Той, хто біжить по лезу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Той, що біжить по лезу
Blade Runner
Blade Runner poster.jpg
Жанр драма, фантастика
Режисер Рідлі Скотт
Продюсер Майкл Ділі
Сценарист Філіп Дік (роман)
Хемптон Фенчер
Девід Уебб Піплз
У головних
ролях
Гаррісон Форд
Шон Янг
Рутгер Хауер
Деріл Ханна
Оператор Джордан Кроненвет
Композитор Вангеліс
Кінокомпанія Warner Bros.
Тривалість  117 хв.
Мова  англійська
Країна  США
Дата виходу  1982
IMDb ID 0083658
Кошторис  28 млн. $

«Той, що біжить по лезу» (англ. Blade Runner — «бігун по лезу») — класичний та культовий фільм[1], знятий англійським режисером Рідлі Скоттом у березні-липні 1981 року за мотивами науково-фантастичного роману Філіпа Діка «Чи сняться андроїдам електровівці?» (1968).

Хоч фільм існує в сімох версіях, із них базовими вважають дві — оригінальну версію з хепі-ендом (1982), яку погано прийняли кінокритики, і яка провалилася в прокаті; і, так звана режисерська версія з відкритим фіналом (1992), яку за опитуванням науковців визнано найкращим науково-фантастичним фільмом в історії кінематографу[2][3] .

«Той, що біжить по лезу» у двох своїх версіях став одним із найвпливовіших фільмів 1980-х і 1990-х, а також породив голлівудську моду на екранізації антиутопічних творів Філіпа Діка.

Глибинна проблематика фільму, замішана на ідеї про те, що уявлення людини про світ і її місце в ньому можуть виявитися навмисне сфабрикованими від третіх осіб, отримала дальшу розробку в таких фантастико-метафізичних гібридах кінця XX століття, як «Темне місто» (1998), «Екзистенція» (1999), «Матриця» (1999) і «Тринадцятий поверх» (1999).

Сюжет[ред.ред. код]

Лос-Анджелес, листопад 2019 року. Людство створило реплікантів — штучних людей, які зовні нічим не відрізняються від людей, але перебувають у становищі рабів: їх і використовують для колонізації інших планет. Новітні моделі реплікантів перевершують своїх творців фізичною силою та інтелектом.

Щоб зберегти видимість контролю над ними, науковці закладають у кожного репліканта генетичну програму, за якою через кілька років життя репліканти вмирають. Але деякі репліканти не бажають з цим миритися і в пошуках способу продовжити життя, часто-густо організовують утечі та повстання. Ці «зламані» роботи підлягають фізичному знищенню, функцію якого покладено на особливий підрозділ правоохоронних органів — "бігунів по лезу" («блейд-ранерів»).

Головний герой стрічки — колишній «бігун», який змушений повернутися на роботу, щоб знищити групу реплікантів найновішої моделі. Під час цієї місії йому доведеться стикатися із багатьма загадками — та, зрештою, навіть засумніватися у власній людській природі.

Актори[ред.ред. код]

Гаррісон Форд .. Рик Декарт

Рутгер Хауер .. Рой Беті

Шон Янг .. Рейчел

Едвард Джеймс Олмос .. Гаф

Деріл Ханна .. Прис

М. Еммет Уолш .. капітан Браянт

Джо Таркел .. доктор Тайрел

Вільям Сандерсон .. Дж. Ф.Себастіан

Брайон Джеймс .. Леон Ковальський

Джоанна Кессіді .. Зора

Версії фільму[ред.ред. код]

Існує сім різних версій фільму, що демонструвалися:

1. Workprint version
Оригінальну робочу версію (1982, 113 хв.) показано тестовій аудиторії глядачів у Денвері в березні 1982 року. Також цю версію демонстрували у 1990 та 1992 у Лос-Анжелесі та Сан-Франциско як Режисерську версію без погодження з Ридлі Скотом. Негативні відгуки тестової аудиторії призвели до змін і створення театральної версії, в той самий час покази у 1990-х призвели до того, що студія почала створювати режисерську версію. Ця версія фільму вийшла на DVD 2007 року (5-дискове Ultimate Edition)

2. San Diego Sneak Preview
На прем'єрному показі в Сан-Дієго у травні 1982 демонстровано версію майже ідентичну до Театральної (або Домашньої) версії. Версія містила три додаткові сцени.

3. U.S. theatrical version
Театральну версію (1982, 116 хв.), що відома як оригінальна або Домашня, випущено на касетах Betamax та VHS у 1983 і на лазерних дисках 1987.

4. The International Cut
Міжнародна версія (1982, 117 хв.) також відома як невідредагована (uncut version), що містила жорстокіші сцени ніж театральна версія для США. Спочатку ця версія не була доступна в США, а її демонстровано в Європі та Азії. Пізніше випущено на VHS та лазерних дисках Criterion Collection («Criterion Edition») в Північній Америці, а 1992 пере-випущено, як «видання до 10 річниці» («10th Anniversary Edition»).

5. U.S. broadcast version
Телевізійна версія (1986, 114 хв.), театральна версія, яку відредагували на CBS для показу на ТБ — зменшили кількість насильства, ненормативної лексики та оголеної натури.

6. Director's Cut
Режисерська версія (1992, 116 хв.) що схвалив Ридлі Скот, викликана недозволеним показом 1990 року — одну з робочих версій випущено на VHS та лазерних дисках 1993 і на DVD 1997. Суттєві відмінності від театральної: відсутність закадрового голосу Декарта, поновлено видалену сцену з однорогом та видалено запропонований студією щасливий кінець (Декарт та Рейчел в авті). Ридлі Скот надав пояснювальні записи та консультації для компанії Warner Bros., хоч старшим у створенні режисерської версії був зберігач фільмів Майкл Арик.

7. Final Cut
Остаточна версія від Ридлі Скота (2007, 117 хв.), або «видання до 25 річниці» («25th Anniversary Edition»), випустила компанія Warner Bros. у кінотеатрах 5 жовтня 2007 року та згодом випущено на DVD, HD DVD, and Blu-ray у грудні 2007. Це єдина версія фільму, над якою Ридлі Скот мав повний творчий контроль, адже режисерську версію готував Майкл Арик. Разом з остаточною версією було випущено велику кількість документальних матеріалів. Кульмінацією був випуск 5-и дискового DVD «Ultimate Collector's Edition».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jürgen Müller, Herbert Klemens. Movies of the 80s. Taschen, 2002. ISBN 3-8228-1737-6. ст. 6-7.
  2. Jha, Alok. «Scientists vote Blade Runner best sci-fi film of all time». The Guardian. 
  3. «Blade Runner tops scientist poll». Бі-бі-сі. 2004-08-26. 

Посилання[ред.ред. код]