Рутгер Гауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рутгер Гауер
Rutger Hauer
Rutger Hauer.jpg
Ім’я при народженні Рутгер Улсен Гауер
Rutger Oelsen Hauer
Народження 23 січня 1944(1944-01-23) (70 років)
м. Брекелен, провінція Утрехт, Нідерланди
Роки діяльності 1968 - донині
Дружина Гайді Мерз (розлучення)
Інеке тен Кате
Сторінка в інтернеті www.rutgerhauer.org

Ру́тгер У́лсен Га́уер (нід. Rutger Oelsen Hauer, МФА: [ˈrʏtxər ˈulsə(n) ˈɦʌu̯wər] Рю́тхур У́лсю Га́вур, * 23 січня 1944, м. Брекелен, провінція Утрехт, Нідерланди) — нідерландський і американський актор, продюсер, режисер та сценарист.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 січня 1944 року в акторській родині, в нідерландському містечку Брекелені, у кількох десятках кілометрів на південь від Амстердама. Батько, Аренд Гауер, викладав акторську майстерність у місцевому театральному коледжі, а мати, Тьонке Гауер, — драматургію. У ранньому дитинстві Рутгера і трьох його сестер виховувала нянька в Амстердамі — батьки постійно роз'їжджали по країні з гастролями. У 5 років Рутгер з'являється на театральній сцені, а перший його дебют у театрі відбувся 8 червня 1955 року в трагедії Софокла «Аякс».

Юність[ред.ред. код]

Рутгер був неслухняною дитиною. Якось, граючи з сірниками, підпалив копицю сіна. У 15 років втік із дому. Найнявся на торговельне судно свого діда і майже рік був у плаванні. Це дало йому можливість подивитися світ, побувати в Пакистані, Канаді, Сінгапурі, Сайгоні, Перській затоці, познайомитися зі вдачею та побутом усяких народів. Тоді ж Рутгер виявив у собі здатність легко вивчати мови — володіє англійською, німецькою, французькою та італійською, крім своїх рідних — нідерландської та фризької.

Дальтонізм, успадкований від прадіда, завадив продовжити кар'єру моряка. Повернувшись додому, відвідує вечірню школу, а вдень працює (декоратор сцени, автомобільний мийник, тесля і т. д.). Його пристрасть до автомобілів і мотоциклів, що виникла в цей час, і навички, які одержав, пізніше дозволять робити найнебезпечніші автомобільні трюки в «попутнику» (Hitcher, 1986) без дублера.

Театр[ред.ред. код]

У 1962 році вступає до театрального інституту в Базелі (Швейцарія). Через 2 роки Хауер найнявся солдатом в армію. Два роки віддано десантним військам, але незабаром Рутгер удався до допомоги приятеля-лікаря — він симулював психічну неврівноваженість, щоб уникнути подальшої служби. Пробувши якийсь час у психлікарні, переконавши лікарів у своїй непридатності до військової служби, повертається до інституту. Потім була акторська школа в Амстердамі, після чого одержує місце в Королівському театрі. У Базелі Гауер одружився, від цього шлюбу з'явилася дочка Айша.

З 1967 року почав грати в театрі «Noorder Compagnie», де 1973 року сам поставив дві п'єси, а в 1968 — дебютував у кіно. Тоді ж зустрівся зі своєю майбутньою другою дружиною — Інеке, художницею та скульптором. Вони одружилися в 1985 році.

Кінокар'єра[ред.ред. код]

Нідерланди[ред.ред. код]

Його перша поява перед телекамерою відбулася ще 12 грудня 1956 року, коли проводили зйомки спектаклю «Асмодей» (Asmodee). Потім була епізодична роль у картині «Пан Гаварден» (Monsieur Hawarden, 1968), але в змонтовану версію кадри за участю Гауера не ввійшли. Перша популярність прийшла до молодого актора вже за рік, після участі в телесеріалі «Флоріс» (Floris, 1969).

Так почалася його довголітня співпраця з нідерландським режисером Полом Верховеном, що тривала понад 10 років і принесла світове визнання. Цей режисер зміг угадати і втілити на екрані подвійність вигляду та суті Гауера, який може бути й «занепалим ангелом», і «диявольським поріддям», сполучати загадкову зовнішність і внутрішнє сум'яття, таїти в собі боріння різноспрямованих сил[1]. Перший їхній фільм називався «Турецькі насолоди» (1973) — драма за романом нідерландського автора Яна Волкерса (Jan Wolkers), яку номінували в 1974 році на премію «Оскар» у категорії «найкращий закордонний фільм».

