Віктор Емануїл III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Еммануїл III
Vittorio Emanuele III
Віктор Еммануїл IIIVittorio Emanuele III

Час на посаді:
29 липня 1900 — 9 травня 1946
Наступник Умберто II

Народився 11 листопада 1869(1869-11-11)
Неаполь, Італія
Помер 28 грудня 1947(1947-12-28) (78 років)
Олександрія, Єгипет
Національність Італієць
Дружина Олена Чорногорська
Діти Іоланда, Мафалда, Умберто, Джованна, Марія-Франческа
Рідня батько - Умберто I
мати - Маргарита Савойська
Релігія Католик

Віктор Еммануїл III (італ. Vittorio Emanuele III, 11 листопада 1869, Неаполь — 28 грудня 1947, Александрія, Єгипет) — третій король єдиної Італії нового часу з 29 липня 1900, імператор Ефіопії з 9 травня 1936 по 5 травня 1941 (формально зберігав титул до 3 вересня 1943), король Албанії з 16 квітня 1939 по 3 вересня 1943. Перший маршал Імперії (30 березня 1938). З Савойської династії, син і наступник Умберто I.

Правління[ред.ред. код]

Всупереч традиційному союз Савойської династії з Німеччиною та Австрією, в Першій світовій війні підтримав Антанту, розпочавши війну в 1915.

З 1922 значення Віктора Еммануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до фашистів на чолі з Беніто Муссоліні. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після 1938). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. В 1936, після захоплення Ефіопії (Друга італо-ефіопська війна), був проголошений імператором Ефіопії; в 1939 — королем Албанії (повного міжнародного визнання ці титули не отримали). В 1938 королю і Муссоліні були присвоєні звання Перших маршалів Імперії.

В 1943, при наближенні військ союзників до Риму, король підтримав рішення Великої фашистської ради змістити і заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського і албанського титулів і з цього часу підтримував союзників. Після нового наступу німців і окупації ними Риму в тому ж році втік до Єгипету; фашистський режим був оголошений «республіканським» (Республіка Сало).

Останні роки[ред.ред. код]

9 травня 1946 77-річний Віктор Еммануїл III після майже півстолітнього царювання зрікся престолу на користь вже фактично керуючого Італією сина, «травневого короля» Умберто II, який носив корону лише місяць і був позбавлений влади за підсумками референдуму. Наступного року Віктор Еммануїл III помер у Олександрії, куди до нього з Болгарії переїхали дочка, цариця Йована, і онук Сімеон II.

Сім'я[ред.ред. код]

Поштова марка Італії, присвячена Віктору Еммануїлу III, 1916, 20 чентезимо

В 1896 одружився з Оленою Чорногорською (18731952), дочкою короля Чорногорії Ніколи Петровича. Подружжя мало п'ятьох дітей:

  • Іоланда Маргарита (19011986), заміжня за Джоржіо Карло Кальві, графом Берголо;
  • Мафальда (19021944), одружена з Філіпом Гессенським, померла в концтаборі Бухенвальд;
  • Умберто II (19041983), одружений на Марі-Жозе Бельгійській;
  • Джованна (19072000), одружена з царем Болгарії Борисом III;
  • Марія Франческа (19142001), заміжня за Луїджі Бурбоном-Пармським.

Література[ред.ред. код]

  • Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939—1943. (Москва: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 стр.) ISBN 978-5-903514-02-1

Посилання[ред.ред. код]