Дружківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дружківка
Druzhkovka gerb.png Flag of Druzhkivka.svg
Герб Дружківки Прапор Дружківки
Дружківка
Розташування міста Дружківка
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька
Район/міськрада Дружківська міська рада
Код КОАТУУ 1411700000
Засноване XVIII століття, перша писемна згадка — 1781 рік
Статус міста з 1938 року
Населення 59 596(01.01.2014)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 34 км²
Густота населення 1755 осіб/км²
Поштові індекси 84200-84290
Телефонний код +380-6267
Координати 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д. / 48.62028; 37.52778Координати: 48°37′13″ пн. ш. 37°31′40″ сх. д. / 48.62028° пн. ш. 37.52778° сх. д. / 48.62028; 37.52778
Висота над рівнем моря 77 м
Водойма р. Казенний Торець, Кривий Торець
День міста 6 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дружківка
До обл./респ. центру
 - фізична 73,3 км
 - залізницею 84 км
 - автошляхами 87,6 км
До Києва
 - фізична 544 км
 - залізницею 660 км
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 84205, м. Дружківка, вул. Леніна, 16, 4-28-26
Веб-сторінка Дружківська міськрада
Міський голова Гнатенко Валерій Сергійович

Дружкі́вка — місто обласного значення на півночі Донецької області. Входить до Краматорської агломерації.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване біля впадіння річки Кривий Торець у Казенний Торець, яка є правим притокою Сіверського Дінця. За однією з легенд, на злитті цих річок могла стояти козацька вежа, що дала початок заселенню цих земель.

Клімат[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник козаку Дружко

Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).

Як повідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»: «Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька престарілих запоріжців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й Маяцькими козаками й одстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»

За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.

УНР[ред.ред. код]

Радянські часи[ред.ред. код]

В ході Радянсько-української війни в грудні 1918 Дружківка опиняється під контролем більшовицьких банд. 31 травня 1919 Дружківка на короткий час була відвойована силами денікінців, проте 27 грудня 1919 року місто остаточно опинилося під владою більшовиків[2].

У роки перших п'ятирічок побудовані найбільший в СРСР метизний завод (1929), електростанція, нові цехи на металургійному заводі. Великим підприємством вугільного машинобудування став після реконструкції Торецький завод імені Ворошилова (до 1941 році тут працювало 5602 особи).

В 1938 Дружківка отримала статус міста. До 1939 в ній проживало 32 тис. осіб, житловий фонд порівняно з 1913 роком збільшився в три рази. Працювали лікарня і 4 фельдшерських пункти, 8 загальноосвітніх шкіл, робітфак, вечірнє відділення машинобудівного технікуму, кінотеатр, два клуби, стадіон.

В ході німецько-радянської війни була захоплена німецькими військами 22 жовтня 1941. З міста було евакуйовано машинобудівний завод був (до м. Олександрівськ на Уралі) та метизний завод (в Кузбас). Німецькими окупантами закатовано 1130 і відправлено до Німеччини 1214 осіб. 6 лютого місто відвойоване військами Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[3]

Україна[ред.ред. код]

12 вересня 2008 року напередодні Дня міста був відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника зробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.

Навесні 2014 Дружківка постраждала від зазіхань з боку терористичної організації "Донецька народна республіка". Так, 12 квітня повідомлялося про захоплення сепаратистами будівлі районної адміністрації[4][5]. 10 травня на одному з блокпостів на виїзді з Дружківки терористами був застрелений священик храму Святого Дмитра Донського УПЦ МП у Дружківці Павло Жученко, в якого було випущено 8 куль[6]. В той же час, на відміну від сусідніх міст - Слов'янська і Краматорська, Дружківка уникла бойових зіткнень завдяки високій самоорганізації місцевих активістів[7]

6 липня 2014 року місто було звільнене від проросійських терористів силами Національної гвардії України та регулярними військами. З пізньої осені 2014 року в місті дислокується 81-а десантно-штурмова бригада.

Сучасна Дружківка[ред.ред. код]

Пам'ятник воїнам-землякам, робітникам заводу «Червона Зірка»

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Дружківській міській раді підпорядковані такі населені пункти[8]:

Населення[ред.ред. код]

Населення — 64,557 тис. мешканців (2001). Із територіями, підпорядкованими міській раді — 74,901 тис. мешканців.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 64641 особу, із них 28,36% зазначили рідною мову українську, 70,27% — російську, 0,46% — вірменську та грецьку, 0,10% — білоруську, 0,03% — молдовську, 0,01% — німецьку, гагаузьку та циганську, а також болгарську, польську, румунську, єврейську та грецьку мови[9]

Національний склад населення за переписом 2001 року[10]

чисельність частка, %
українці 48 302 64,4
росіяни 24 122 32,2
вірмени 612 0,8
білоруси 490 0,7
татари 216 0,3

Транспорт[ред.ред. код]

Міський електротранспорт (комунальне підприємство «Дружківський трамвай»): трамвай (працює з 5 грудня 1945 року) — 6 маршрутів (діють 4: № 1, 2, 4, 5). Парк машин — один із самих старих в Україні (працюють машини марки КТМ-5). Середній вік всіх 19 пасажирських вагонів — 27 років, нормативний термін їх експлуатація перевищений майже в 2 рази. Фотографії періоду 1945–2004 років Фото 2004 і 2006 років

Автобуси. Мікроавтобуси «Газель» здійснюють перевезення як в межах міста, так і на приміських та міжміських маршрутах. На приміських маршрутах також діють автобуси «ПАЗ» та «ЛАЗ», на міжміських — «Ікаруси» та «Богдани».

Містом проходять автомобільні шляхи Н20 Слов'янськМаріуполь, Р19.

