Пухальський Валентин Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пухальський Валентин Ілліч
Народився 12 серпня 1887(1887-08-12)
Донецька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 14 січня 1981(1981-01-14) (93 роки)
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність скульптор
Alma mater Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Вчителі Гінцбург Ілля Якович, Беклемішев Володимир Олександрович і Залеман Гуго Робертовичd
Членство СХ СРСР і Національна спілка художників України

Валентин Ілліч Пухальський (12 серпня 1887, Берестовський рудник — 14 січня 1981) — український радянський скульптор; член Спілки художників СРСР з 1948 року та Сталінської обласної Спілки художників України з 1949 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 серпня 1887 року на Берестовському руднику поблизу міста Юзівки (тепер Донецьк, Україна) в сім'ї гірничого інженера. Закінчив Ізюмське реальне училище. Навчався у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі[2]. Тоді скульптуру викладав Володимир Беклемішев, анатомію — Гуго Залеман. Займався у студії Іллі Гінзбурга. У 1916 році отримав диплом і звання художника-скульптора з правом викладання в навчальних закладах. Його дипломна робота була удостоєна Державної премії[1].

Після здобуття мистецької освіти працював у Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі[1].

З 1930 року працював в майстерні наочних посібників Сталінського індустріального інституту. З кінця 1930-х років — у Харкському медичному інституті у професора Володимира Воробйова, в майстерні наочних посібників. Під його керівництвом у 1938 році при інституті був створений анатомічний музей[1].

Під час німецько-радянської війни, на початку окупації Донбасу в 1941 році, разом з дочкою Світланою, був відправлений на примусові роботи в Німеччину. Працював і у Варшаві[1]. Був несправедливо репресований. Працював на шахтах Донбасу, скульптором у головного архітектора Донецька. 1946 року перейшов на роботу до Донецького архітектурного художнього ремісничого училища № 26, де викладав і був майстром з ліплення[2].

З 1950 року жив і працював у Сєвєродонецьку[2]. Жив у будинку по вулиці Леніна № 28, квартира 4. Помер 14 січня 1981 року[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Серед робіт:

Погруддя Леніна.
  • погруддя Володимира Леніна у Сєвєродонецьку на вулиці Леніна (1956, бетон; демонтоване у 2014 році);
скульптура
  • «Катерина» (1914; тонований гіпс; 168 см; зайняла перше місце на конкурсі, а автор за неї премію в 1000 рублів; Національний музей Тараса Шевченка)[2];
  • «Григорій Сковорода» (1915, місцезнаходження невідоме);
  • «Шахтар» (1931);
  • серія «Старий Донбас» (1930—1940-ві):
    • «Тягальщик» (тонований гіпс; Донецький обласний художній музей);
    • «Саночник стоячий» (тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Кріпильник» (тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Забійник» (1948, тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Коваль» (тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Молотобоєць» (тонований гіпс; не зберігся);
    • «Саночник за роботою» (тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Забійник за работою» (тонований гіпс; Лисичанський гірничий технікум);
    • «Забійник за роботою» (тонований гіпс; Лисичанський міський краєзнавчий музей);
    • «Вантажник» (тонований гіпс; Лисичанський міський краєзнавчий музей);
    • «Саночник за роботою» (тонований гіпс; Лисичанський міський краєзнавчий музей);
    • «Сані. Кріпильник. Забійник» (тонований гіпс; Лисичанський міський краєзнавчий музей);
    • «Будівельник з „козою“» (тонований гіпс; Музей історії розвитку вугільної промисловості Лисичанського кам'яновугільного району);
    • «Будівельник з „козою“» (тонований гіпс; Сєвєродонецький центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді);
    • «Пічник» (тонований гіпс; Сєвєродонецький центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді);
    • «Тесляр» (тонований гіпс; Сєвєродонецький центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді).
паркова скульптура
  • «Шахтар» у місті Золотому (бетон, 2,0 м);
  • «Футболіст» у Сєвєродонецьку на стадіоні «Хімік» (бетон, 2,0 м; не збереглася);
  • «Робітник» у Сєвєродонецьку на силікатному заводі (бетон, 2,0 м; не збереглася);
  • «Зоя Космодем'янська» у Сєвєродонецьку у Парку культури і відпочинку імені Максима Горького (бетон, 2,0 м; не збереглася);
  • «Ліза Чайкіна» у Сєвєродонецьку у Парку культури і відпочинку імені Максима Горького (бетон, 2,0 м; не збереглася).

Автор численних архітектурних оздоблень на фасадах і в інтер'єрах будинків Сєверодонецька і Лисичанська.

Брав участь у художніх виставках з 1914 року. У 1947 році, в кінотеатрі імені Тараса Шевченка на вулиці Артема у Донецьку, була організована творча виставка майстра, на якій були представлені 32 його роботи[1].

Крім скульптури займася живописом, створював копії картин відомих майстрів, зокрема:

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна таблиця

25 травня 2012 року у Сєвєродонецьку, на будинку по бульвару Дружби народів № 28 (колишня вулиця Леніна), в якому з 1951 по 1981 рік жив митець, встановлена меморіальна дошка[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]