Привілля (Черкаська селищна громада)
| село Привілля | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Краматорський район |
| Громада | Черкаська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1840 |
| Населення | 1458 |
| Поштовий індекс | 84160 |
| Телефонний код | +380 626 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°51′57″ пн. ш. 37°15′17″ сх. д. / 48.86583° пн. ш. 37.25472° сх. д.Координати: 48°51′57″ пн. ш. 37°15′17″ сх. д. / 48.86583° пн. ш. 37.25472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
145 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 84160, Донецька обл., Краматорський район, с. Привілля, вул. Соснова, 14 |
| Карта | |
  Привілля | |
 Привілля | |
| Мапа | |
| |
Приві́лля — село Черкаської селищної громади Краматорського району Донецької області, України. Населення становить 1458 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село Привілля знаходиться на лівому березі річки Сухий Торець. На протилежному березі розташований Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова та залізниця, станція Торецький.
Економіка[ред. | ред. код]
Молочнотоварна ферма. Комплекс по відгодівлі свиней. Фермерські господарства. Плодово — ягідні плантації. Станція Бантишеве Донецької залізниці Піщаний кар'єр Дружківського рудоуправління. Філія підприємства «Меридіан» — хлібоприймальний пункт, маслоробний, майонезний цехи. Маслоробний цех ФГ «Олена». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська.
Історія та культура[ред. | ред. код]
Село засноване орієнтовно в 1840 році. Маєток пана Бантиша — досить передового за поглядами землевласника. Його стараннями на піщаних ґрунтах висаджені соснові ліси (існують і понині), розчищене русло річки Сухий Торець (нині заболочене), побудовані школи в навколишніх селах (нині зруйновані, останнє будівля старої школи в селі Майдан, відбудована в 1945 г, розібрана в 2009 р.). Розвитку села сприяло знаходження біля лінії залізниці, проведеної всупереч інженерним розрахункам по болотистій місцевості за наполяганням все того ж Бантиша, ім'ям якого і названа станція — Бантишеве.
З листопада 1917 року — під владою УНР.
З 29 квітня по 14 грудня 1918 року — в складі Української Держави.
Під час колективізації у селі було створено колгосп ім. Свердлова.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Будинок культури.
- Школа.
- 7 магазинів.
- ФАП.
- Кафе.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятник воїнам, загиблим у німецько-радянську війну.
- Бантишівський бір. Ліс, насаджений паном Бантишем на безплідних посушливих піщаних ґрунтах. На узліссі за 200 м від ст. Бантишеве встановлено пам'ятний камінь про закладення бору.
- Музей народного побуту: експонати просто неба «селянська хата» (сільський будинок) і «млин» (млин) — на в'їзді в с. Прелесне з боку с. Майдан. Якщо бути точним — то цей музей відноситься до Прелесного.
Транспорт і зв'язок[ред. | ред. код]
Залізнична станція — Бантишеве, на станції зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Мається автобусне сполучення з районним центром Краматорськ.
Посилання[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
В селі народився Полоник Василь Петрович (нар. 1930) — український скульптор.
| ||||||||
