоною успішно конкурували Валенсія, Атлетіко Мадрид і Атлетик Більбао, а у 1990-х і 2000-х роках - та ж сама Валенсія і Депортіво Ла-Корунья.

Станом на грудень 2007 року Ла Ліга посідала перше місце у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.[1] У сезоні 2005/06 клуби Ла Ліги вибороли єврокубковий "дубль" - Барселона виграла Лігу Чемпіонів, а Севілья - Кубок УЄФА. До цього останній раз клубам однієї країни таке вдавалося у сезоні 1996/97.

Середня відвідуваність матчів Ла Ліги у сезоні 2006–07 склала 28 838 глядачів, що є третім показником серед футбольних ліг (після Бундесліги і Прем'єр-Ліги), а також сьомим серед усіх спортивних ліг світу.[2]

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Вперше ідею національної футбольної ліги в Іспанії запропонував у квітні 1927 року Хосе Марія Ача, директор клубу Аренас Клуб де Гечо. Після тривалих дискусій стосовно розміру ліги і критеріїв допуску клубів, врешті решт Королівська федерація футболу Іспанії визначила десятку перших учасників Прімера ліги 1928 року. Барселона, Реал Мадрид, Атлетик Більбао, Реал Сосьєдад, Аренас Клуб де Гечо і Реал Уніон приєдналися на правах попередніх переможців Королівського кубка. Атлетик Мадрид (тодішня назва клубу Атлетіко Мадрид), РКД Еспаньол і КЕ Європа одержали право участі у якості попередніх фіналістів кубка, а Расінг Сантадер виборов місце у лізі через перехідний турнір з грою на вибування. Станом на кінець сезону 2007-08 тільки три з членів-засновників, Барселона, Реал Мадрид і Атлетик Більбао, жодного разу не вибували до нижчих дивізіонів.

1930-і роки[ред.ред. код]

Хоча Барселона виграла перший чемпіонський титул, а Реал Мадрид перемагав у 1932 і 1933 роках, на початку лідером іспанського футболу був Атлетик Більбао, посівши перше місце у 1930, 1931, 1934 і 1936 роках і друге - у 1932 і 1933 роках. У 1935 році чемпіоном вперше (і поки востаннє) став Реал Бетіс, який тоді виступав під назвою Бетіс Баломпіє. Лігу було призупинено на період громадянської війни в Іспанії, але клуби республіканської території (крім двох мадридських), розіграли між собою Середземноморську лігу, чемпіоном якої у 1937 році стала Барселона.

1940-і роки[ред.ред. код]

Після поновлення Ліги у 1940-х роках спочатку найсильнішими клубами були Атлетіко Авіасьон, Валенсія і Севілья. Атлетіко Авіасьон (тодішня назва клубу Атлетіко Мадрид) отримав право участі в сезоні 1939-40 лише як заміна Реалу Ов'єдо, чий стадіон було ушкоджено під час війні. Клуб святкував перемогу в перший же сезон, а також захистив свій титул у 1941 році. Інші клуби втратили гравців через вигнання, страту і загибель на війні, але Атлетіко навпаки підсилився завдяки злиттю Атлетик Мадрид і Авіасьон Насьональ з Сарагоси. Молодий передвоєнний склад Валенсії було також збережено, і у післявоєнні роки він виріс у чемпіонів, вигравши титул у 1942, 1944 і 1947 роках, а також посівши друге місце у 1948 і 1949 роках. Севілья також переживала коротку золоту добу, посівши друге місце у 1940 і 1942 роках і виборовши поки що свій єдиний титул у 1946 році. Наприкінці десятиріччя Барселона почала потроху перебирати на себе мантію лідера, ставши чемпіоном у 1945, 1948 і 1949 роках.

