Дружківка
| Дружківка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Донецька | ||||
| Район/міськрада | Дружківська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1411700000 | ||||
| Засноване | XVIII століття, перша писемна згадка — 1781 рік | ||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||
| Населення | ▼60581 (01.01.2011)[1] | ||||
| Агломерація | Краматорська агломерація | ||||
| Площа | 34 км² | ||||
| Густота населення | 1782 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 84200-84290 | ||||
| Телефонний код | +380-6267 | ||||
| Координати | 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д.Координати: 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 77 м | ||||
| Водойма | р. Казенний Торець, Кривий Торець | ||||
| День міста | 6 вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Дружківка | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 73,3 км | ||||
| - залізницею | 84 км | ||||
| - автошляхами | 87,6 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 544 км | ||||
| - залізницею | 660 км | ||||
| - автошляхами | 634 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 84205, м. Дружківка, вул. Леніна, 16, 4-28-26 | ||||
| Веб-сторінка | Дружківська міськрада | ||||
| Міський голова | Гнатенко Валерій Сергійович | ||||
Дружкі́вка — місто обласного значення на півночі Донецької області. Входить до Краматорської агломерації.
Зміст |
Географія [ред.]
Розташування [ред.]
Розташоване біля впадіння річки Кривий Торець у Казенний Торець, яка є правим притоком Сіверського Дінця. По одній з легенд, на злитті цих річок могла стояти козацька вишка, що дала початок заселенню цих земель.
Клімат [ред.]
Історія [ред.]
Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).
Як повідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»:
«Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька престарілих запоріжців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й Маяцькими козаками й одстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»
За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.
12 вересня 2008 року напередодні Дня міста був відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника зробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.
Сучасна Дружківка [ред.]
Адміністративний поділ [ред.]
Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти[2]:
- м. Дружківка
Населення [ред.]
Населення — 64,557 тис. мешканців (2001). Із територіями, підпорядкованими міській раді — 74,901 тис. мешканців.
Транспорт [ред.]
Міський електротранспорт (комунальне підприємство «Дружківський трамвай»): трамвай (працює з 5 грудня 1945 року) — 6 маршрутів (діють 4: № 1, 2, 4, 5). Парк машин — один із самих старих в Україні (працюють машини марки КТМ-5). Середній вік всіх 19 пасажирських вагонів — 27 років, нормативний термін їх експлуатація перевищений майже в 2 рази. Фотографії періоду 1945–2004 років Фото 2004 і 2006 років
Автобуси. Мікроавтобуси «Газель» здійснюють перевезення як в межах міста, так і на приміських та міжміських маршрутах. На приміських маршрутах також діють автобуси «ПАЗ» та «ЛАЗ», на міжміських — «Ікаруси» та «Богдани».
Містом проходять автомобільні шляхи Н20 Слов'янськ—Маріуполь, Р19.
Автовокзал. Від старого автовокзалу залишився тільки каркас будівлі. Поруч із ним у 2007 році встановлено павільйон, де розташована каса автостанції «Дружківка». (Стаття на сайті http://druzhkovka.com/). Фактично, автобуси зупиняються поблизу комплексу МАН.
Залізнична станція «Дружківка». Побудована у 1870 році.
Напрямок потягів:
- північ: Слов'янськ, Лозова, Харків, Полтава, Суми, Конотоп, Київ, Коростень, Козятин, Жмеринка, Хмельницький, Бєлгород, Курськ, Орел, Тула, Брянськ, Москва, Санкт-Петербург;
- південь: Горлівка, Дебальцеве, Луганськ, Донецьк, Маріуполь.
Економіка [ред.]
Дружківка — багатогалузеве місто, в ньому працюють більше 500 підприємств малого та середнього бізнесу, біля 10 великих промислових об'єктів. Провідну роль в економіці займають машинобудівна і гірничодобувна галузі. До міста прилягають землі багаті запасами унікальних вогнетривких глин, які користуються підвищеним попитом закордонних виробників.
- ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Один із найбільших в Європі машинобудівний завод, який виробляє гірничошахтне устаткування.
- ВАТ «Дружківський завод металевих виробів». Найбільший в Україні завод з виробництва металевих виробів для машинобудівного і залізничного кріплення. (Сайт підприємства.)
