Старокостянтинівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старокостянтинівка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130470013441
Облікова картка Старокостянтинівка 
Основні дані
Засноване 1795 (229 років)[2]
Населення 67 (01.01.2019)[1]
Площа 0,589[3] км²
Густота населення 174,74 осіб/км²
Поштовий індекс 67444
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°50′35″ пн. ш. 30°15′35″ сх. д. / 46.84306° пн. ш. 30.25972° сх. д. / 46.84306; 30.25972Координати: 46°50′35″ пн. ш. 30°15′35″ сх. д. / 46.84306° пн. ш. 30.25972° сх. д. / 46.84306; 30.25972
Середня висота
над рівнем моря
30 м
Водойми р. Свина
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Старокостянтинівка. Карта розташування: Україна
Старокостянтинівка
Старокостянтинівка
Старокостянтинівка. Карта розташування: Одеська область
Старокостянтинівка
Старокостянтинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Старокостянтинівка у Вікісховищі

Старокостянти́нівка (у минулому — Костянтинівка) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 67 осіб. Відстань до районного центру — 22 км. Належить до Бецилівського старостинського округу.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване у 1795 році командиром Грецького піхотного дивізіону Костянтином Гіко Біцилі (прапрадід одеського історика Петра Біциллі) та отримало назву Костянтинівка[2].

У 1858 році Фома Михайлович Бециллі (внук Костянтина) почав будівництво церкви.

В 1887 році в селищі Костянтинівка Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 5 чоловік та 6 жінок[4].

У 1896 році у присілку Костянтинівка Куртівської волості було 67 дворів, 400 осіб (215 чол. та 185 жін.)[5].

У 1906 році в селищі Костянтинівка Більчанській волості Одеського повіту Херсонській губернії існувала земська школа, в якій навчалось 33 хлопця та 17 дівчат[6]

Населений пункт був центром Бецилієво-Куртівського сільськогосподарського товариства, яке було засноване у 1908 році. Товариство об'єднувало села Бациліївку, Куртівку та селище Костянтинівку. Виконавчим органом була — рада, головою якої був Лизаченко Павло Давидович, а секретарем — Липський Семен Терентійович. На 1914 рік кількість членів товариства складала 22 особи. Щорічний членський взнос сягав 1 рубль[7].

На 1916 рік в селищі Костянтинівка Куртівської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 532 людини (218 чоловік і 314 жінок)[8]. У 1926 році село входило до складу Біцилівської сільради Фрідріх-Енгельсівського району.

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Бецилівської сільради.

Населення[ред. | ред. код]

Покинута хата в центрі села

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 147 осіб, з яких 64 чоловіки та 83 жінки.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 98 осіб.[10]

Склад населення на початок року
2010 2011[11] 2016 2017 2018 2019
кількість дворів 36 35 31 30 30 30
кількість населення 91 95 80 70 67 67
в т.ч.: дітей дошкільного віку 11 10 8 3 2 4
дітей шкільного віку 7 8 16 15 15 9
громадян пенсійного віку 16 28 17 14 11 17
Кількість померлих та народжених
За 2016 рік За 2017 рік За 2018 рік
Кількість померлих 3 5 1
Кількість народжених 0 1 1

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 87,13 %
гагаузька 5,94 %
молдовська 2,97 %
російська 1,98 %
циганська 1,98 %

Джерела[ред. | ред. код]

  • Владимир Буковский. Горькая правда. Документально-исторический очерк. 2007 г.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Бецилівської сільської ради. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  2. а б Буковский, Владимир (2007). Горькая правда. Документально-исторический очерк. Часть первая (рос.) . Одесса: Астропринт. с. 3. ISBN 966-318-596-1.
  3. Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  4. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 8.(рос.)
  5. Список населенных мест Херсонской губернии: статистические данные о каждом поселении / Губернский статистический комитет. ‒ Херсон, 1896. ‒ 560 с.
  6. Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 64.(рос.)
  7. Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственныхъ обществахъ по даннымъ на 1915 годъ. — Петроградъ: Типографія В. Ѳ. Киршбаума (отдѣленіе), 1916. — С. 524.(рос.)
  8. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). Одесскіи уѣздъ — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 353.(рос.)
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  11. Роздільнянська районна рада — ПАСПОРТ територіальної громади Бецилівської сільської ради Роздільнянського району. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали як рідну мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.