Ді Стефано, Пушкаш, Кубала і Суарес[ред.ред. код]

Хоча «Атлетіко» Мадрид (змінивши назву з «Атлетіко Авіасьйон») став чемпіоном у 1950 і 1951 роках під керівництвом натхненника катеначо Еленіо Еррера, 1950-ті роки були початком ери домінування «Барселони» і «Реала». Протягом 1930-х, 1940-х і 1950-х років існували суворі обмеження на кількість іноземних гравців. У більшості випадків клубам дозволялося заявити лише трьох іноземних гравців на гру. Але у 1950-х роках «Реал» і «Барселона» знайшли можливість обійти правила, натуралізувавши Альфредо Ді Стефано, Ференца Пушкаша і Ладислава Кубалу. Натхненна грою Кубали, Барса здобула титул у 1952 і 1953 роках. Ді Стефано, Пушкаш і Франциско Хенто були ядром складу «Реала», який домінував у другій половині 1950-х років. «Реал» виграв лігу у 1954, 1955, 1957 і 1958 роках, поступившись титулом «Атлетику» Більбао у 1956 році. «Барселона» виграла чемпіонат у 1959 і 1960 роках під керівництвом Еленіо Еррера і з Луїсом Суаресом у складі.

Домінування Мадрида[ред.ред. код]

Між 1961 і 1980 роками в Прімера лізі домінував Реал Мадрид, стававши чемпіоном 14 разів, включаючи п'ять перемог поспіль між 1961 і 1965 роками і дві серії з трьох перемог поспіль (1967-69 і 1978-80 рр.). Лише Атлетіко Мадрид зміг скласти гідну конкуренцію Реалу протягом цього періоду, перемігши чотири рази (у 1966, 1970, 1973 і 1977 роках). Ще два титули дісталися Валенсії у 1971 році і Барселоні з Йоханом Кройфом у складі в 1974 році.

1980-і роки[ред.ред. код]

Врешті-решт домінуванню двох клубів з Мадриду було покладено кінець, хоча й тимчасово, двома клубами з країни Басків. Реал Сосьєдад виграв титул у 1981 і 1982 роках, а Атлетик Більбао - у 1983 і 1984 роках. Террі Венеблс привів Барселону до одного титула у 1985 році, після чого Реал Мадрид знову ставав переможцем п'ять раз поспіль (1986-90 рр.) під провідом Лео Беенхаккера. У складі мадридців грав Уго Санчес і легендарна "Когорта стерв'ятника" - Еміліо Бутрагеньо, Мануель Санчіс, Рафаель Мартін Васкес, Мічел і Мігель Пардеса.

1990-і роки[ред.ред. код]

Йохан Кройф повернувся до Барселони в якості тренера у 1988 році, зібравши легендарну "Команду-мрію" з такими гравцями як Хосеп Гвардьола, Хосе Марі Бакеро, Чики Бегиристайн, Гойкоечеа, Рональд Куман, Мікаель Лаудруп і Христо Стоїчков. Ця команда виграла титул чотири рази поспіль між 1991 і 1994 роками, а також виграла Кубок Чемпіонів у 1992 році. Після конфлікту з Кройфом Лаудруп перейшов до головного суперника Барси, Реала, і допоміг йому перервати переможну ходу Барселони у 1995 році. Після цього чемпіонами стали Атлетіко Мадрид у 1996-му і знов Реал Мадрид у 1997-му році. Після успіху Кройфа ще один голандець Луїс ван Галь прибув на Камп Ноу, і з допомогою таких талантів як Луїш Фіґо, Луїс Енріке і Рівалдо Барселона знов виграла титул у 1998 і 1999 роках.

Нове тисячоліття[ред.ред. код]

У новому тисячолітті Реал і Барселона зіштовхнулися з новими іспитами. Між 1993 і 2004 роками Депортіво Ла-Корунья фінішував в трійці призерів десять разів - більше аніж Реал чи Барселона, а у 2000 році, під провідом Хав'єра Ірурета, Депортіво став дев'ятим чемпіоном в історії ліги. Реал Мадрид виборов титул у 2001 і 2003 роках, але все більшу конкуренцію мадридцям складала Валенсія, яка переживала відродження під керівництвом Ектора Купера, дійшовши до фіналу Ліги Чемпіонів у 2000 і 2001 роках. Його наступник Рафаель Бенітес продовжив розпочату справу і привів клуб до чемпіонства у 2002 році і до "дубля" в лізі і кубку УЄФА у 2004 році. Барселона, натхненна грою Рональдіньо, виборола титул в сезонах 2004-05 і 2005-06 (другий раз разом з Лігою Чемпіонів). Одночасно зійшла зірка Севільї, яка хоча й не виграла лігу, двічі поспіль перемогла у кубку УЄФА (2005-06 і 2006-07 - в другому випадку здолавши в фіналі ще один іспанський клуб, РКД Еспаньол). Але наприкінці десятиріччя Реал повернув собі втрачені позиції, ставши чемпіоном у сезонах 2006-07 і 2007-08.

