Хошимін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хошимін
Thành phố Hồ Chí Minh
Надвечір’я в Хошиміні
Надвечір’я в Хошиміні
Розташування міста Хошимін
Основні дані
Країна В'єтнам
Статус міста 1698
Населення 6 117 000 чоловік (2004)
Площа міста 2095 км²
Густота населення 2920 осіб/км²
Телефонний код +84 8
Географічні координати 10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667Координати: 10°46′00″ пн. ш. 106°40′00″ сх. д. / 10.76667° пн. ш. 106.66667° сх. д. / 10.76667; 106.66667
Висота над рівнем моря 19 м
Міська влада
Веб-сторінка http://www.hochiminhcity.gov.vn/
Центр міста Хошимін

Хошимін (до 1976 року Сайгон) (англ. Ho Chi Minh City, в'єт. Thanh Pho Ho Chi Minh) — найбільше місто В'єтнаму. Колишня столиця французького протекторату Кохінхіна (18621954) та Південного В'єтнаму (19541975). Місто розташоване на ріці Сайгон (Сонг Сай Гон) на північ від дельти Меконгу, за 80 км від Південно-Китайського моря. Площа міста становить 2095 км² (0,63% території країни). Торговий центр Шо Лон розташований на захід від міста.

Географія[ред.ред. код]

Місто лежить між 10°10' і 10°38' північної широти, 106°22' і 106°54' східної довготи. Розташоване у південно-східній частині В'єтнаму, за 1760 км (1090 миль) на південь від Ханоя. Середня висота над рівнем моря становить 19 м (62 футів). Територія міста межує з провінціями Тейнінь і Біньзионг на півночі, Донгнай і Барія-Вунгтау на сході, провінцією Лонган на заході. За 15 км на південь розташоване узбережжя Південно-китайського моря. Відстань від найпівнічнішої точки (комуни Phu My Hung, район Củ хі) до найпівденнішої (комуни Long Hòa, район Cần Giờ) − 102 км, і від найсхіднішої точки (округи Long Binh Ward, Район Дев'ять) до західної (комуни Bình Chánh, район Bình Chánh) − 47 км.[Джерело?]

Місто лежить в тропічному кліматичному поясі, чітко виражені сезони. Середня вологість повітря більше 75%[1]. За сезон дощів випадає у середньому 1800 мм опадів (близько 150 дощових днів на рік). Зазвичай сезон дощів починається у травні і закінчується наприкінці листопада. Сухий сезон триває з грудня до квітня. Середня температура становить 28 °C, максимум температури іноді сягає 39 °C близько полудня наприкінці квітня, у той час як мінімум може впасти нижче 16 °C вранці наприкінці грудня[1][2].

Історія[ред.ред. код]

В'єтнамізація[ред.ред. код]

Територія, яку займає місто Хошимін, довгий час була частиною королівства Камбоджа. На місці сучасного міста раніше були болота, які населяли кхмери до приходу в цю місцевість в'єтнамців у XVII столітті. У кхмерському фольклорі Південний В'єтнам було подаровано в'єтнамському уряду як придане за шлюб в'єтнамської принцеси, щоб кхмерський принц зупинив постійні напади і грабунки[3]. У 1623 році цар Камбоджі Чей Четта II (1618–1628) допускає на свою територію в'єтнамських біженців, що рятуються від громадянської війни у В'єтнамі.[4] Переселенню в'єтнамських поселенців Камбоджа не могла перешкодити, бо була ослаблена війною з Таїландом. У 1698 році в'єтнамці встановлюють адміністрацію в регіоні.

Колоніальний період[ред.ред. код]

Малюнок французького захоплення Сайгона, 1859

У XVIII столітті були встановлені відносини з Францією, коли французькі купці та місіонери оселилися в регіоні. У 1859 році місто було окуповане французами, а 1862 року було передане Франції в'єтнамським імператором Ту Дуком. Як столиця Кохінхіни, Сайгон було перетворено у важливе портове місто й урбаністичний центр з мальовничими віллами, вражаючими громадськими будинками і добре вимощеними бульварами, засадженими деревами. На північ та на південь від міста були споруджена залізниця і Сайгон став головним збірним центром для експорту рису, що вирощувався у дельті річки Меконг. У Сайгоні на 1929 рік проживало 123890 жителів, серед них 12 тис. французів[5].

Друга Світова війна не зачепила Сайгон. У 1940 році Сайгон було окуповано японцями, але місцева французька колоніальна влада продовжували керувати В'єтнамом до 1945 року, коли була інтернована японцями.

Південний В'єтнам[ред.ред. код]

Колишній імператор Бао Дай зробив Сайгон столицею В'єтнаму у 1949 році, а себе проголосив головою держави. У 1954 році В'єтмінь отримав контроль над Північним В'єтнамом. Сайгон було злито із сусіднім містом Чолон, населеним в'єтнамцями й китайськими емігрантами.

Соціалістичний період[ред.ред. код]

Під чам В'єтнамської війни, 30 квітня 1975 року, місто перейшло під контроль В'єтнамської Народної Армії. Серед в'єтнамської діаспори і, зокрема серед емігрантів у США, ця подія часто називається «падінням Сайгона», у той час як у Соціалістичній Республіці В'єтнам офіційно називається «звільнення Сайгона». У 1976 році, після створення єдиної Комуністичної Соціалістичної Республіки В'єтнам, місто Сайгон (у тому числі Чолон), провінція Гіядінь і два приміські райони двох сусідніх провінціях були об'єднані для створення адміністративної одиниці, міста Хошимін, названого на честь покійного лідера комуністів Хо Ши Міна. Колишня назва Сайгон досі широко використовується серед в'єтнамців, особливо неформально[6].

Населення[ред.ред. код]

Населення міста становить 3 452 100 мешканців (оцінка 2004 року).

Транспорт[ред.ред. код]

Аеропорт Тан Сон Нхут обслуговує регулярні авіарейси компанії Ейр В'єтнам до інших внутрішніх центрів країни та компанії Ейр Франс до Парижа.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Weatherbase: Historical Weather for Ho Chi Minh City». Weatherbase. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2012-08-11. 
  2. «World Weather Information Service – Ho Chi Minh City». World Meteorological Organization. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-09-05. 
  3. Jean Morice, Cambodge, du sourire à l'horreur, Éditions France-Empire, 1977, p. 30.
  4. Mai Thục, Vương miện lưu đày: truyện lịch sử, Nhà xuất bản Văn hóa — thông tin, 2004, p.580; Giáo sư Hoàng Xuân Việt, Nguyễn Minh Tiến hiệu đính, Tìm hiểu lịch sử chữ quốc ngữ, Ho Chi Minh City, Công ty Văn hóa Hương Trang, pp.31-33; Helen Jarvis, Cambodia, Clio Press, 1997, p. xxiii.
  5. «Yearbook of the Encyclopedia Americana (2006)», p. 175.
  6. (англ.) «Pearl of the Orient is still Vietnam's heart». Travelterrific.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2010-04-03. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]