Лисичанськ
| Лисичанськ | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон | Луганська область | ||
| Район/міськрада | Лисичанська міська рада | ||
| Рада | Лисичанська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 4411800000 | ||
| Засноване | 1710 | ||
| Статус міста | з 1938 року | ||
| Населення | ▼ 105,682 (міськрада 121,110) тис. осiб [1] | ||
| Площа | 95,64 км² | ||
| Густота населення | 1 199 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 93100 | ||
| Телефонний код | +380-6451 | ||
| Координати | |||
| Висота над рівнем моря | 217 м | ||
| Водойма | р. Сіверський Дінець, Верхня Біленька | ||
| Міста-побратими | Сєвєродонецьк, Україна |
||
| День міста | 2 вересня | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Вовчоярська, Лисичанськ, Переїзна, Насвітевич | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 101 км | ||
| - автошляхами | 96 км | ||
| До Києва | |||
| - залізницею | 747 км | ||
| - автошляхами | 719 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Комсомольська, 7 | ||
| Веб-сторінка | Лисичанська міськрада | ||
| Міський голова | Дунаєв Сергій Володимирович | ||
Лисича́нськ — місто обласного значення в Луганській області України, одне з найдавніших міст Донбасу й важливий промисловий центр. Залізнична станція на лінії Куп'янськ-Вузловий — Попасна Донецької залізниці. В адміністративному підпорядкуванні Лисичанської міської ради знаходяться міста Новодружеськ і Привілля.
Зміст |
[ред.] Географічні дані
Місто розташовано у західній частині Луганської області, на правому березі ріки Сіверський Донець. По території міста протікає також річка Біленька, довжиною у межах міста 4 км. Площа міста - 95,64 км². Найвища точка 217 м.
Відстань від м. Лисичанська до м. Луганська — залізницею 113 км, шосейними дорогами — 80 км.
Місто Лисичанськ оточене територією Попаснянського району Луганської області.
[ред.] Населення
Адміністративно місту Лисичанськ упорядковані м. Новодружеськ і м. Привілля
Чисельність населення міськради складає – 121,110 тис. осіб. [2]
у тому числі:
- м. Лисичанськ – 105,682 тис. осіб
- м. Новодружеськ – 8,326 тис. осіб
- м. Привілля – 8,307 тис. осіб
із них жінок – 70,0 тис., чоловіків – 58,5 тис. У працездатному віці чисельність населення складає 79,6 тис. осіб, молодше працездатного – 19,2 тис. осіб, старше – 31,0 тис. осіб, пенсіонерів – 40,1 тис. осіб.
[ред.] Історична довідка
Місто Лисичанськ засновано 1710 року, його справедливо вважають колискою Донбасу. Саме тут, у Лисичій балці, більше трьохсот років тому за указом Катерини II було закладено перший у Донбасі рудник, що поклав початок промисловому видобутку кам'яного вугілля. Протягом 48 років, починаючи з 1796 року, Лисичанськ видавав 84 відсотки вугілля, видобутого усім Донбасом, а з 1804 року був єдиним вуглевидобувним містом. Наприкінці XVIII століття в Лисичанську для Луганського ливарного заводу з кам'яного вугілля випалювали кокс. [Джерело?] Це був перший кокс на мінеральному паливі. Перший рудник, перша шахта, перший досвід гірничої справи і виплавлювання чавуну на мінеральній основі – тільки цього було б досить, щоб вважати Лисичанськ одним із найбільш видатних в історичному плані міст Луганщини.
1.jpg)
За даними на 1859 рік у гірничому власницькому селі Лисичанськ (Лисяча Балка) Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 1 623 особи (823 чоловіків та 800 жінок), налічувалось 210 дворових господарства, існувала православна церква та 4 заводи[3].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Лисичанської волості, мешкало 2159 осіб, налічувався 426 дворів, існували православна церква, школа, винний погріб та 7 лавок, проходило 2 ярмарки на рік[4].
1892 року, коли запрацював содовий завод, місто стає місцем зародження хімічної промисловості. Завод “Донсода” став найбільшим підприємством галузі, яке на рубежі ХХ століття давало 80 відсотків усієї соди, що вироблялася в царській Росії, і він займав друге місце в Європі з випуску цієї продукції.
Багатство надр Лисичанська, на основі яких отримали високий розвиток вугільна промисловість і содове виробництво, зумовило зародження і розвиток скляної промисловості. На межі ХІХ–ХХ століть в місті існувало кілька скляних заводів, а 1914 року став до ладу склозавод Лівенгофського акціонерного товариства (зараз ЗАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”).
Завдяки зародженню і розвитку вугільної, хімічної, скляної промисловості, оснащуванню заводів сучасним обладнанням, дослідженню, розвідуванню й видобутку корисних копалин для роботи заводів і шахт Лисичанськ став місцем зосередження промислових початків, експериментів і пошуків, місцем, де мешкали й працювали такі відомі вчені й дослідники, як Лутугін Л. І., Менделєєв Д. І., Зеленцов І. І., Даль І. М., Ковалевський Є. П. та інші.
У ХХ століття Лисичанськ увійшов зі значним економічним потенціалом, який зростав і примножувався. Вже на початку двадцятих років заводи й шахти міста в основному досягли рівня довоєнного 1913 року.
1935 року було утворено державний трест “Лисичанськвугілля”, що об’єднував одинадцять шахт.
1938 року Лисичанськ було віднесено до категорії міст.
