Торське (Лиманська міська громада)
| село Торське | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Краматорський район |
| Громада | Лиманська міська громада |
| Облікова картка | Торське |
| Основні дані | |
| Засноване | бл. 1767 |
| Населення | 1653 |
| Площа | 5.04 км² |
| Густота населення | 328 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 84444 |
| Телефонний код | +380 6261 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′54″ пн. ш. 37°57′52″ сх. д. / 49.01500° пн. ш. 37.96444° сх. д.Координати: 49°00′54″ пн. ш. 37°57′52″ сх. д. / 49.01500° пн. ш. 37.96444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
69 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 84400, Донецька обл., Краматорський район, м. Лиман, вул. Незалежності, 46 |
| Карта | |
  Торське | |
 Торське | |
| Мапа | |
| |
|
| |
То́рське — село в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.[1][2] У селі мешкає 1653 особи. Стара назва села — Торена Шипилівка.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування села[ред. | ред. код]
Першим перевіреним документальним свідченням про існування Торського є план, що зберігається в архіві РГАДА та який було створено 23 червня 1813 року губернським землеупорядником секретарем Левицьким. В ньому є згадка про початкове межування:
|
План Слободско Украинской Губернии Купинскаго Уезда деревни Торской с принадлежащими к ней всеми Землями которая вовладении Состоит однодворцов Межевание учиненнаго в 1767-м году Землемером капитаном Басиными, а вновь Снимал 1813-го года Июня 23 дня Землемер Губернский Секретар Левицкий.[3] | 
|
Село Торське було населене російськими однодвірцями. Згідно з щоденником подорожі академіка Гільденштедта по Слобідсько-українській губернії (1774), однодвірці були переселені зі Слов'янська (Тора) в слободу Сухареву: «вони оселилися в слободі і заснували собі хутори в нижній течії річки Жеребця»[4].
Подальша історія[ред. | ред. код]
У 1787 році з ініціативи князя Г. О. Потьомкіна в південних губерніях Російської імперії було створено Катеринославське козацьке військо, до якого увійшли і однодвірці села Торського, що перетворилося в «станицю». Однак, вже в 1798 році торці, сухарівці та ямполовці знову повернулися в стан однодвірців. У 1802 році відбулося переселення частини жителів села Торського на кавказьку лінію (в станицю Ладозьку)[5]. Переселенцями стали частини наступних сімей: Дятлови, Іголкіни, Тиріни, Смородіни, Мальцови, Тимохіни, Мерсалови, Парфьонови, Хохліни, Дуравкіни, Солоділови, Голощапови, Малихіни, Шилови, Фоміни.
У зв'язку з великою кількістю орної землі на початку XIX століття в Торське переселялися однодвірці зі слободи Олешня Лебединського повіту (у 1805 році) і села Введенка Зміївського повіту (у 1807 році)[5]. Поряд з переселенням, викликаним великою кількістю орної землі, в 1805—1811 роках серед однодвірців поширилася «духоборча єресь», і частина жителів була переведена в Мелітопольський повіт Таврійської губернії[5][6].
У 1825 році частина казенних поселень (однодвірці та військові обивателі) південної частини Слобідсько-Української губернії була виділена урядом для військових поселень. Торське було визначене для поселення псковського 2-го лейб-драгунського полку. Згідно з переписом 1825 року, у селі було: чоловічої статі — 465 осіб; жіночої статі — 490 осіб, які проживали в 131 будинку, мали 5 садів, 157 коней, 101 пару волів, 358 «гулячої рогатої худоби», 754 вівці, 8 колодок бджіл, 254 свині, 1310 одиниць різної птиці. Необмолоченого хліба було 554 копиці, обмолоченого 285 четвертин, посіяного 631 чвертина. У власників перебували 3 вітряки.[7]
У листопаді 1828 р., після зміни місць округів, село Торське опинилася в окрузі військового поселення Глухівського 6-ого драгунського полку (1 поселений ескадрон, 2 взвод).[8] Після ліквідації військових поселень (1857 р.), всі жителі села Торського стали південними поселянами, а потім — державними селянами.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Храм села Торське -
Храм села Торське -
Джерело -
Поховання
Постаті[ред. | ред. код]
- Бражник Володимир Анатолійович (1978—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під Іловайськом.
- Орлов Володимир Михайлович (1989 - 2022) - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання у с.Торське 20 жовтня 2022 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) [Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.]
- ↑ Журавлев, Александр (2020). У истоков родного края. Краеведческие очерки (русский) . Краматорск: Издательство ЦТРИ "Друкарський дім". с. 332. ISBN 978617-7415-71-7.
- ↑ РГАДА, Ф.1354, Оп.97, Т-5кр http://rgada.info/opisi/1354-opis_97-1/0019.jpg
- ↑ Гюльденштедт, Иоганн Антон. Путешествие академика Гильденштедта по Слободско-Украинской губернии / пер. [с нем.] и предисл. М. Н. Салтыковой; примеч. Д. И. Багалея. — Харьков: тип. Губ. правления, 1892. — 89 с., 1 л. к. — Отд. отт. из «Харьковского сборника» за 1891 г. http://elib.shpl.ru/nodes/21914
- ↑ а б в ГАХО, Ф.31, Оп.141, д.135, Т.2, Ч.4, лл.1424-1448об
- ↑ ГАХО, Ф.31, Оп.141, д.180, Т.2, Ч.9, лл.1856-1891об
- ↑ ЦДІАК, Ф.1322, Оп.1, Спр.18, Арк. 378—474
- ↑ РГВІА, Ф. 411, Оп.1, Спр. 63, Арк. i
Посилання[ред. | ред. код]
Світлини[ред. | ред. код]
-
Храм села Торське
-
Храм села Торське
-
Храм села Торське
-
Храм села Торське
| |||||||||||