- УР ВАТ «Дружківський завод газової апаратури». Українсько-російське акціонерне товариство. Займається виробництвом плит газових, побутових, балонів для скрапленого газу, запасних частин до газової апаратури. Є одним із провідних виробників та постачальників побутової газової апаратури в Україні, Росії, Молдови, Азербайджані і далекому зарубіжжі. (Старий сайт підприємства.) З 2007 р. випускає продукцію під торгівельною маркою «Greta». (Сайт підприємства.)
- ТОВ «Дружківський фарфоровий завод». Виробництво порцелянового посуду, столових, чайних та кавових сервізів різної комплектації та малюнка. (Сайт підприємства.)
- ВАТ «Дружківське рудоуправління». Видобуток вогнетривких глин, формових пісків.
- ЗАТ «Вєско». Видобуток вогнетривких глин, основними споживачами яких є підприємства вогнетривкої, металургійної та керамічної промисловості України і країн близького та далекого зарубіжжя. (Сайт підприємства.)
- ВАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод». Спеціалізується на виробництві вогнетривких виробів для металургійної промисловості.
- ЗАТ «Завод Ремсчетмаш». (Сайт підприємства.), виробництво надлегких літаків РСМ-15 Robust.
- ВАТ «Дружківська харчосмакова фабрика».
- ВАТ «Дружківський хлібозавод».
Обсяг реалізованої продукції за 6 місяців 2009 склав 597 млн. грн.. Найбільша питома вага — 40% припадає на машинобудівний завод, 18% — завод металевих виробів, 12% — «Грета». А в загальному обсязі реалізованої продукції області питома вага Дружківки становить 1,1%
Фінанси [ред.]
Соціальна сфера [ред.]
Визначні місця [ред.]
-
Див. також: Пам'ятки Дружківки
- Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160–250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos).
- Свято-Варварівська церква (селище Райське) — найстаріший будинок в місті. Побудований у 1780 р. В 80-х роках XX століття був обкладений білою цеглою.
- «Корабель» — найстаріша промислова будівля міста, в минулому тут був цукровий завод графів Борисовських. Він був побудований в 1881 р. Знаходиться на території Дружківського машинобудівного заводу і до сих пір використовується для виробничих потреб.
- Окрасою міста є Свято-Миколаївська (Іванівська) церква, побудована в 1898–1900 рр. у стилі візантійської та давньоукраїнської архітектури. Пам'ятник культури національного значення. За 100 років її двічі закривали і використовували не за призначенням. Під час відступу німців у 1943 р. була частково зруйнована. На теперішній час в церкві відбуваються служби. Готується реставрація пам'ятника з метою придання церкві первісного вигляду.
- Майдан ім. Леніна. Був збудований у 50-х роках XX століття. Являє собою зразок цілісної забудови майдану, як єдиного архітектурного ансамблю. Один з будинків цього комплексу є пам'ятником місцевого значення.
- Парк «Святогір». Це зелена зона на території 6-го мікрорайону з великою кількістю скульптур з піщанику, які зроблені дружківськими майстрами і присвячені історичним особам Русі, України та Росії. Парк виник з ініціативи благодійного фонду «Святогір», який очолює Юрій Артемов.
- «Лелеки» — металеві птахи декілька метрів заввишки (зроблені на Машзаводі). Встановлені в зеленому закутку, що біля заправки як виїжджати з Дружківки в бік Краматорську. Є майже обов'язковим місцем для відвідання, фотографування та відеозйомок всіма весіллями з Дружківки та Краматорську. Також поруч знаходиться джерельце, випити з котрого вважається обов'язковим для всіх молодят (навіть, попри те, що вода біжить з пагорба де знаходиться цвинтар).
Персоналії [ред.]
- Носуля Микола Васильович
- Олекса Тихий
- Сабуров Максим Захарович
- Силантьєв Костянтин Васильович — український радянський співак (бас), заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР.
- Фіалко Олег Борисович — український кінорежисер, сценарист.
- Вайнштейн Михайло Ісакович — український художник.
Див. також [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Дружківка |
Посилання [ред.]
Сайти про Дружківку
Фотографії
- Фото Дружківки
- Фото дружківського трамваю
- Фото трамваю Дружківки та інших міст
- Супутникова фотографія Дружківки та прилеглих територій
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Донецька область, м Дружківка. Склад адміністративно-територіальної одиниці // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
Література і джерела [ред.]
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Дружківка - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
|
||||||||||||||
|
||||||||||