Автовокзал. Від старого автовокзалу залишився тільки каркас будівлі. Поруч із ним у 2007 році встановлено павільйон, де розташована каса автостанції «Дружківка». (Стаття на сайті http://druzhkovka.com/). Фактично, автобуси зупиняються поблизу комплексу МАН.

Залізнична станція «Дружківка». Побудована у 1870 році.

Напрямок потягів:

Економіка[ред.ред. код]

Дружківка — багатогалузеве місто, в ньому працюють понад 500 підприємств малого та середнього бізнесу, біля 10 великих промислових об'єктів. Провідну роль в економіці займають машинобудівна і гірничодобувна галузі. До міста прилягають землі багаті запасами унікальних вогнетривких глин, які користуються підвищеним попитом закордонних виробників.

  • ВАТ «Дружківський машинобудівний завод». Один із найбільших в Європі машинобудівний завод, який виробляє гірничошахтне устаткування.
  • ВАТ «Дружківський завод металевих виробів». Найбільший в Україні завод з виробництва металевих виробів для машинобудівного і залізничного кріплення. (Сайт підприємства.)
  • УР ВАТ «Дружківський завод газової апаратури». Українсько-російське акціонерне товариство. Займається виробництвом плит газових, побутових, балонів для скрапленого газу, запасних частин до газової апаратури. Є одним із провідних виробників та постачальників побутової газової апаратури в Україні, Росії, Молдови, Азербайджані і далекому зарубіжжі. (Старий сайт підприємства.) З 2007 р. випускає продукцію під торгівельною маркою «Greta». (Сайт підприємства.)
  • ТОВ «Дружківський фарфоровий завод». Виробництво порцелянового посуду, столових, чайних та кавових сервізів різної комплектації та малюнка. (Сайт підприємства.)
  • ВАТ «Дружківське рудоуправління». Видобуток вогнетривких глин, формових пісків.
  • ПАТ «ВЕСКО». Видобуток вогнетривких глин, основними споживачами яких є підприємства вогнетривкої, металургійної та керамічної промисловості України і країн близького та далекого зарубіжжя. (Сайт підприємства.)
  • ВАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод». Спеціалізується на виробництві вогнетривких виробів для металургійної промисловості.
  • ЗАТ «Завод Ремсчетмаш». (Сайт підприємства.), виробництво надлегких літаків РСМ-15 Robust.
  • ВАТ «Дружківська харчосмакова фабрика».
  • ВАТ «Дружківський хлібозавод».

Обсяг реалізованої продукції за 6 місяців 2009 склав 597 млн грн.. Найбільша питома вага — 40% припадає на машинобудівний завод, 18% — завод металевих виробів, 12% — «Грета». А в загальному обсязі реалізованої продукції області питома вага Дружківки становить 1,1%

Фінанси[ред.ред. код]

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У місті функціонує Дружківська школа-інтернат для дітей з особливими потребами. На початку березня 2015 року частина дітей переїхала в Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат, що розташований у с. Петриків біля Тернополя[11].

Визначні місця[ред.ред. код]

Пам'ятник Гагаріну у парку Святогір
  • Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160–250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos). Вперше ці скам'янілості досліджені відомим краєзнавцем і нині почесним громадянином Дружківки Миколою Янком.
  • Свято-Варварівська церква (селище Райське) — найстаріший будинок в місті. Побудований у 1780 р. В 80-х роках XX століття був обкладений білою цеглою.
  • «Корабель» — найстаріша промислова будівля міста, в минулому тут був цукровий завод графів Борисовських. Він був побудований в 1881 р. Знаходиться на території Дружківського машинобудівного заводу і до сих пір використовується для виробничих потреб.
  • Окрасою міста є Свято-Миколаївська (Іванівська) церква, побудована в 1898–1900 рр. у стилі візантійської та давньоукраїнської архітектури. Пам'ятник культури національного значення. За 100 років її двічі закривали і використовували не за призначенням. Під час відступу німців у 1943 р. була частково зруйнована. На теперішній час в церкві відбуваються служби. Готується реставрація пам'ятника з метою придання церкві первісного вигляду.
  • Майдан ім. Леніна. Був збудований у 50-х роках XX століття. Являє собою зразок цілісної забудови майдану, як єдиного архітектурного ансамблю. Один з будинків цього комплексу є пам'ятником місцевого значення.
  • Парк «Святогір». Це зелена зона на території 6-го мікрорайону з великою кількістю скульптур з піщанику, які зроблені дружківськими майстрами і присвячені історичним особам Русі, України та Росії. Парк виник з ініціативи благодійного фонду «Святогір», який очолює Юрій Артемов.
  • «Лелеки» — металеві птахи декілька метрів заввишки (зроблені на Машзаводі). Встановлені в зеленому закутку, що біля заправки як виїжджати з Дружківки в бік Краматорську. Є майже обов'язковим місцем для відвідання, фотографування та відеозйомок всіма весіллями з Дружківки та Краматорську. Також поруч знаходиться джерельце, випити з котрого вважається обов'язковим для всіх молодят (навіть, попри те, що вода біжить з пагорба де знаходиться цвинтар).

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Сайти про Дружківку

Фотографії

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. Історія міст і сіл УРСР. Дружківка
  3. Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941-1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  4. [1]
  5. Молния: В Дружковке захвачена администрация
  6. Генпрокуратура розслідує вбивство сім'ї і священика на Сході. BBC Україна. 10.05.2014.
  7. Как Дружковка не стала вторым Славянском
  8. Донецька область, м Дружківка. Склад адміністративно-територіальної одиниці // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
  9. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  10. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  11. Вихованці Дружківської школи-інтернату переїхали жити у Тернопіль // Телекомпанія TV-4, 6 березня 2015

Література і джерела[ред.ред. код]