Рутгер Гауер

Рутгер Гауер Rutger Hauer
Ім’я при народженні	Рутгер Улсен Хауер Rutger Oelsen Hauer
Народження	23 січня 1944(1944-01-23) (69 років) м. Брекелен, провінція Утрехт, Нідерланди
Роки діяльності	1968 - донині
Дружина	Гайді Мерз (розлучення) Інеке тен Кате
Сторінка в інтернеті	www.rutgerhauer.org

Ру́тгер У́лсен Га́уер (нід. Rutger Oelsen Hauer, МФА: [ˈrʏtxər ˈulsə(n) ˈɦʌu̯wər] Рю́тхур У́лсю Га́вур, * 23 січня 1944, м. Брекелен, провінція Утрехт, Нідерланди) — нідерландський і американський актор, продюсер, режисер та сценарист.

Біографія

Народився 23 січня 1944 року в акторській родині, в нідерландському містечку Брекелені, у кількох десятках кілометрів на південь від Амстердама. Його батько, Аренд Хауер, викладав акторську майстерність у місцевому театральному коледжі, а мати, Тьонке Хауер, — драматургію. У ранньому дитинстві Рутгера і трьох його сестер виховувала нянька в Амстердамі — бо батьки постійно роз'їжджали по країні з гастролями. Уже в п'ять років Рутгер з'являється на театральній сцені, а перший його дебют у театрі відбувся 8 червня 1955 року в трагедії Софокла «Аякс».

Юність

Рутгер був неслухняною дитиною. Якось, граючи з сірниками, підпалив копицю сіна. У 15 років він втік із дому. Найнявся на торговельне судно свого діда і майже рік був у плаванні. Це дало йому можливість подивитися світ, побувати в Пакистані, Канаді, Сінгапурі, Сайгоні, Перській затоці, познайомитися зі вдачею та побутом усяких народів. Тоді ж Рутгер виявив у собі здатність легко вивчати мови. Він володіє англійською, німецькою, французькою та італійською мовами, крім своїх рідних - нідерландської та фризької.

Дальтонізм, успадкований від прадіда, завадив Хауеру продовжити кар'єру моряка. Повернувшись додому, він одвідує вечірню школу, а вдень працює (декоратор сцени, автомобільний мийник, тесля і т.д.). Його пристрасть до автомобілів і мотоциклів, що виникла в цей час, і навички, які він одержав, пізніше дозволять робити найнебезпечніші автомобільні трюки в «Попутнику» (Hitcher, 1986) без дублера.

Театр

У 1962 році вступає до театрального інституту в Базелі (Швейцарія). Через два роки Хауер найнявся солдатом в армію. Два роки віддано десантним військам, але незабаром Рутгер удався до допомоги приятеля-лікаря — він симулював психічну неврівноваженість, щоб уникнути подальшої служби. Пробувши якийсь час у психлікарні, Хауер, переконавши лікарів у своїй непридатності до військової служби, повертається до інституту. Потім була акторська школа в Амстердамі, після чого він одержує місце в Королівському театрі. У Базелі Хауер одружився. Від цього шлюбу в нього з'явилася дочка Айша.

З 1967 року Хауер почав грати в театрі «Noorder Compagnie», де 1973 року сам поставив дві п'єси, а в 1968 — дебютував у кіно. Тоді ж зустрівся зі своєю майбутньою другою дружиною — Інеке, художницею та скульптором. Вони одружилися в 1985 році.

Кінокар’єра

Нідерланди

Його перша поява перед телекамерою відбулася ще 12 грудня 1956 року, коли проводили зйомки спектаклю «Асмодей» (Asmodee). Потім була епізодична роль у картині «Пан Гаварден» (Monsieur Hawarden, 1968), але в змонтовану версію кадри за участю Хауера не ввійшли. Перша популярність прийшла до молодого актора вже за рік, після участі в телесеріалі «Флоріс» (Floris, 1969).

Так почалася його довголітня співпраця з нідерландським режисером Полом Верховеном, що тривала понад 10 років і принесла Рутгеру Хауеру світове визнання. Цей режисер зміг угадати і втілити на екрані подвійність вигляду та суті Хауера, який може бути й «занепалим ангелом», і «диявольським поріддям», сполучати загадкову зовнішність і внутрішнє сум'яття, таїти в собі боріння різноспрямованих сил . Перший їхній фільм називався «Турецькі насолоди» (1973) — драма за романом нідерландського автора Яна Волкерса (Jan Wolkers), яку номінували в 1974 році на премію «Оскар» у категорії «найкращий закордонний фільм».

Знявши Рутгера в п'ятьох відомих фільмах різних жанрів («Турецькі насолоди», 1973, «Кіті-шелихвістка», 1975, «Жовтогарячий солдат», 1977, «Молодці», 1980, «Плоть і кров», 1985), Верховен уважав, що Хауер, на відміну від іншого протеже режисера Е. Краббе, виражає «світлу сторону єства» .

