Сівка-Калуська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сівка-Калуська
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада Сівко-Калуська сільська рада
Код КОАТУУ 2622886901
Основні дані
Засноване 1594
Населення 1646
Площа 7,67 км²
Густота населення 214,04 осіб/км²
Поштовий індекс 77309
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°01′37″ пн. ш. 24°17′38″ сх. д. / 49.02694° пн. ш. 24.29389° сх. д. / 49.02694; 24.29389Координати: 49°01′37″ пн. ш. 24°17′38″ сх. д. / 49.02694° пн. ш. 24.29389° сх. д. / 49.02694; 24.29389
Водойми Сівка
Місцева влада
Адреса ради 77342, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Сівка-Калуська , вул. Івана Франка, 57 , тел. 98-6-76
Карта
Сівка-Калуська (Україна)
Сівка-Калуська
Сівка-Калуська
Сівка-Калуська (Івано-Франківська область)
Сівка-Калуська
Сівка-Калуська

Сівка-Калуськасело Калуського району Івано-Франківської області.

Після другої світової війни у склад села ввійшло суміжне Угарсталь (німецькою: Ugartsthal), яке в 30-х роках ХХ століття перейменовано польською владою на Теспово (Tespowo). З 40-х і до 1989 року село називалося Сівка.

Історія[ред.ред. код]

В середньовічній Речі Посполитій село належало до королівських (державних) маєтностей Галицького повіту Галицької землі Руського воєводства. У 1565 році було 6 селянських господарств (Іван Лапкович, Іван Ількович, Олекса Петрович, Дмитро Репка, Тарас і Панько Петрович) і ще 4 порожні подвір'я[1]. У 1578 році в селі оброблявся 1 лан (18 га) землі[2].

В 1648 р. жителі села разом із іншими сусідами брали участь у повстанні під проводом священика Івана Грабівського, яке вибухнуло під впливом перемог Богдана Хмельницького над поляками. Повстання було жорстоко придушено[3].

Церква св. Архистратига Михайла згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку), у протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740-1755 рр. вона описується як сімдесятирічна стара деревяна, близька до руїни, збудована парохом за підтримки парохіян.

Німецькі колоністи[ред.ред. код]

Сівка на мапі околиць Калуша 1889 року

Німецькі колоністи до Галичини прибули на запрошення австрійського імператора Йосифа ІІ (т.зв. йозіфінська колонізація). На частині земель, що належали казначейству (державних землях), творилися німецькі поселення. Так звана аграрна колонізація утвореного від 1772 р. у складі Австрійської монархії Коронного Краю Галичини і Володимирщини була одним з проявів нової урбанізаційної політики Австрійської імперії, яка трактувала свої нові східні провінції як слабозаселені і промислово відсталі території. Це дозволяло уряду згідно з міждержавним договором переселяти німців з Північної Німеччини, Рейнланд-Пфальц тощо[4]. Предки німецьких колоністів походили переважно з німецьких земель Баден-Вюртемберг, Гессен, Лотарингія.

У 1782 році в межах українського села Сівки з'явилась німецька колонія Уґартсталь (нім. Ugartsthal). Назва ця — від прізвища австрійського графа Алоїса Угарта (Alois Graf)[5].

Будова колонії характеризувалася вуличним плануванням, виходячи з існуючої в селі. 1784 року в Сівці звели протестантську церкву з парафіяльним цвинтарем (дотепер її будівля не не збереглася). Парафія включала поселення (здебільшого села—німецькі колонії або українські села з німецькими колоністами): Уґартсталь, Нова Долина, Енґельсберґ, Горохолина, Велдзір, Станіславів, Богородчани, Грабовець, Солотвин, Новиця, Петранка і Красна.

Станом на 1808 р. у Уґартсталі проживало 329 протестантів[6]

У 1880 році в селі Угарсталь було 62 будинки і 423 мешканці (43греко-католики, 3 римо-католики, 365 євангелістів, 12 іудеїв; 43 українці, 14 поляків, 366 німців)[7]. Тоді в Сівці-Калуській було 133 будинки і 840 мешканців (761 греко-католик, 5 римо-католиків, 21 їудей, 43 інших визнань; 782 українці, 5 поляків, 53 німці)[8].

У січні 1940 року всі німецькі колоністи Галичини виїхали до Німеччини.

Зона надзвичайної екологічної ситуації[ред.ред. код]

Внаслідок прийнятих свого часу неправильних рішень щодо розташування й експлуатації хвостосховищ, відвалів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахтних порожнин, що утворилися в результаті господарської діяльності хімічних підприємств у Калуському районі, було порушено екологічну рівновагу у товщі гірських порід Калуш-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило численні провали земної поверхні над площею шахтних полів у Калуші, руйнування будинків і комунікацій, засолення водоносних горизонтів у місті, селах Кропивник і Сівка-Калуська.

В лютому 2010 екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті указ президента і закон на його підтвердження.[9]. Указом і законом передбачено, що Кабінет міністрів України має забезпечити невідкладно у зоні надзвичайної екологічної ситуації добровільне відселення людей з територій просідання земної поверхні, утворення провальних воронок, карстів, зсувів грунтів, з обов'язковим забезпеченням їх жилими приміщеннями для тимчасового, а в подальшому постійного проживання; здійснення запобіжних заходів щодо недопущення забруднення джерел питного водопостачання; здійснення технічних заходів з укріплення, гідроізоляції, зменшення динаміки приросту розсолів у Домбровському кар'єрі калійних руд. Крім того, уряд має здійснити укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей; дослідження полігону захоронення токсичних відходів, розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища та щодо ліквідації наслідків такого забруднення. Кабмін також має виділити у тижневий строк додаткові кошти місцевим бюджетам Калуша і Калуського району, інші матеріальні ресурси для нормалізації екологічного стану в зоні надзвичайної екологічної ситуації; установити суворий контроль за цільовим використанням фінансових та матеріальних ресурсів, які виділяються для виконання робіт щодо нормалізації обстановки у зоні надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Церква св. Архистратига Михайла (храмове свято 21 листопада) збудована 1869 року. Народний дім, НВК І-ІІ ст[10]. (школа на 340 місць і дитсадок), ФАП, 456 дворів, 1623 мешканці.

Сусідні пункти:[ред.ред. код]

Вулиці[ред.ред. код]

У селі є вулиці[11]:

  • Височана
  • Зарічна
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Квіткова
  • Лесі Українки
  • Лісова
  • Молодіжна
  • Олексина
  • Польова
  • Січових Стрільців
  • Тараса Шевченка
  • Шахтарська
  • Шкільна
  • Яблунева

Виноски[ред.ред. код]

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. І, стор. 90 – Львів, НТШ, 1895. – 311 с.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 90 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 167-168, 176-177, 214, 219, 237-238 – Львів, НТШ, 1898. – 412 с.
  4. Планувально-композиційний уклад поселень німецьких переселенців в Галичині кінця XVIII — початку ХХ століть 1999 року
  5. див. у Німецьких вікі-джерелах
  6. Німецькі колонії Галичини у таблицях: Довідник / Упор., передм. І. Монолатія. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1
  7. Географічний словник Королівства Польського, 1892, т. XII, стор. 748
  8. Географічний словник Королівства Польського, 1889, т. Х, стор. 634
  9. Ющенко підписав закон про надзвичайну ситуацію в Калуші
  10. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти
  11. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.