Ярошенко Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярошенко Микола Олександрович
Nikolay YAroshenko Avtoportret.JPG
Автопортрет. 1895 рік.
Дата народження 1846
Місце народження Полтава,
Дата смерті 1898
Місце смерті Кисловодськ
Громадянство Росія Росія
Жанр живопис
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Напрямок Критичний реалізм
Твори портрети, побутовий жанр

Мико́ла Олекса́ндрович Яроше́нко (* 13 грудня 1846, Полтава — †1898, Кисловодськ) — український маляр-жанрист, художник-передвижник. За військовим званням генерал-майор.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився у Полтаві, у сім'ї військовослужбовця Полтавського кадетського корпусу.

Закінчив кадетський корпус у Санкт-Петербурзі (1870) та Михайлівську артилерійську академію.

Спочатку відвідував Рисувальну школу, а потім був вільним слухачем Петербурзької Академії Мистецтв (1867 — 74). Навчався мистецтву під час студійних подорожей до мистецьких центрів Західної Європи (1880 — 95), Палестини, Єгипту тощо; з 1874 часто бував на Кавказі. Ярошенко — активний член і один з визначніших представників товариства «Передвижників». З 1875 року виставляв свої роботи на його пересувних виставках, а з 1876 до кінця життя був активним членом Товариства.

Як портретист Ярошенко створив цілу ґалерію портретів визначних людей культури, серед інших М. Ґе, В. Короленка, В. Соловйова. Визначніші твори Ярошенка: «Кочегар», «В'язень», «Студент», «Курсистка», «Старе й молоде», «Причини невідомі». Твори на укр. теми: «Жид і українець», «Каліки під Києвом», «Жебраки з Києво-Печерської Лаври», «На колисці», «Всюди життя» та ін.

Ярошенко часто приїздив до України, зокрема, в останні роки життя — на Полтавщину й Чернігівщину.

Лікувався на Кавказі й помер у Кисловодську. 1962 там створено музей його імени.

Свою мистецьку спадщину Ярошенка заповів рідному містові. Його портрети, пейзажі Кавказу, жанрові картини, етюди та малюнки зберігаються у Полтавському художньому музеєві. Його твори також є у різних музеях колишнього СРСР.

Галерея [ред.]

«Курсистка», 1880 рік.

Література [ред.]

Посилання [ред.]

Див. також [ред.]