Клуби-учасники[ред.ред. код]

Учасники Прімера дивізіону сезону 2011-12:

Клуб Стадіон Місткість
Атлетик Більбао Сан Мамес 39 670
Атлетіко Мадрид Вісенте Кальдерон 54 851
Барселона Камп Ноу 98 787
Валенсія Месталья 55 000
Вільярреал Ель Мадрігал 25 000
Гранада Нуево Лос-Караменез 16 200
Еспаньйол Корнелла-Ель Прат 40 500
Леванте Сьюдад де Валенсія 25 354
Малага Ла Росаледа 28 963
Мальорка Іберостар 23 142
Осасуна Естадіо Рейно де Наварра 19 500
Райо Вельєкано Тереза Рівера 15 500
Расінг Сантандер Ель Сардінеро 22 124
Реал Бетіс Беніто Вільямарін 52 700
Реал Мадрид Сантьяго Бернабеу 80 354
Реал Сосьєдад Аноета 32 076
Реал Сарагоса Ла Ромареда 34 596
Севілья Рамон Санчес Пісхуан 45 500
Спортінг Хіхон Ель Молінон 29 538
Хетафе Альфонсо Перес 14 400

Чемпіони[ред.ред. код]

Рік за роком[ред.ред. код]

Рік Чемпіон Друге місце Третє місце
1929 Барселона Реал Мадрид Атлетик Більбао
1929-30 Атлетик Більбао Барселона Аренас Клуб де Гечо
1930-31 Атлетик Більбао Расінг Сантандер Реал Сосьєдад
1931-32 Мадрид КФ[3] Атлетик Більбао Барселона
1932-33 Мадрид КФ[3] Атлетик Більбао Еспаньйол
1933-34 Атлетик Більбао Мадрид КФ[3] Расінг Сантандер
1934-35 Бетіс Баломпіє[4] Мадрид КФ[3] Реал Ов’єдо
1935-36 Атлетик Більбао Мадрид КФ[3] Реал Ов’єдо
1936-37 Громадянська війна
1937-38
1938-39
1939-40 Атлетіко Авіасьон[5] Севілья Атлетик Більбао
1940-41 Атлетіко Авіасьон[5] Атлетик Більбао Валенсія
1941-42 Валенсія Реал Мадрид Атлетіко Авіасьон[5]
1942-43 Атлетик Більбао Севілья Барселона
1943-44 Валенсія Атлетіко Авіасьон[5] Севілья
1944-45 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Авіасьон[5]
1945-46 Севілья Барселона Атлетик Більбао
1946-47 Валенсія Атлетик Більбао Атлетіко Авіасьон[5]
1947-48 Барселона Валенсія Атлетіко Мадрид
1948-49 Барселона Валенсія Реал Мадрид
1949-50 Атлетіко Мадрид Депортіво Валенсія
1950-51 Атлетіко Мадрид Севілья Валенсія
1951-52 Барселона Атлетик Більбао Реал Мадрид
1952-53 Барселона Валенсія Реал Мадрид
1953-54 Реал Мадрид Барселона Валенсія
1954-55 Реал Мадрид Барселона Атлетик Більбао
1955-56 Атлетик Більбао Барселона Реал Мадрид
1956-57 Реал Мадрид Севілья Барселона
1957-58 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Барселона
1958-59 Барселона Реал Мадрид Атлетик Більбао
1959-60 Барселона Реал Мадрид Атлетик Більбао
1960-61 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Барселона
1961-62 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
1962-63 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Реал Ов’єдо
1963-64 Реал Мадрид Барселона Реал Бетіс
1964-65 Реал Мадрид Атлетіко Мадрид Реал Сарагоса
1965-66 Атлетіко Мадрид Реал Мадрид Барселона
1966-67 Реал Мадрид Барселона Еспаньйол
1967-68 Реал Мадрид Барселона УД Лас Пальмас
1968-69 Реал Мадрид УД Лас Пальмас Барселона
1969-70 Атлетіко Мадрид Атлетик Більбао Севілья
1970-71 Валенсія Барселона Атлетіко Мадрид
1971-72 Реал Мадрид Валенсія Барселона
1972-73 Атлетіко Мадрид Барселона Еспаньйол
1973-74 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Сарагоса
1974-75 Реал Мадрид Реал Сарагоса Барселона
1975-76 Реал Мадрид Барселона Атлетіко Мадрид
1976-77 Атлетіко Мадрид Барселона Атлетик Більбао
