Ридигер Людвік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ридигер Людвік та його асистенти (картина Леона Яна Вичулковського)

Ридиґер Людвік Антон (пол. Ludwik Anton Rydygier; *21 серпня 1850, Дусоцин — †25 червня 1920, Львів) — польський лікар, хірург, професор, доктор медицини, керівник кафедри хірургії (18971919), декан медичного факультету (18981899, 19111912), ректор (19011902) Львівського університету, бригадний генерал Польського війська, засновник Львівської хірургічної школи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Дусоцин (пол. Dusocin) біля Ґрудзяча (пол. Grudziądz) в Прусії в сім'ї власника маєтку Кароля Рієдіґера (нім. Karol Riediger). З молодих років явно демонстрував своє польське походження.
Розпочав навчатися в початковій гімназії Collegium Marianum в містечку Пельпліні (пол. Pelplin, воєводство Поморське), відтак у1859-1861 роках навчався в гімназії в м Хойніце (пол. Chojnice), потім — у гімназії в Хелмно (пол. Chełmno), яку закінчив у 1869 році. В 18691873 роках отримав медичну освіту: спочатку в Кракові (пол. Kraków), згодом — в університеті міста Ґрейфсвальд (нім. Greifswald), де змінив прізвище на Rydygier. Диплом лікаря отримав 8 грудня 1873 року, докторську працю захистив у лютому 1874 року.
Після завершення навчання працював у хірургічних клініках у м. Ґданську (18741877) та в м. Грейфсвальді (1877). У 1878 році в місті Єна пройшов габіліта́цію і рік пропрацював асистентом клініки хірургії. В 1879 році повернувся до Хелмна, де створив невелику, але сучасну приватну лікарню, пропрацював у ній 8 років (до 1887 р.) і написав чимало наукових праць з хірургії. В 1881 році намагався перейти на кафедру хірургії Яґеллонського університету в Кракові, але Теодор Більрот (нім. Theodor Billroth) пролобіював призначення на посаду завідувача свого учня Яна Мікуліча-Радецького (пол. Jan Mikulicz-Radecki). Лише в 1887 р., після переходу Мікуліча до Вроцлава, Ридиґера запросили очолити цю кафедру. На цій посаді він пропрацював 10 років, в 18881889 роках був деканом медичного факультету Краківського університету.
В 1897 Ридиґера запросили в якості професора очолити нову кафедру і клініку хірургії Львівського університету. Він переїжджає до Львова і залишається в місті назавжди: в 18971919 роках завідує кафедрою хірургії, 18981899 і 19111912 роках — працює деканом медичного факультету, 19011902 роках — ректором Львівського університету. Ридиґер категорично відхиляє запрошення перейти на роботу в Карлів університет в Празі. Єдиним періодом, коли Ридиґер працював поза межами Львова, була Перша світова війна — професор керував військовим шпиталем у Брно — однак одразу ж по завершенні військових дій повернувася до рідного міста.
Ридиґер був одним з найвидатніших світових хірургів, блискучим оператором, автором понад 200 наукових праць і нових методик лікування, талановитим організатором, засновником Львівської хірургічної школи. Пожиттєвий голова Товариства та з'їздів хірургів Польщі. Президент Львівського лікарського товариства (1904). За здобутки в медичній науці та освіті нагороджений дворянським титулом і почесним званням Радника Австрійського уряду (1897). Деякі запроваджені ним методики операцій на шлунку, при раку прямої кишки, ампутації, кардіохірургічні, ортопедичні, урологічні та пластичні втручання широко застосовуються і сьогодні.
У 1889 році він зініціював і організував проведення першого у Польщі з'їзду хірургів (ці з'їзди в 1921 році дали початок Товариству Польських Хірургів (пол. Towarzystwo Chirurgów Polskich).
У 1918 році у Львові брав участьУкраїнсько-польській війні. В ході боїв за Львів активно включився в творення медико-санітарних служб Польського війська. Був зарахований до Польського війська в чині генерал-лейтенанта. У 1920 році розпочав організацію військових шпиталів. Був головним санітарним лікарем Генерального округу «Помор'я» (пол. Okręg Generalny "Pomorze"), консультантом і головним хірургом штабу напрямку «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”). В 1920 році отримав звання бригадного генерала.
25 червня 1920 року раптово помер. Спершу був похований на Личаківському цвинтарі, пізніше перепохований на Меморіалі орлят (пол. Cmentarz Orląt Lwowskich).

