Статеві органи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Стате́ві о́ргани, також Геніталії — органи статевого розмноження тварин і людини. До статевих органів належать статеві залози (гонади), статеві протоки, додаткові утвори (різні залози, сім'яні сумки, сім'яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи.

Статеві органи тварин[ред.ред. код]

Серед тварин розрізняють форми, які мають в одному організмі чоловічі і жіночі статеві органи — п'явки, більшість паразитичних червів, губок, молюсків і деякі риби (Гермафродитизм), і роздільностатеві форми — більшість вільноіснуючих червів, комахи, риби, птахи, ссавці та інші не мають відокремлених статевих органів. Найпримітивніші з багатоклітинних — губки: статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини) розвиваються у мезоглеї відповідної особини.

Найпростіші С.о. у кишковопорожнинних представлені тільки гонадами. В процесі еволюції хребетних тварин іде ускладнення С.о.: статеві залози з поперекової частини переміщуються у каудальному напрямі (особливо сім'яники); статевими шляхами стають протоки видільної системи, які відкриваються не в клоаку, а в сечостатевий синус, що витягується у всіх живородящих тварин у довгий сечовипускний канал самців або відокремлюється в коротке переддвер'я піхви самки; формується матка (парна, або подвійна; двороздільна, дворога і, нарешті, проста), в якій відбувається розвиток зародка, копулятивні органи, що з'являються у тварин з внутрішнім заплідненням, виходять з клоаки на поверхню деяких окремих груп і набувають різноманітності; між сечостатевим синусом і каналом копулятивного органа встановлюється постійне сполучення.

Статеві органи людини[ред.ред. код]

У людини, як і у вищих ссавців, статеві органи тісно пов'язані з органами виділення, утворюючи єдину сечостатеву систему. Статеві органи (як жіночі, та і чоловічі) поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні чоловічі статеві органи: яєчка з придатками, сім'явивідні протоки з сім'яними міхурцями, сім'явпорскувальні протоки, передміхурова залоза і куперові залози. Три останні утвори виділяють секрети, суміш яких утворює сім'яну рідину, що сприяє збільшенню рухливості сперматозоїдів. Зовнішні чоловічі статеві органи: мошонка, що вміщує яєчка (або ядра), і статевий член.

Внутрішні жіночі статеві органи: яєчники, матка, фаллопієві труби, піхва. Зріла яйцеклітина, яка закладена в яєчнику, потрапляє через маткову трубу у матку, в порожнині якої є три отвори: два ведуть в маткові труби, третій — у піхву. Зовнішні жіночі статеві органи: жіноча соромітна ділянка (лобкове підвищення, великі й малі соромітні губи, переддвер'я піхви, залози і цибулини переддвер'я, дівоча пліва) і клітор, що є рудиментальним органом, гомологом печеристих тіл статевого члена. Статеві органи характеризують первинні статеві ознаки.

Гігієна[ред.ред. код]

Дотримання правил гігієни статевих органів має важливе значення для збереження їхньої повноцінної фізіологічної функції. При недотриманні гігієнічних норм виникають запальні процеси не тільки статевих органів, а й сусідніх. Це призводить до запалення сечовивідних шляхів (уретрит), запалення сечового міхура (цистит), запалення ниркових мисок (пієлонефрит). Випадкові статеві стосунки можуть бути причиною виникнення венеричних хвороб, а також СНІДу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии позвоночных животных, 4 изд., М., 1947.
  • (рос.) Ляндрес И. М. Акушерство и гинекология, М., 1962.
  • (рос.) Беклемишев В. Н. Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964.
  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.