Дружківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дружківка
Druzhkovka gerb.png Flag of Druzhkivka.svg
Герб Дружківки Прапор Дружківки
Дружківка
Розташування міста Дружківка
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Дружківська міська рада
Код КОАТУУ 1411700000
Засноване XVIII століття, перша писемна згадка — 1781 рік
Статус міста з 1938 року
Населення 59863 (01.01.2013)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 34 км²
Густота населення 1755 осіб/км²
Поштові індекси 84200-84290
Телефонний код +380-6267
Координати 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д. / 48.62028; 37.52778Координати: 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д. / 48.62028; 37.52778
Висота над рівнем моря 77 м
Водойма р. Казенний Торець, Кривий Торець
День міста 6 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дружківка
До обл./респ. центру
 - фізична 73,3 км
 - залізницею 84 км
 - автошляхами 87,6 км
До Києва
 - фізична 544 км
 - залізницею 660 км
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 84205, м. Дружківка, вул. Леніна, 16, 4-28-26
Веб-сторінка Дружківська міськрада
Міський голова Гнатенко Валерій Сергійович

Дружкі́вка — місто обласного значення на півночі Донецької області. Входить до Краматорської агломерації.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване біля впадіння річки Кривий Торець у Казенний Торець, яка є правим притокою Сіверського Дінця. За однією з легенд, на злитті цих річок могла стояти козацька вежа, що дала початок заселенню цих земель.

Клімат[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник козаку Дружко

Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).

Як повідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»:

«Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька престарілих запоріжців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й Маяцькими козаками й одстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»

За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.

12 вересня 2008 року напередодні Дня міста був відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника зробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.

Сучасна Дружківка[ред.ред. код]

Пам'ятник воїнам-землякам, робітникам заводу «Червона Зірка»

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти[2]:

Населення[ред.ред. код]

Населення — 64,557 тис. мешканців (2001). Із територіями, підпорядкованими міській раді — 74,901 тис. мешканців.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 64641 особу, із них 28,36% зазначили рідною мову українську, 70,27% — російську, 0,46% — вірменську та грецьку, 0,10% — білоруську, 0,03% — молдовську, 0,01% — німецьку, гагаузьку та циганську, а також болгарську, польську, румунську, єврейську та грецьку мови[3]

Транспорт[ред.ред. код]

Міський електротранспорт (комунальне підприємство «Дружківський трамвай»): трамвай (працює з 5 грудня 1945 року) — 6 маршрутів (діють 4: № 1, 2, 4, 5). Парк машин — один із самих старих в Україні (працюють машини марки КТМ-5). Середній вік всіх 19 пасажирських вагонів — 27 років, нормативний термін їх експлуатація перевищений майже в 2 рази. Фотографії періоду 1945–2004 років Фото 2004 і 2006 років

Автобуси. Мікроавтобуси «Газель» здійснюють перевезення як в межах міста, так і на приміських та міжміських маршрутах. На приміських маршрутах також діють автобуси «ПАЗ» та «ЛАЗ», на міжміських — «Ікаруси» та «Богдани».

Містом проходять автомобільні шляхи Н20 Слов'янськМаріуполь, Р19.

Автовокзал. Від старого автовокзалу залишився тільки каркас будівлі. Поруч із ним у 2007 році встановлено павільйон, де розташована каса автостанції «Дружківка». (Стаття на сайті http://druzhkovka.com/). Фактично, автобуси зупиняються поблизу комплексу МАН.

Залізнична станція «Дружківка». Побудована у 1870 році.

Напрямок потягів:

Економіка[ред.ред. код]

Дружківка — багатогалузеве місто, в ньому працюють понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, біля 10 великих промислових об'єктів. Провідну роль в економіці займають машинобудівна і гірничодобувна галузі. До міста прилягають землі багаті запасами унікальних вогнетривких глин, які користуються підвищеним попитом закордонних виробників.

  • ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Один із найбільших в Європі машинобудівний завод, який виробляє гірничошахтне устаткування.
  • ВАТ «Дружківський завод металевих виробів». Найбільший в Україні завод з виробництва металевих виробів для машинобудівного і залізничного кріплення. (Сайт підприємства.)
  • УР ВАТ «Дружківський завод газової апаратури». Українсько-російське акціонерне товариство. Займається виробництвом плит газових, побутових, балонів для скрапленого газу, запасних частин до газової апаратури. Є одним із провідних виробників та постачальників побутової газової апаратури в Україні, Росії, Молдови, Азербайджані і далекому зарубіжжі. (Старий сайт підприємства.) З 2007 р. випускає продукцію під торгівельною маркою «Greta». (Сайт підприємства.)
  • ТОВ «Дружківський фарфоровий завод». Виробництво порцелянового посуду, столових, чайних та кавових сервізів різної комплектації та малюнка. (Сайт підприємства.)
  • ВАТ «Дружківське рудоуправління». Видобуток вогнетривких глин, формових пісків.
  • ЗАТ «Вєско». Видобуток вогнетривких глин, основними споживачами яких є підприємства вогнетривкої, металургійної та керамічної промисловості України і країн близького та далекого зарубіжжя. (Сайт підприємства.)
  • ВАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод». Спеціалізується на виробництві вогнетривких виробів для металургійної промисловості.
  • ЗАТ «Завод Ремсчетмаш». (Сайт підприємства.), виробництво надлегких літаків РСМ-15 Robust.
  • ВАТ «Дружківська харчосмакова фабрика».
  • ВАТ «Дружківський хлібозавод».

Обсяг реалізованої продукції за 6 місяців 2009 склав 597 млн грн.. Найбільша питома вага — 40% припадає на машинобудівний завод, 18% — завод металевих виробів, 12% — «Грета». А в загальному обсязі реалізованої продукції області питома вага Дружківки становить 1,1%

Фінанси[ред.ред. код]

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Визначні місця[ред.ред. код]

Пам'ятник Гагаріну у парку Святогір
  • Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160–250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos). Вперше ці скам'янілості досліджені відомим краєзнавцем і нині почесним громадянином Дружківки Миколою Янком.
  • Свято-Варварівська церква (селище Райське) — найстаріший будинок в місті. Побудований у 1780 р. В 80-х роках XX століття був обкладений білою цеглою.
  • «Корабель» — найстаріша промислова будівля міста, в минулому тут був цукровий завод графів Борисовських. Він був побудований в 1881 р. Знаходиться на території Дружківського машинобудівного заводу і до сих пір використовується для виробничих потреб.
  • Окрасою міста є Свято-Миколаївська (Іванівська) церква, побудована в 1898–1900 рр. у стилі візантійської та давньоукраїнської архітектури. Пам'ятник культури національного значення. За 100 років її двічі закривали і використовували не за призначенням. Під час відступу німців у 1943 р. була частково зруйнована. На теперішній час в церкві відбуваються служби. Готується реставрація пам'ятника з метою придання церкві первісного вигляду.
  • Майдан ім. Леніна. Був збудований у 50-х роках XX століття. Являє собою зразок цілісної забудови майдану, як єдиного архітектурного ансамблю. Один з будинків цього комплексу є пам'ятником місцевого значення.
  • Парк «Святогір». Це зелена зона на території 6-го мікрорайону з великою кількістю скульптур з піщанику, які зроблені дружківськими майстрами і присвячені історичним особам Русі, України та Росії. Парк виник з ініціативи благодійного фонду «Святогір», який очолює Юрій Артемов.
  • «Лелеки» — металеві птахи декілька метрів заввишки (зроблені на Машзаводі). Встановлені в зеленому закутку, що біля заправки як виїжджати з Дружківки в бік Краматорську. Є майже обов'язковим місцем для відвідання, фотографування та відеозйомок всіма весіллями з Дружківки та Краматорську. Також поруч знаходиться джерельце, випити з котрого вважається обов'язковим для всіх молодят (навіть, попри те, що вода біжить з пагорба де знаходиться цвинтар).

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Сайти про Дружківку

Фотографії

Примітки[ред.ред. код]

Література і джерела[ред.ред. код]