[ред.] Природні ресурси
Місто Лисичанськ розташовано на високому правому березі р. Сіверський Донець в зоні континентального клімату степної зони України з підвищеним метеорологічним потенціалом забруднення. Сіверський Донець є основною водною артерією як міста Лисичанська, так і для всієї області.
1.jpg)
Сіверський Донець – джерело питного та технічного водопостачання. Річка – приймач стічних вод підприємств промислового, комунального та сільського господарства, шахтних вод. Довжина її ділянки в межах м. Лисичанська становить 26,5 км. Річка Біленька правий приток р. Сіверський Донець тече через південну частину м. Лисичанська. Довжина її ділянки в межах міста становить 7,7 км. За забрудненими скидами стічних вод р. Сіверський Донець відноситься до найбільш неблагонадійних. В місті є 17 очисних споруд, але обставини з очищенням стічних вод до сьогодні залишаються напруженими.
За довгу історію геологічного розвитку планети, в надрах сформувалися різноманітні корисні копалини. Наше місто не було винятком. Історія розвитку Донецького кам’яновугільного басейну розпочалася у 1700 році з виходом наказу Петра І про пошук рудних родовищ і нерозривно пов’язана з розвитком м. Лисичанська – «колиски Донбасу». При підземному видобуванні кам'яного вугілля на поверхні утворюються терикони (в місті їх 35). Це агресивні джерела забруднення оточуючого середовища. І ця екологічна проблема потребує свого вирішення.
На території міста функціонує 5 вугледобувних підприємств. Виробничі запаси вугілля складають 179,7 млн. тонн. Виробничі потужності - 2,8 млн. вугілля на рік.
Oбсязі реалізованої промислової продукції (2008) — 16,9 млрд грн, (2009) — 14,6 млрд грн.
[ред.] Підприємства
- Лисичанський нафтопереробний завод (Лінос) - є найбільшим нафтопереробним заводом у Східній Європі
- ДКХ «Лисичанськвугілля» — шахтоуправління, що об'єднує 5 вугільних шахт;
- ЗАТ «Лиспи» (Лисичанський пивзавод) — одна з найбільших регіональних броварень України;
- ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» — завод з виробництва скла;
- ЗАТ «ЛисМаш» — завод з виробництва тяжких залізних конструкцій.
- ВАТ «Лисичанська сода» - завод з виробництва харчової, кальцинованої соди.
- Лисичанський м'ясокомбінат
[ред.] Транспорт
Мережа міських маршруток:
- 101 маршрут[5]: "Центр — Шахта «Чорноморка» (вул. Червоногвардійська (Автостанція № 2) — вул. Свердлова — вул. Крупської — вул. Козаченко — вул. 9-го Травня — вул. Свердлова — вул. Червоногвардійська (Автостанція № 2)).
- 106 маршрут[6]: «Березове — Центр (вул. Слов'янська — вул. Генерала Потапенка — вул. Першотравнева — пр-т. Леніна — м-н. Перемоги — вул. Гарібальді — вул. Свердлова — вул. Генерала Потапенка — вул. Слов'янська).
- 109 маршрут[7]: »Центр — ГТВ[8] (вул. Червоногвардійська (Автостанція № 2) — вул. Свердлова — пров. Гірський — вул. Машинобудівників — вул. Червона — вул. Кільцева — кв-л. Молодіжний).
- 111 маршрут[9]: «Пролетарск — Центр (вул. Первомайська — вул. Свердлова).
- 112 маршрут[10]: »Центр — Скляний завод (вул. Червоногвардійська (Автостанція № 2) — вул. Свердлова — пров. Гірський — вул. Машинобудівників — вул. Червона — вул. Жовтнева).
- 191 маршрут[11]: "Центр — Скляний завод — РТІ (вул. Червоногвардійська (Автостанція № 2) — вул. Свердлова — пров. Гірський — вул. Машинобудівників — вул. Червона — вул. Героїв Сталінграду — вул. Кадіївська — вул. Богдана Хмельницького — вул. Краснодонська — вул. Текстильна (прохідна заводу РТІ)).
[ред.] Навчальні заклади
- Лисичанський гірничий технікум
- Лисичанський педагогічний коледж
- Медичне училище
- Філія Рубежанського хіміко-технологічного технікуму
- Філія Константіновського індустріального технікуму
- Лисичанський нафтохімічний технікум
[ред.] Відомі уродженці
- Адамович Сергій Тадейович — український і латиський художник;
- Медведєв Олег Олександрович — журналіст;
[ред.] Примітки
- ↑ Чисельність населення на 1 квітня 2011 року
- ↑ Чисельність населення на 1 жовтня 2010 року та середня за січень–вересень 2010 року
- ↑ Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург. 1859 (рос.), (код 765)
- ↑ Волости и важнейшие селения Европейской России. Выпуск VIII. Санкт-Петербург, 1886. (рос.)
- ↑ 101 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
- ↑ 106 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
- ↑ 109 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
- ↑ Скорочена назва району походить від російської назви заводу: «Резиново-технических изделий»
- ↑ 111 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
- ↑ 112 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
- ↑ 191 Автобус Лисичанск — Карточка маршрута(рос.)
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт Верховної Ради України
- Лисичанськ на сайті Асоціації міст України
- Лисичанськ on-line(рос.)
- Інформаційний портал Лисичанська «Сіті Лисичанськ»(рос.)
- Лисичанський міський інформаційний портал «ЛИСИЧАНСК КАК ОН ЕСТЬ»(рос.)
- Сайт радіоклубу "Лисичанськ"(рос.)
|
|||||||
|
||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||