1977-78 Реал Мадрид Барселона Атлетик Більбао
1978-79 Реал Мадрид Спортінг (Хіхон) Атлетіко Мадрид
1979-80 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Спортінг (Хіхон)
1980-81 Реал Сосьєдад Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1981-82 Реал Сосьєдад Барселона Реал Мадрид
1982-83 Атлетик Більбао Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1983-84 Атлетик Більбао Реал Мадрид Барселона
1984-85 Барселона Атлетіко Мадрид Атлетик Більбао
1985-86 Реал Мадрид Барселона Атлетик Більбао
1986-87 Реал Мадрид Барселона Еспаньйол
1987-88 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Атлетіко Мадрид
1988-89 Реал Мадрид Барселона Валенсія
1989-90 Реал Мадрид Валенсія Барселона
1990-91 Барселона Атлетіко Мадрид Реал Мадрид
1991-92 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
1992-93 Барселона Реал Мадрид Депортіво
1993-94 Барселона Депортіво Реал Сарагоса
1994-95 Реал Мадрид Депортіво Реал Бетіс
1995-96 Атлетіко Мадрид Валенсія Барселона
1996-97 Реал Мадрид Барселона Депортіво
1997-98 Барселона Атлетик Більбао Реал Сосьєдад
1998-99 Барселона Реал Мадрид Мальорка
1999-00 Депортіво Барселона Валенсія
2000-01 Реал Мадрид Депортіво Мальорка
2001-02 Валенсія Депортіво Реал Мадрид
2002-03 Реал Мадрид Реал Сосьєдад Депортіво
2003-04 Валенсія Барселона Депортіво
2004-05 Барселона Реал Мадрид Вільярреал
2005-06 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2006-07 Реал Мадрид Барселона Севілья
2007-08 Реал Мадрид Вільярреал Барселона
2008-09 Барселона Реал Мадрид Севілья
2009-10 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2010-11 Барселона Реал Мадрид Валенсія
2011-12 Реал Мадрид Барселона Валенсія
2012-13 Барселона Реал Мадрид Атлетіко Мадрид
2013-14 Атлетіко Мадрид Барселона Реал Мадрид

Успішність клубів[ред.ред. код]

Станом на кінець сезону 2013–14

Клуб Титулів Других місць Переможні роки
Реал Мадрид
32
21
1931–32, 1932–33, 1953–54, 1954–55, 1956–57, 1957–58, 1960–61, 1961–62, 1962–63, 1964–65, 1964–65, 1966–67, 1967–68, 1968–69, 1971–72, 1974–75, 1975–76, 1977–78, 1978–79, 1979–80, 1985–86, 1986–87, 1987–88, 1988–89, 1989–90, 1994–95, 1996–97, 2000–01, 2002–03, 2006–07, 2007–08, 2011–12
Барселона
22
24
1929, 1944–45, 1947–48, 1948–49, 1951–52, 1952–53, 1958–59, 1959–60, 1973–74, 1984–85, 1990–91, 1991–92, 1992–93, 1993–94, 1997–98, 1998–99, 2004–05, 2005–06, 2008–09, 2009–10, 2010–11, 2012–13
Атлетіко Мадрид
10
8
1939–40, 1940–41, 1949–50, 1950–51, 1965–66, 1969–70, 1972–73, 1976–77, 1995–96, 2013–14
Атлетик Більбао
8
7
1929–30, 1930–31, 1933–34, 1935–36, 1942–43, 1955–56, 1982–83, 1983–84
Валенсія
6
6
1941–42, 1943–44, 1946–47, 1970–71, 2001–02, 2003–04
Реал Сосьєдад
2
3
1980–81, 1981–82
Депортіво
1
5
1999–2000
Севілья
1
4
1945–46
Реал Бетіс
1
0
1934–35

Індивідуальні нагороди[ред.ред. код]

Існує велика кількість індивідуальних нагород, найвизначнішими з яких є Трофео Пічічі (або просто Пічічі) найкращому бомбардиру ліги і Трофео Замора - найкращому воротареві (останнім нагороджується воротар з найменшою кількістю голів, пропущених в середньому за гру). Обидві нагороди присуджуються найбільшою спортивною газетою в Іспанії «Марка».