Знявши Рутгера в п'ятьох відомих фільмах різних жанрів («Турецькі насолоди», 1973, «Кіті-шелихвістка», 1975, «Жовтогарячий солдат», 1977, «Молодці», 1980, «Плоть і кров», 1985), Верховен уважав, що Хауер, на відміну від іншого протеже режисера Е. Краббе, виражає «світлу сторону єства»[1].

Голівуд[ред.ред. код]

Пол Верховен також мав намір знімати Гауера і у своєму американському дебюті — фантастичному бойовику «Робокоп» (1987). Але перед зйомками посварився з актором — після його успіху у двох популярних картинах «Бігун по лезу» (1982) і «Попутник» (1986) (причини сварки не розголошувано).

У Голівуді Рутгер Гауер уперше з'явивися у фільмі «Нічні яструби» (1981) з Сільвестром Сталлоне в головній ролі, де зіграв убивцю Вульфгара. В акторстві Рутгер побачив для себе нові можливості самовираження. Він наймає відомого репетитора, у якого бере уроки американського варіанта англійської мови, щоб американські глядачі в майбутньому не чули його європейський акцент.

Після кількох вдалих картин, Гауер стає відомим у США актором, чиє ім'я почали ставити першим на кіноафішах і плакатах. Фільм «Бігун по лезу» став класикою наукової фантастики — першу версію картини додали до Національного архіву фільмів (National Film Archives), який підтримує бібліотека Конгресу США. У цей час Хауер купує на Каліфорнійському узбережжі віллу і власноруч будує величезний трейлер, який використає під час зйомок на виїзді.

Наприкінці 1980-их років потрапив до п'ятдесяти «найпридатніших до обліку» акторів у світі в списку, зробленому елітним виданням «Hollywood Reporter».

Автограф Рутгера Гауера

Активно знімається в американських фільмах — «Взяти живим або мертвим» (Wanted: Dead or Alive, 1987), «Кров героїв» (The Blood of Heroes, 1989), «Сліпа лють» (Blind Fury, 1990), «Заручені смертю» (Deadlock, 1991), «Гра на виживання» (Survivimg the Game, 1993). Спроба поміняти амплуа і зіграти, наприклад, в Італії в проблемній мелодрамі «У місячну ніч» (In una notte di chiaro di luna, 1989) була невдалою. Виняток — лише одна робота актора: роль паризького пияка польського походження у філософській притчі «Легенда про святого пияка» (La Leggenda del santo bevitore, 1988) італійського режисера Ерманно Ольмі (у 1988 фільм отримав «Золотого лева» Венеційського фестивалю).

Незалежні кіностудії[ред.ред. код]

В 1990-х роках все частіше співпрацює з невеликими незалежними кіностудіями, намагаючись відійти від нав'язаного йому Голівудом образу. Це зменшило його популярність у США, але у себе на батьківщині — у Нідерландах — залишається дуже популярним, про що свідчить гучне святкування його 50-річчя в 1994 році. Тоді показано ретроспективу його найвідоміших картин, перед якою йшов документальний фільм «Актор у жовтогарячому» (Acteur van Oranje). Через рік, до 100-річчя світового кінематографа, поштова служба Нідерландів випустила ювілейний набір марок, одна із яких зображала Гауера в ролі з картини «Турецькі насолоди».

Друга половина 1990-х років і початок нового тисячоліття для актора, який уклав контракт зі своїм новим агентом Джоан Гайлер (англ. Joan Hyler), почалися досить вдало. У цей період він знімається у фільмах кіностудії «Hallmark» — «Заклик предків» (The Call of the Wild, 1996) за романом Джека Лондона і «Мерлін» (Merlin, 1998). На телеканалі «NBC» — у фентезійній казці «Десяте королівство» (The 10th Kingdom, 1999), де зіграв роль злого Мисливця. Кінокартину «Саймон Магус» (Simon Magus, 1998), де зіграв м'якого й доброго читця поезії Альбрехта (Count Albrecht), презентовано на декількох міжнародних кінофестивалях.

У квітні 1999 року одержує в Нідерландах звання «Найкращий актор століття». Святкування нагороди на нідерландському телебаченні вилилося в нову ретроспективу його фільмів, проведену без зупинок протягом цілого дня.

У 2000 році актор спробував себе в режисурі, в результаті чого на екрани вийшов короткометражний фільм «Кімната» (The Room), що одержав в наступному році Приз глядацьких симпатій на Паризькому кінофестивалі (Paris Film Festival) як «найкращий короткометражний фільм».