Напрями наукових досліджень[ред.ред. код]

Хірургія органів шлунково-кишкового тракту, кісток і суглобів; другим у світі виконав резекцію пілоричного відділу шлунка з приводу раку (1880); першим у світі виконав резекцію шлунка з приводу стенозуючої виразки дванадцятипалої кишки (1881); довів, що можна накладати шви на серце при його пораненні (1893); опрацьовував питання хірургічного лікування туберкульозу кісток та суглобів, пластики кісток та псевдоартрозів, антисептики й асептики в хірургії; удосконалив техніку накладання кишкових швів, перев'язування великих судин у лікуванні міоми матки; запропонував нові методи операційного лікування патології сечовивідних шляхів, передміхурової залози, онкологічних захворювань.

Учні та співпрацівники Ридиґера[ред.ред. код]

Основні праці[ред.ред. код]

  • Experimentelle Beiträge zur Lehre von Wirkung der Carbonsäure (дипл. праця) (1874);
  • Eine neue Methode zur Behandlung der Pseudoartrosen (1878);
  • Ueber Pylorusresektion (1882);
  • Podręcznik chirurgii szczegułowej. Kraków, 1884-93, T.1-2;
  • Wie soll man chloroformieren (1893);
  • Die Behandlung der Gelenkstuberculose (1895);
  • Drugi mój sposób wycinania żołądka (1904);
  • O leczeniu przerostu gruczołu krokowego (stręczu) (1906);
  • Kilka uwag o wycinaniu żołądka w 25 rocznicę pierwszego mego wycięcia odżwiernika (1906).

Бібліографія[ред.ред. код]

•Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. Lwów, 1899, Т. 1: 146—154;
•Herman MW. Z kroniki Towarzystwa Lekarskiego Lwowskiego. Lwów, 1907: 20-21;
•Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. Lwów, 1912, Т. 2: 353—355;
•Lwow Tyg Lek 1920, № 7: 61-62;
•Шапиро И. Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. Львов, ЛГМИ, 1959: 180—181;
•Biographisches Lexikon der hervorragenden Arzte. Munchen, 1962: 1347;
•Zwozdziak W. Historia wydzialu lekarskiego Universytetu Lwowskiego. Arch Hist Med 1965, T. 28, № 3: 210—211;
•Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. Львів, ЛДМІ, 1966: 127—128;
•Меделян А. И. Хирургия 1971, № 3:151-153;
•Polski słownik biograficzny. Kraków, 1984, T. 33: 431—434;
•Большая Советская Энциклопедия. Москва, 1985; Т. 25:1615;
•Валігура Я. Медичні кадри 21.09.1989, № 25;
•Album chirurgów polskich. Wrocław, 1990: 248—251 [фото];
•Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydziaiu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894—1918. Wrocław, 1992: 13, 14, 20, 30, 39, 54-58, 61, 74, 79, 82, 98, 100—103, 124, 131, 135, 141;
•Львівський державний медичний інститут. Львів, Словник, 1994: 5, 20, 22, 148, 149, 156, 178;
•Nowa encyklopedia powszechna. Warszawa, 1996, T. 5: 655;
Лупій Г. Личаківський цвинтар. Львів, Каменяр, 1996: 223;
•Валігура Я. С., Оборін М. О. Ридигер. Львів, 2000;
•Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. Львів, НТШ, 2004: 45, 52, 61, 227;
•Державний архів Львівської області: ф. 26, оп. 5, спр. 1663;
•Οsterreichische Nationalbibliotek: WBIS: D461-060-4, DA3508335680; P59121, DA3546110676; DBA: I 1070, 378—381; II 1113, 54-56;

Посилання[ред.ред. код]