Голівуд

Пол Верховен також мав намір знімати Хауера і у своєму американському дебюті — фантастичному бойовику «Робокоп» (1987). Але перед зйомками посварився з актором — після його успіху у двох популярних картинах «Бігун по лезу» (1982) і «Попутник» (1986) (причини сварки не розголошувано).

У Голівуді Рутгер Хауер уперше з'явивися у фільмі «Нічні яструби» (1981) з Сільвестром Сталлоне в головній ролі, де зіграв убивцю Вульфгара. В акторстві Рутгер побачив для себе нові можливості самовираження. Він наймає відомого репетитора, у якого бере уроки американського варіанта англійської мови, щоб американські глядачі в майбутньому не чули його європейський акцент.

Після кількох вдалих картин, Хауер стає відомим у США актором, чиє ім'я почали ставити першим на кіноафішах і плакатах. Фільм «Бігун по лезу» став класикою наукової фантастики — першу версію картини додали до Національного архіву фільмів (National Film Archives), який підтримує бібліотека Конгресу США. У цей час Хауер купує на Каліфорнійському узбережжі віллу і власноруч будує величезний трейлер, який використає під час зйомок на виїзді.

Наприкінці 1980-их років Рутгер Хауер потрапив до п'ятдесяти "найпридатніших до обліку» акторів у світі в списку, зробленому елітним виданням «Hollywood Reporter».

Автограф Рутгера Хауера

Хауер активно знімається в американських фільмах — «Взяти живим або мертвим» (Wanted: Dead or Alive, 1987), «Кров героїв» (The Blood of Heroes, 1989), «Сліпа лють» (Blind Fury, 1990), «Заручені смертю» (Deadlock, 1991), «Гра на виживання» (Survivimg the Game, 1993). Спроба поміняти амплуа і зіграти, наприклад, в Італії в проблемній мелодрамі «У місячну ніч» (In una notte di chiaro di luna, 1989) була невдалою. Виняток — лише одна робота актора: роль паризького пияка польського походження у філософській притчі «Легенда про святого пияка» (La Leggenda del santo bevitore, 1988) італійського режисера Ерманно Ольмі (у 1988 фільм отримав «Золотого лева» Венеційського фестивалю).

Незалежні кіностудії

В 1990-х роках Хауер все частіше співпрацює з невеликими незалежними кіностудіями, намагаючись відійти від нав'язаного йому Голівудом образу. Це зменшило його популярність у США, але у себе на батьківщині, у Нідерландах, Рутгер Хауер залишається дуже популярним, про що свідчить гучне святкування його 50-річчя в 1994 році. Тоді показано ретроспектива його найвідоміших картин, перед якою йшов документальний фільм «Актор у жовтогарячому» (Acteur van Oranje). Через рік, до 100-річчя світового кінематографа, поштова служба Нідерландів випустила ювілейний набір марок, одна із яких зображала Хауера в ролі з картини «Турецькі насолоди».

Друга половина 1990-х років і початок нового тисячоліття для актора, який уклав контракт зі своїм новим агентом Джоан Гайлер (Joan Hyler), почалися досить вдало. У цей період він знімається у фільмах кіностудії «Hallmark» — «Заклик предків» (The Call of the Wild, 1996) за романом Джека Лондона і «Мерлін» (Merlin, 1998). На телеканалі «NBC» — у фентезійній казці «Десяте королівство» (The 10th Kingdom, 1999), де зіграв роль злого Мисливця. Кінокартину «Саймон Магус» (Simon Magus, 1998), де Хауер зіграв м'якого й доброго читця поезії Альбрехта (Count Albrecht), презентовано на декількох міжнародних кінофестивалях.

У квітні 1999 року Хауер одержує в Нідерландах звання «Найкращий актор століття». Святкування нагороди на нідерландському телебаченні вилилося в нову ретроспективу його фільмів, проведену без зупинок протягом цілого дня.

У 2000 році актор спробував себе в режисурі, в результаті чого на екрани вийшов короткометражний фільм «Кімната» (The Room), що одержав в наступному році Приз глядацьких симпатій на Паризькому кінофестивалі (Paris Film Festival) як «найкращий короткометражний фільм».

