Координати: 46°53′0″ пн. ш. 30°4′14″ сх. д. / 46.88333° пн. ш. 30.07056° сх. д. / 46.88333; 30.07056

Велізарове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велізарове
Вид на село зі сторони Нов. Чобруч
Вид на село зі сторони Нов. Чобруч
Вид на село зі сторони Нов. Чобруч
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Тер. громада Роздільнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA51140130140043686
Облікова картка Велізарове 
Основні дані
Перша згадка 1812 (212 років)[2]
Населення ▼ 139 (01.01.2018)[1]
Площа 0,356[3] км²
Густота населення 490,25 осіб/км²
Поштовий індекс 67403[4]
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°53′0″ пн. ш. 30°4′14″ сх. д. / 46.88333° пн. ш. 30.07056° сх. д. / 46.88333; 30.07056
Середня висота
над рівнем моря 		109 м
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Велізарове. Карта розташування: Україна
Велізарове
Велізарове
Велізарове. Карта розташування: Одеська область
Велізарове
Велізарове
Мапа
Мапа

CMNS: Велізарове у Вікісховищі

Веліза́рове (у минулому — хутір Велизарівка) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 139 осіб. Відноситься до Чобручанського старостинського округу.

Історія

[ред. | ред. код]
Село на мапі 1821 року

У 1859 році у власницькому присілку Велізарова 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на балці Велика Свина, було 17 дворів, у яких мешкало 60 чоловік і 48 жінок[5].

На півночі від нього був присілок Катеринівка, нині у складі села Велізарове[6]. у 1859 році у Катеринівці мешкало 82 особи (40 чоловіків та 42 жінки), 30 дворів.

Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Велізарівка 1-го стану були польові землеволодіння (250 десятин, 1151 сажнів) Брюль Анни Клеофасівни (дружина дворянина)[7]; польових (266 десятин, 135 сажнів), садових та городних (4 десятини) Гине Ольги Клеофасівни (дочка генерал-майора)[8]; польових (245 десятин, 1931 сажнів) Григор'євої Юлії Клеофасівни (вдова підполковника)[9], а також садових та городних (2000 сажнів) Томашевської Марини Лаврентіївни (вдова чиновника)[10].

У 1896 році в селищі Велізарова Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Свина, було 33 двора, у яких мешкало 152 людини (69 чоловіків і 83 жінки)[11].

На 1 січня 1906 року в селищі Велізаровка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, яке розташоване на балці Свиній, були десятинщики при економії пані Брюль, Григор'євої та Полубояринової; проживали малороси й німці; існували колодязі й став; 32 двора, в яких мешкало 204 людей (103 чоловіків і 101 жінка)[12].

У 1916 році на хуторі Велізаровка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 136 людей (75 чоловік і 61 жінка)[13].

Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Велізарове (Велізарівка) Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 33 домогосподарства. Для 15 домогосподарів рідною мовою була українська, 8 — російська, 8 — німецька, 1 — єврейська, 1 — польська. В селищі 152 людини наявного населення (80 чоловіків і 72 жінки). Родина домогосподаря: 78 чоловіків та 67 жінок (родичів 2 і 5 відповідно). Тимчасово відсутні — 5 чоловіків (солдати Червоної Армії)[14].

Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Велізарівської сільської ради[15].

У першій половині 1960-х років до складу Велізарового увійшов колишній хутір Старостине.[16]

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Старостинської сільради.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 159 осіб, з яких 76 чоловіків та 83 жінки.[17]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 175 осіб.[18]

2010 — 180 осіб;

2011 — 182 особи[19].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[20]

Мова Відсоток
українська 79,55 %
молдовська 10,80 %
російська 8,52 %
болгарська 1,14 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Паспорт Старостинської сільської ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
  2. ↑ texte, France Dépôt de la guerre Auteur du (1812-1814). Carte de la Russie Européenne en LXXVII feuilles exécutée au Depôt general de la Guerre. Gallica (фр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  3. ↑ Публічна кадастрова карта України. map.land.gov.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  4. ↑ index.ukrposhta.ua https://web.archive.org/web/20211004200613/https://index.ukrposhta.ua/find-post-index. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 липня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Текст «Укрпошта. Знайти поштовий індекс» проігноровано (довідка)
  5. ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 147.(рос.)
  6. ↑ Лист 30-8 c привязкой, Тигина (Бендеры). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  7. ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 4. (рос.)
  8. ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 6.(рос.)
  9. ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 7.(рос.)
  10. ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 19.(рос.)
  11. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 383.(рос.)
  12. ↑ Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 145.(рос.)
  13. ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 319.(рос.)
  14. ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 30-31.(рос.)
  15. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
  16. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 420.
  17. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  18. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  19. ↑ Роздільнянська районна рада — Паспорт Старостино. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2021.
  20. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велізарове&oldid=36033291