Гвардійці Прімери за історію[ред.ред. код]

станом на початок сезону 2010/11

# Футболіст Роки Ігри
1 Андоні Субісаррета 1981—1998 622
2 Рауль Гонсалес 1994—2010 550
3 Еусебіу 1983—2002 543
4 Франсіско Буйо 1980—1997 542
5 Мануель Санчіс 1983—2001 524
6 Мігель Солер 1983—2003 504
7 Фернандо Єрро 1987—2003 497
8 Хосе Марія Бакеро 1980—1997 483
9 Лорен Хуарос 1984—2002 482
10 Хоакін Алонсо 1977—1992 479

Найкращі бомбардири Прімери за історію[ред.ред. код]

станом на 19 травня 2014 року (кінець сезону 2013/2014рр.)

Країна Футболіст Роки Голи Матчі Середня
результ.
1 Іспанія Тельмо Сарра 1940–1955 251 277 0.91
2 Аргентина Ліонель Мессі 2004– 243 277 0.88
3 Мексика Уго Санчес 1981–1994 234 347 0.67
4 Іспанія Рауль 1994–2010 228 550 0.41
5 Аргентина Іспанія Альфредо Ді Стефано 1953–1966 227 329 0.69
6 Іспанія Сезар Родріґес 1939–1955 223 353 0.63
7 Іспанія Кіні 1970–1987 219 448 0.49
8 Іспанія Пахінью 1943–1956 210 278 0.76
9 Іспанія Мундо 1939–1950 195 231 0.84
10 Іспанія Карлос Сантільяна 1970–1988 186 461 0.40
11 Іспанія Давід Вілья 2003– 185 352 0.53
12 Іспанія Хуан Арса 1943–1959 182 349 0.52
13 Іспанія Гільєрмо Горостіса 1929–1945 178 256 0.70
14 Португалія Кріштіану Роналду 2009– 177 165 1.07
15 Камерун Самюель Ето'о 1998–2009 162 280 0.58
16 Іспанія Луїс Арагонес 1960–1974 160 360 0.44
17 Угорщина Іспанія Ференц Пушкаш 1958–1966 156 180 0.87
18 Іспанія Хуліо Салінас 1982–2000 152 417 0.36
19 Іспанія Адріан Ескудеро 1945–1958 150 287 0.52

(Жирним виділені гравці, що продовжують виступати у Ла Лізі)

Визначні гравці Прімери[ред.ред. код]

Найкращі гравці Європи[ред.ред. код]

Володарі Золотого м'яча за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

Найкращі гравці світу ФІФА[ред.ред. код]

Найкращі гравці світу за версією ФІФА за рік, протягом якого вони грали за клуб Ла Ліги.

Українці в Прімері[ред.ред. код]

Гравець Клуб Сезон Ігри Голи
Василь Рац 600px Crown on blue and white stripes.png«Еспаньйол» 1988/1989 10 0
Сергій Погодін Bianco e Nero.svg«Меріда» 1995/1996 3 1
Дмитро Чигринський 600px Catalano azulgrana.png«Барселона» 2009/2010 12 0
Олександр Яковенко 600px Azzurro e Bianco (Strisce).png«Малага» 2013/2014 9 1

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «UEFA Country Ranking 2008 (англ.)». http://www.xs4all.nl/~kassiesa/bert/. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-12-23. 
  2. «List of attendance figures at domestic professional sports leagues (англ.)». Wikipedia. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-12-23. 
  3. а б в г д Теперішня назва - Реал Мадрид
  4. Теперішня назва - Реал Бетіс
  5. а б в г д е Теперішня назва - Атлетіко Мадрид

Посилання[ред.ред. код]