Фільмографія

Актор

Рік	Українська назва	Назва мовою оригіналу	Роль
2011	Обряд	The Rite	Іштван Ковака
2010	Полісмен та гроші	Smoke and Ochre	Абрахам Jonker
2009	Сьогодні опівдні	Tonight at Noon	Дієго
	Барбаросса	Barbarossa	Фредеріко Барбаросса
	Глибина	Глубина	Фридрих Урман
	Mill and the Cross	Mill and the Cross	Пітер Bruegel
	Precious	Precious	Francois Hertzog
	Oogverblindend	Oogverblindend
2008	Spoon	Spoon	Віктор Spoon
	Щастя, що вислизає	Happiness Runs	Insley
	Король Мотор Сіті (ТБ)	Prince of Motor City, The
	Рапсодія	Rhapsody, The
	Втеча нареченої	Bride Flight	Френк
	Magic Flute Diaries	Magic Flute Diaries	Доктор Річард Nagel
2007	Початок кінця (ТБ)	Starting Over	Пітер Rossen
	Бігун-МакАлістер,	Moving McAllister	Maxwell McAllister
	Вбити на 75 секунд	7eventy 5ive	Детектив Джон Criton
	Гол-2: Життя, як мрія	Goal II: Living the Dream	Rudi van der Merwe
2006	Місія порятунку-2: Місце удару (відео)	Hunt for Eagle One: Crash Point, The	Gen. Frank Lewis
	Ментор	Mentor	Sanford Pollard
	Мінотавр	Minotaur	Cyrnan
	Місія порятунку (відео)	Hunt for Eagle One, The	Gen. Frank Lewis
2005	Дзеркальні війни: Відбиток перший	Зеркальные войны: Отражение первое	представник замовника
	Пригоди Посейдона (ТБ)	Poseidon Adventure, The	Bishop August Schmidt
	Дракула 3: Спадок (відео)	Dracula III: Legacy	Dracula III
	Бетмен: Початок	Batman Begins	Ерл
	Місто гріхів	Sin City	Кардинал Рорк
2004	У тіні кобри	In the Shadow of the Cobra	Gallo
	Наставник	Camera ascunsa	Sebastian
	Доля Салема (ТБ)	'Salem's Lot	Kurt Barlow
	Темпеста: порочна пристрасть	Tempesta	Van Beuningen
2002	Зізнання небезпечної людини	Confessions of a Dangerous Mind	Keeler
	Воїни (відео)	Warrior Angels	Grekkor
	Палючий день	Scorcher	Президент Нельсон
	Банкіри Бога	I banchieri di Dio	Cardinale Marcinkus
2001
2000
1999
1998
1986	Попутник	The Hitcher
.....

Продюсер

1. «Oogverblindend» (2009)
2. «Містер Стітч» (ТВ) (Mr. Stitch, 1995)
3. «Крижана безмовність» (рос. — Ледяное безмолвие, англ. — Arctic Blue, 1993)
4. «Submitting» (1989)

Режисер

1. «Starfish Tango» (відео) (2006)
2. «Кімната» (Room, The, 2001)

Сценарист

«У місячну ніч» (In una notte di chiaro di luna, 1989)

Нагороди

• 2005 — За кар'єрні досягнення (Кінофестиваль в Сарасоте)
• 2004 — За кар'єрні досягнення (Montecatini Filmvideo — МКФ короткометражних фільмів)
• 2001 — Найкращий короткометражний фільм — "Кімната" (Паризький кінофестиваль)
• 1997 — Приз глядацьких симпатій ("Рембрандт")
• 1989 — Найкращий актор — "La Leggenda del santo bevitore" (МКФ в Сієтлі)
• 1988 — Найкраща роль другого плану в серіалі — "Втеча з Сабіборна" ("Золотий глобус")
• 1981 — Найкращий актор — За всі фільми в цілому ("Золотий тілець" Нідерландський кінофестиваль)

Цікаві факти

Рутгер Хауєр на червоній доріжці 1-го Одеського міжнародного кінофестивалю, 16 липня 2010, Одеса, Україна

• Рутгера Хауера називають «нідерландський Пол Ньюмен».
• Зріст актора — 1,85 м.
• Він — дальтонік. Цю ваду успадкував від свого прадіда.
• За заявою Енн Райс, коли вона писала «Інтерв'ю з вампіром», Лестата уявляла у вигляді Рутгера Хауера. Однак для екранізації пропонувала Джуліана Сендзу, бо Хауер був вже занадто старий для цієї ролі. Але врешті вампіра зіграв Том Круз.
• Спочатку Пол Верховен хотів, щоб саме Хауер зіграв головну роль у фільмі «Робокоп».
• Його ім'я й прізвище закінчується на "er". Він зіграв в 13 фільмах, назви яких закінчуються на "er" або "ers" і вісім персонажів, чиї імена закінчуються на "er".
• Рутгер Хауер — захисник довкілля. Боровся за звільнення співзасновника організації «Грінпіс» Пола Вотсона, засудженого за затоплення бракон’єрського норвезького судна-китобоя.
• Заснував фонд із дослідження СНІДу — «Фонд Рутгера Хауера "Морська зірка».
• Перш ніж присвятити себе акторській кар'єрі, п'ять років провів у трупі пантоміми.
• У липні 2010 року Рутгер Хауер одвідав Україну, ставши спеціальним гостем Першого одеського міжнародного кінофестивалю, який відбувся з 16 по 24 липня в Одесі. На фестивалі актор взяв участь у церемонії відкриття у Одеському оперному театрі, а також провів два майстер-класи для учасників "Літньої кіношколи". Відео з з майстер-класів Рутгера Хауера в Одесі- відеоканал Одеського міжнародного кінофестивалю на You Tube [1]

Посилання

• Про Рутгера Хауера на сайті www.kinofilms.com.ua (укр.)
• Про Рутгера Хауера на сайті www.kinopoisk.ru (рос.)