Фільмографія[ред.ред. код]

Актор[ред.ред. код]

Рік Українська назва Назва мовою оригіналу Роль
2011 Обряд The Rite Іштван Ковака
2010 Полісмен та гроші Smoke and Ochre Абрахам Jonker
2009 Сьогодні опівдні Tonight at Noon Дієго
Барбаросса Barbarossa Фредеріко Барбаросса
Глибина Глубина Фридрих Урман
Mill and the Cross Mill and the Cross Пітер Bruegel
Precious Precious Francois Hertzog
Oogverblindend Oogverblindend
2008 Spoon Spoon Віктор Spoon
Щастя, що вислизає Happiness Runs Insley
Король Мотор Сіті (ТБ) Prince of Motor City, The
Рапсодія Rhapsody, The
Втеча нареченої Bride Flight Френк
Magic Flute Diaries Magic Flute Diaries Доктор Річард Nagel
2007 Початок кінця (ТБ) Starting Over Пітер Rossen
Бігун-МакАлістер, Moving McAllister Maxwell McAllister
Вбити за 75 секунд 7eventy 5ive Детектив Джон Criton
Гол-2: Життя, як мрія Goal II: Living the Dream Rudi van der Merwe
2006 Місія порятунку-2: Місце удару (відео) Hunt for Eagle One: Crash Point, The Gen. Frank Lewis
Ментор Mentor Sanford Pollard
Мінотавр Minotaur Cyrnan
Місія порятунку (відео) Hunt for Eagle One, The Gen. Frank Lewis
2005 Дзеркальні війни: Відбиток перший Зеркальные войны: Отражение первое представник замовника
Пригоди Посейдона (ТБ) Poseidon Adventure, The Bishop August Schmidt
Дракула 3: Спадок (відео) Dracula III: Legacy Dracula III
Бетмен: Початок Batman Begins Ерл
Місто гріхів Sin City Кардинал Рорк
2004 У тіні кобри In the Shadow of the Cobra Gallo
Наставник Camera ascunsa Sebastian
Доля Салема (ТБ) 'Salem's Lot Kurt Barlow
Темпеста: порочна пристрасть Tempesta Van Beuningen
2002 Зізнання небезпечної людини Confessions of a Dangerous Mind Keeler
Воїни (відео) Warrior Angels Grekkor
Палючий день Scorcher Президент Нельсон
Банкіри Бога I banchieri di Dio Cardinale Marcinkus
2001
2000
1999
1998
1986 Попутник The Hitcher
…..

Продюсер[ред.ред. код]

1. «Oogverblindend» (2009)
2. «Містер Стітч» (ТВ) (Mr. Stitch, 1995)
3. «Крижана безмовність» (рос. — Ледяное безмолвие, англ. — Arctic Blue, 1993)
4. «Submitting» (1989)

Режисер[ред.ред. код]

1. «Starfish Tango» (відео) (2006)
2. «Кімната» (Room, The, 2001)

Сценарист[ред.ред. код]

1. «У місячну ніч» (In una notte di chiaro di luna, 1989)

Нагороди[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Рутгер Гауер на червоній доріжці 1-го Одеського міжнародного кінофестивалю, 16 липня 2010, Одеса, Україна
  • Рутгера Гауера називають «нідерландський Пол Ньюмен».
  • Зріст актора — 1,85 м.
  • Він — дальтонік. Цю ваду успадкував від свого прадіда.
  • За заявою Енн Райс, коли вона писала «Інтерв'ю з вампіром», Лестата уявляла у вигляді Рутгера Гауера. Однак для екранізації пропонувала Джуліана Сендзу, бо Гауер був вже занадто старий для цієї ролі. Але врешті вампіра зіграв Том Круз.
  • Спочатку Пол Верховен хотів, щоб саме Гауер зіграв головну роль у фільмі «Робокоп».
  • Його ім'я й прізвище закінчується на «er». Він зіграв в 13 фільмах, назви яких закінчуються на «er» або «ers» і вісім персонажів, чиї імена закінчуються на «er».
  • Рутгер Гауер — захисник довкілля. Боровся за звільнення співзасновника організації «Грінпіс» Пола Вотсона, засудженого за затоплення бракон'єрського норвезького судна-китобоя.
  • Заснував фонд із дослідження СНІДу — "Фонд Рутгера Хауера «Морська зірка».
  • Перш ніж присвятити себе акторській кар'єрі, п'ять років провів у трупі пантоміми.
  • У липні 2010 року Рутгер Гауер одвідав Україну, ставши спеціальним гостем Першого одеського міжнародного кінофестивалю, який відбувся з 16 по 24 липня в Одесі. На фестивалі актор взяв участь у церемонії відкриття у Одеському оперному театрі, а також провів два майстер-класи для учасників «Літньої кіношколи». Відео з з майстер-класів Рутгера Гауера в Одесі- відеоканал Одеського міжнародного кінофестивалю на You Tube [1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Про Рутгера Хауера на сайті www.kinofilms.com.ua(укр.)

Посилання[ред.ред. код]