Пізньоцвіт осінній

Пізньоцві́т осі́нній (лат. Colchicum autumnale L.) — багаторічна трав'яниста рослина з родини Лілійних.

Народні назви

Дикий шафран, зимовик, мороз, морозець.

Морфологія

Підземна частина — бульбоцибулина, від якої восени розвиваються блідо-рожеві квітки, весною з'являються зелені широколанцетні листки і плоди. Бульбоцибулина дворічна, сидить досить глибоко в ґрунті. Квітки великі (1 —3), рожево-лілові, рідко білі. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні. Вся рослина отруйна.

Місця зростання

Росте на вологих луках в низині, передгір'ї та гірській частині невеличкими заростями по кілька гектарів. Природні зарості пізньоцвіту взято під охорону в межах всього ареалу, їх використовують як насінники.

Використання

З лікувальною метою використовують насіння (лат. Semen colchici), бульбоцибулини (лат. Tuber colchici). Насіння містить сильно отруйний алкалоїд колхіцин, жир, цукор, смолу і дубильні речовини. Квітки містять 0,4—1,8% колхіцину й апігенін. В бульбоцибулинах міститься від 0,08—0,2% колхіцину.

Фармакологічні властивості

Пізньоцвіт раніше вживався проти ревматизму, подагри, невралгії. Інтерес до цієї рослини підвищився з того часу, як доведено порушуючу і затримуючу дію колхіцину на поділ клітинного ядра. Цією властивістю скористались лікарі для затримування росту пухлинних клітин при лікуванні раку шкіри. Лікування проводять під суворим наглядом лікаря.

Збір насіння

Насіння збирають в період його повної стиглості, в червні — липні, розсипають тонким шаром на полотні й сушать у теплому темному місці. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням, приблизно в кінці серпня. Очищають їх від коренів та залишків листкових піхв і використовують свіжими або висушеними.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)